10.4. Види фотографій

Фотосвітлини поділяють на види за багатьма ознаками:

1) за відтворенням кольорів:

а) чорно-білі;

б) кольорові;

2) за просторовим відтворенням:

а) плоскісні;

б) об'ємні (голографія, ізогелія);

3) за методом світосприйняття.'

а) публіцистичні: документальні, образні;

б) художні: фотографіка, соляризація, ізогелія;

в) науково-технічні: аерофотографія, рентгенівська, інфрачервона, лазерна;

г) прикладні: фотореклама, слайд.

10.5. Жанри фотографії

Історично склалося так, що фотографія після свого народжен­ня стала ніби "додатком" до живопису, успадкувала його жанри. На перших етапах фотографія копіювала жанри живопису.

Монофотожанри: портрет, пейзаж, натюрморт, етюд.

Поліфотожанри: фотоінформація (один кадр), фотонарис (кілька фотосвітлин, об'єднаних сюжетом), фоторепортаж (кілька кадрів, що відтворюють послідовність подій). Фотофільм, фотофей-летон - це вже твори фотопубліцистики.

10.6. Фототехнологи та фототехнічні машини у змі

У виготовленні газетних і журнальних видань використовува­ли чимало фототехнологій.

Фотолітографія не фотометричний спосіб виготовлення друкарської форми плоского друку на камені або металевій пластині. Фотолітографія - це відтиск із такої пластини.

Фотонабір-це виготовлення текстових фотоформ у вигляді діапочитивів або негативів для подальшого виготовлення друкарських форм. Фотонабір здійснюють за допомогою фотонабірних машин.

Фототелеграма, телефакс, факс - це зображення нерухомо­го плоского оригіналу (наприклад, рукописного тексту, креслення, фотосвітлини, малюнка), що передається через сітку факсиміль­ного зв'язку на факси. Реєстрація прийнятих зображень здійсню­ється фотометодами. Факс ще називають більдапаратом, фото­телеграфом, телетографом.

Фотогравірувальна машина (електронно-гравірувальний ав­томат (ЕГА) - це машина для автоматичного виготовлення з чорно-білих оригіналів тонових і штрихових кліше на металевих, пластма­сових пластинах.

Комп'ютерні сканери обробляють кольорові й чорно-білі фотографії, збільшують або зменшують, забезпечують растром і у цифровій формі передають у видавничу систему.

10.7. Особливості впливу зображувальних сзмк

Зображувальні ЗМК мають своєрідний вплив на глядача: зо­рова інформація має перевагу наочності. Фотографічні відтворення різняться документальністю, а отже доказовістю.

Людство, не знаючи письма, створило єдину мову, зрозумілу всім народам і націям - мову зображення. Глядач будь-якої країни на основі споглядання раніше побаченого, через чуттєве сприйняття приходить до абстракції І засвоює думки, котрі вклав у зображення автор. Так, фотожурналіст повинен розуміти внутрішню суть тих подій і явищ, що стали предметом відтворення. В уяві створюється закінчений кадр, в основі якого лежить істинний образ зоб­ражуваного.

Зображення впливає на відчуття як дійсність. За спостережен­нями академіка С. І. Вавілова, зоровий відділ мозку набагато чутли­віший, ніж усі інші функціональні зони. За допомогою зору людина отримує від 60 до 80% усієї інформації. Зображення впливає на людину сильніше, ніж словесний опис. Фотозображення дає нам миттєву інформацію про форму об'єкта, правду миті. Фотографія відображає матеріальний світ, тобто одномоментно фіксує реальну людину, подію. Тому фотографія, як документ, є доказовим за­собом впливу.

Сила зображувального впливу пояснюється багатовіковою традицією сприйняття довкілля природним зоровим каналом, що не потребує інтелектуальних знань, вмінь, наприклад, вміння читати.

Всі зображувальні СЗМК виконують інформативну функцію. Конкретно, образно, емоційно доносять момент події до людей. Ок­рім того, виконують освітню, виховну та рекламну функції.

Зображувальні СЗМК дають можливість споглядати, осмислювати й аналізувати відтворений момент. Цю особливість вико­ристовують текстові СЗМК (газета, журнал, брошура, книга), інші зображувальні СЗМК (плакат, слайд), де використовують багато видів зображень, зокрема, графічні, фото і рисунок.

Кожний наступний за часом виникнення зображувальний ЗМК вбирає можливості попереднього, а не витісняє його.

Література

Барев В. Фотография в структуре массовой коммуникации. -

М, 1986.-1І2с. Козаченко Н. А. Фотография как средство познания действи-

тельности // Вестн. Моск. ун-та. - Сер. 10. Журналистика. - 1990. - № 4.-С. 12-20.

Кузнецова О. Д. Основи масової комунікації. - Львів, 1996. - С. 78-84.

Кузнецова О. Д. Засоби масової комунікації. - Львів, 2003. -

С. 80-86.

Плакат//Палітра друку.-1995.-С. 18-21.

Пронина Е. Е„ Пронин Е. И. Визуальная коммуникация и

социокультурная функция фоторепортажа // Вестн. Моск. ун-та. -

Сер. 10. - Журналистика. - 1990. - № 4. - С. 20-28.

Шаповая Ю. Г. Изобразительная журналистика. - Львов, 1988. - 172 с.

Шаповая Ю. Г. Фотопубліцистика в періодичній пресі. - Львів, 1977.-94 с.

Черняков Б. И. Фотография в изобразительной журналистике: генезис технических и творческих возможностей. - К., 1996. - 120 с.

Питання для самоконтролю Що таке зображення?

Види зображень.

Вплив зображень.

Що таке фотографія?

Види фотографій.

Назвіть фототехнології в ЗМІ.

Тестові завдання/.

Зображення ~ це:

1) Відтворена на плоскій поверхні реальність.

2) Плоскозафіксована знакова інформація.

2. До якого класу СЗМК належить зображення?

1) Природного.

2) Технічного.

3. Які зображувальні СЗМК існують самостійно?

1) Плакат.

2) Фотографія.

3) Поштова картка.

4) Поштова марка.

5. Слайд.

6. Діафільм.

4. Хто вперше продемонстрував фотозображення?

1) Тальбот.

2) Дагерр.

5. У якому році фотографія вперше видрукувана в газеті?

1) 1842.

2) 1839.

3) 1840.

6. Назвіть фототехнології, що використовують у виготовленні

газет.

1) Фотолітографія.

2) Фотонабір.

3) Фототелеграма.

7. Які зображувальні засоби масової комунікації використовують на телебаченні?

1) Фотографії.

2. Карти.

3. Графіки.

8. Дорожні знаки належать до зображувальних СЗМК

1. Так.

2. Ні.

9. У чому перевага зображувальних ЗМК?

1. Миттєвість впливу.

2. Наочність.

3. Імітація дійсності.

11.ІНФОРМАГЕНТСТВА

1. Поняття, місце, значення

2. З історії виникнення перших інформагентств

3. Типологія інформагентств

4. Характеристика найбільших інформагентств світу

5. Провідні приватні інформагентства України

6. Діяльність Укрінформу

11.1. ПОНЯТТЯ, МІСЦЕ, ЗНАЧЕННЯ

Агентства преси, телеграфні агентства, інформбюро, інформ-агенції, телеінформагентства, відеоінформагентства - все це різ­новиди інформаційних агентств - посередницьких засобів масової комунікації (організацій або установ), що збирають, обробляють інформацію і передають на договірних засадах в інші засоби ма­сової інформації, інформагентства для її поширення.

Специфічне місце інформагентств у системі засобів масової комунікації зумовлено технічними засобами передачі інформації. На початку своєї історії, а вона налічує кілька століть, ін­формагентства належали до природного класу СЗМК.

Перший організований обмін інформацією вівся з допомо­гою поштових голубів, поштових диліжансів, парусних кораблів, інших транспортних засобів. Це були недосконалі засоби, інфор­мація спізнювалася. Коли на зміну природним засобам комуніка­ції прийшли технічні, інформагентства стали зараховувати до тех­нічного класу СЗМК.

Сьогодні інформагентства використовують всі засоби зв'язку: пошту, телеграф, телекс, телетайп (текстові), телефон, радіо (звуко­вий), факс (текстово-зображувальний), комп'ютерні мережі, відео­термінали, фотозв'язок, телезв'язок (аудіовізуальний), супутниковий зв'язок.

Головний принцип роботи інформагентств — замкнутий зв'я­зок, що з'єднує кореспондентів із редакцією, забезпечує прийом, обробку і передачу інформації абонентам.