1. ВСТУП

1. Поняття масової комунікації

2. Місце комунікатики у системі наук

3. Актуальність навчального курсу

4. Предмет, завдання, значення курсу

5. Методика вивчення дисципліни

1.1. Поняття масової комунікації

За останні десятиліття XX сторіччя інформація вперше за всю історію людства охопила мільярди людей. У XXI столітті ще інтен­сивніше відбувається насичення суспільства новими технічними засобами масової комунікації. Під їхнім впливом змінюються люди, держави, політика, економіка, ідеологія, культура та ін.

Наш час соціологи називають віком інформації, віком кому­нікації. Що ж це таке - комунікація? "Комунікація" у перекладі з латинської означає "спілкування". "Словник іншомовних слів" Трактує термін "комунікація" ще як "передача інформації"¹.

У "Філософському словнику" термін "спілкування" - специ­фічний для суб'єктів спосіб взаємних відносин, спосіб буття лю­дини у взаємозв'язках з іншими людьми².

Спілкування - це процес обміну інформацією, що може бути спонтанним чи організованим. Існують такі види спілкування: суб'єктне - між окремими людьми, і масове - з численною аудиторією. В журналістиці використовують обидва види. Також буває спілкування безпосереднє та опосередковане (через засоби посередництва).

Масова комунікація як процес спілкування з великою кіль­кістю людей здійснюється через природні та технічні засоби масо­вої комунікації.

Приклади усних форм масової комунікації: лекція, проповідь, мітинг, нарада, збори. Приклади масової комунікації за допомогою

технічних засобів: листівка, газета, журнал, телерадіопередача, комп'ютерна газета, документальний кінофільм, книга.

Масова комунікація з'являється з виникненням людського суспільства й до появи мови існує як живе спілкування через жести, міміку, звуки, предмети. З давніх часів до наших днів комунікацій­ний процес здійснюється через втілення інформації в системах знаків, що її закодовують, зашифровують і передають у часі та просторі.

Основи науки семіотики, що вивчає загальну теорію знаків і знакових систем, були закладені лише в XX сторіччі. Чому по­сприяв американський філософ Ч. Морріс, опублікувавши 1938 ро­ку книгу "Основи теорії знаків".

Відповідно до людських органів чуттів, до яких звернені зна­ки, до їхнього сенсорного, тобто чутливого впливу, знаки поді­ляють на аудіо (звернені до слуху), візуальні (звернені до зору) й аудіовізуальні (звернені до слуху й зору). Всі ці види знаків передають інформацію через природні й технічні системи засобів масової комунікації (СЗМК).

Для передачі соціального досвіду в ході історії склалися й ут­вердилися численні природні й технічні системи засобів масової комунікації, що є посередниками між комунікаторами і реципієн­тами. Кожна СЗМК має не одну, а декілька систем знаків.

Термін "засоби масової комунікації" не ідентичний терміну "засоби масової інформації". До останніх відносять пресу, радіомов­лення й телебачення. Поняття ЗМІ - набагато ширше. Це не тільки технічні засоби - кінодокументалістика, телебачення, радіомовлення, преса, інтернет-сайти, мережі, відео, а й природні ЗМК - різні знаки, ритуали, обряди, збори та ін. Цього погляду дотримуються Г. Хмара³, А. Алексєев⁴, Л. Петров⁵, Ю. Буданцев⁶, В. Борєв⁷ та інші.

³Хмара Г. И. Печать в системі масових коммуникаций // Проблеми социологии и печати. - Новосибирск, 1969. - С. 183-215.

⁴Алексєєв А. Н. О массовой коммуникаций и ее социальньїх средствах // Журналист, пресса, читатель. - Л., 1969. - С. 65-81.

⁵Петров Л. В. Массовая коммуникация и искусство. - Л., 1976. - С. 158.

⁶Буданцев Ю. П. Системность в изучении массових информационньїх про- цессов // Научная методология массовьіх информационньїх процессов. - М.,

1984.-С. 3-32.

⁷Борев В. Ю. Средства массовой информации: идеологические и культур-

но-коммуникативньїе аспекти. - М., 1985.

Термін "масова комунікація", який увів у науковий обіг американець Ч. Кулі, в радянський час сприймався неоднозначно. Деякі вчені його ідентифікували з масовою інформацією, засобами масової інформації і пропаганди, засобами пропаганди та ін.

Інші вважали, що за терміном "масова комунікація" прихова­ли певна ідеологічна концепція⁸.

Лише в роки хрущовської "відлиги" термін "масова комуні­кація" починають використовувати в СРСР, і сприяла цьому, певною мірою, наукова конференція в Кяерику, що "узаконила" термін у радянській науці⁹.

На світанку цивілізації масова комунікація здійснювалася не усвідомлено, безпосередньо для вираження життєвих потреб. Уявіть древню печеру напередодні полювання на звіра, повну людей, яким повідомляють, де він є, як туди дійти. Первісні люди «усвідомлено здійснювали ритуальні дії, звучали войовничі вигуки, їхні рухи, жести імітували полювання. Всі ці дії згуртовували людей, додавали сміливості. Люди кидали гостру зброю в малюнок звіра на стіні печери, вважаючи, що вони його,ослаблюють, насправді вони впливали лише на себе, додаючи собі відваги, й тренувалися у влучності.

Деякі первісні племена використовували різні шаради для пере­дачі відомостей на відстані. Скіфи, як писав Геродот, надіслали цареві Дарію "листа" із зображенням птаха, миші, жаби й п'яти стріл, що оз­начало: якщо перси не вміють літати, як птахи, ховатись у землі, як миші, перескакувати через болота, як жаби, то скіфи переб'ють їх своїми стрілами.

Згодом люди потребували все більше й більше інформації, щоб передавати думки на відстані, шукаючи нові форми їх фіксації, передачі та збереження. Виникнення усного, пізніше писемного мовлення, винайдення друку, магнітної стрічки, комп'ютера - важливі етапи у розвитку масової комунікації.

* Коробейншов В. С. Редакция и аудитория: социологический анализ. —

М., 1983.- С. 10.

' Алексєев А. Н. О массовой коммуникаций и ее социальньїх средствах //

Журналист, пресса, читатель. - Л., 1969. - С. 65-81.