«Ляльковий дім»

Твір Генріка Ібсена «Ляльковий дім» — соціально- психологічна драма.

Генрік Ібсен зазначав, що п'єсу написано заради за­ключної сцени, яка сприймалася як скандал. У суспільстві виник­ли такі бурхливі суперечки, що подекуди у вітальнях вивішували оголошення: «Просимо не говорити про "Ляльковий дім"». Диску­сія переходила зі сцени в зал до глядачів, далі — у приватні сало­ни й вітальні. Чи спонукає п'єса сучасного читача до роздумів? Чи лише про жіночу емансипацію в ній ідеться? Над цими та багатьма іншими питаннями поміркуємо сьогодні на уроці.

Драма «Ляльковий дім» мала ще й іншу назву — «Нора». Отже, у центрі уваги драматурга — Нора, дружина адвоката Хельмера. Оскільки це «п'єса про людську душу», то можна говорити про її прояви — зовнішні та приховані, внутрішні.

Композиція п'єси «Ляльковий дім» має аналітичний харак­тер. Аналітизм її полягає в тому, що твір розпочинається показом зовнішньої ілюзії щастя, а закінчується катастрофою. Драматург доводить, що злагода, комфорт, у яких живуть його персонажі, а також нібито доброзичливі взаємини між ними є оманою. У такий спосіб він розкриває суперечності сучасного йому світу. Але драму Г. Ібсена називають не тільки аналітичною, але й інтелектуально- аналітичною, бо вона завершується інтелектуальним осмисленням персонажами власного життя. Проте герої Ібсена не є рупорами його ідей. Вони промовляють те, що диктує їм логіка власного характе­ру, психологічну глибину якого майстерно розкриває письменник.

Зовнішні та внутрішні прояви душі Нори

Зовнішні, відкриті	Прояви	Внутрішні, таємні

Домашня робота

Дати (письмово) відповдіь на таке запитання: основні риси драматургії ХІХ ст., втілені у творах Г. Ібсена та Б. Шоу (у формі кластера або таблиці).

Заняття 17.

Тема. З російської літератури. Антон Павлович Чехов (1860-1904). “Чайка”

План

1. А.Чехов — майстер “малої прози” та драматургічного жанрів, тонкий стиліст та гуморист.

2. Біографія митця.

3. Творчі пошуки художньої досконалості. Імпресіонізм пізньої прози і драматургії.

4. Новаторство Чехова-драматурга. Чехов і система Станіславського. Чехов і МХАТ.

5. Особливості художнього стилю драматурга: відмова від ефектного сюжету, атмосфера світлої печалі, ліризм, глибинний підтекст, морально-філософська проблематика, роль деталей та символів.

6. “Чайка” — перша п’єса російської нової драматургії. Тема служіння мистецтву, вибору життєвої мети, творчого успіху, призначення людини.

7. Система образів.

8. Роль символіко-алегоричних образів у розкритті ідейного задуму автора

9. Особливості драматичного конфлікту та розвитку дії в п’єсі.

10. Сценічна історія “Чайки”.

11. Чехов і Україна.

12. Світове значення творчості митця.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Абдулаева Л. Х.  Поэтика ремарок у Б.Шоу и А.П.Чехова // Поэтика жанра и стиля в зарубежной литературе. - Самарканд, 1993. - С.5–13.

2. Борбунюк В. А.  Архетипическая символика в пьесах А. П. Чехова // Вісник. - Х., 2005. - Сер.: Філологія, вип.46. - С.156–162.

3. Зингерман Б.И. Театр Чехова и его мировое значение. – М., - 1988.

4. Ларин Б. “Чайка” Чехова. Исследование по эстетике слова и стилистике художественной литературы. - Л, 1964.

5. Ніколенко О.М. Головний режисер – життя: комедія Антона Чехова “Чайка”// ЗЛ – 1999. - № 11. – С.32 – 36.

6. Режиссерские экземпляры К.С. Станиславского (“Чайка” Чехова и др.). – М., 1982.

«В людині має бути все прекрасно: і обличчя, і одяг, і душа, і думки…» (Чехов А.П.)

«Чехов - одне з найдивовижніших явищ російської культури. Сучасники бачили в ньому не тільки письменника нового типу, а й моральний еталон, людину майбутнього » (Шеховцова Т.).

«Чехов – це Пушкін у прозі» (Л. Толстой)

Дата	Події з життя

«Чайка» - перша п’єса нової драматургії

«І публіці, і акторам потрібен інтелігентний театр» - А.П. Чехов.

Новаторство:

1. Сценічна дія відбувається суцільним потоком, як сама реальність.

2. Контрапункт (сюжетні лінії не залежні, проте інколи перетинаються, щоби потім знову роз’єднатися, однак «Чайка» при цьому не розпадається на окремі епізоди).

3. Головний сюжет у тому, що має відчути глядач.

4. Відтворення потоку свідомості героїв.

5. Принцип неперервності дії.