Домашня робота

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Заняття 12

Тема. З ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ: Шарль Бодлéр (1821—1867).

Збірка “Квіти зла”.

План

1. Ш.Бодлер — французький поет другої половини XIX ст., пізній романтик і один із зачинателів символізму.

2. Біографія митця.

3. Світогляд і естетичні погляди Бодлера.

4. Збірка “Квіти зла”: особливості побудови, проблематика. Поетичне новаторство митця. Протиставлення дійсності й ідеалу як семантико-образна вісь збірки. Викриття вад бездуховного суспільства та “внутрішнього пекла” ліричного героя. Пошуки “сучасної краси”, “видобування краси зі зла” в поезії Бодлера.

5. Традиційність і своєрідність вирішення проблеми “поет і натовп”, гіркота почуттів від недосконалості сучасного йому суспільства у поезії “Альбатрос”. Філігранність поетичної техніки, формальна довершеність і сугестивність вірша “Вечорова гармонія”. Тлумачення предметних образів як “видимих знаків” ідей, почуттів, душевних станів (“Відповідності”).

6. Афористичність лірики та світове значення творчості ш.Бодлера.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бодлер Ш. Об искусстве. – М., 1986.

2. Бузулан Г.В. Шарль Бодлер – предтеча символізму // ВЛК – 2003. - № 1. – С.34-36.

3. Войтанович А.І. Чи можна, перебуваючи в пеклі, “марити про білосніжні вершини” ? // ВЛ – 2006. - № 1. – С. 53-57.

4. Карабутенко І. Лабіринти бодлерівської естетики (післямова) // Бодлер Ш. Поезії. – К., 1989.

5. Ковбасенко Ю. Зарубіжна література для 10 класу. – К.: Либідь, 2000.

Поміж Дияволом і Богом

Я весь роздертий:

Дві правди – два шляхи,

Дві сили – дві безодні: Данте і Бодлер…

М. Цвєтаєва

1821 р.- народження Бодлера у Парижі в сім’ї керівника справами Сенату. Батько помер, коли хлопчику було 6 років. І це стало першим ударом долі. А другим – одруження матері з генералом Опіком, шанованою і мудрою людиною, що все життя хотів зробити з хлопця справжнього чоловіка, з 1833 – переїзд сім´ї до

м. Ліон. Навчання у Королівському коледжі.

1836 – продовжує освіту в ліцеї Людовика Великого.

1837 – перший вірш «Несумісність».

1839–1841 - слухав лекції з права в Сорбонні.

1841 - батьки відправляють його у подорож до Індії з надією, що він одумається і розірве стосунки з тогочасною богемою.

1842 - успадкував батьківські 75 тис. франків, але швидко пустив їх на вітер, через що у 1844 році його матір’ю над ним було встановлено опіку з метою збереження матеріальних статків. Для Бодлера це було принизливо й огидно.

1845 – спроба самогубства, остаточний розрив із вітчимом.

18846 – вступ до Товариства літераторів.

1864 – рятується від кредиторів і їде до Бельгії, де читає лекції у Брюссельському університеті з художнього мистецтва, адже його всі знали як чудового критика. Проте особливого успіху не мав.

25 червня 1857 р. відомий у Франції модний видавець Пуле-Малассі випустив збірку віршів Бодлера «Квіти зла».

21 серпня 1857 р. «За зневажання суспільної моралі» його було засуджено до штрафу у розмірі 300 франков і заборони шести «найбільш аморальних» поем.

1865 – хвороба (сифіліс, наркоманія призвели до паралічу і цілковитої втрати

мовлення).

31 серпня 1867 сконав на руках матері.

Поховано його на кладовищі «Монпарнасс» у Парижі.

Д оля Бодлера

ДО ЧИТАЧА

Над плоттю нашою й над нашими умами

Панують глупота, брехня, скупарство, гріх;

Ми любим докори сумління й живим їх,

Ми ними з’їдені, як жебраки кліщами.

Ми щедро платимо за наше зізнавання,

Затяті в злочині та підлі в каятті,

Ми повертаємось на зрадницькі путі,

Слізьми відмитися плануючи зарання…

В руках диявола всі поворозки й ниті,

Що нами рухають і силу нам дають;

Щодня будуємо собі до Пекла путь

Крізь просмерділу тьму й вогні несамовиті…

Мільйони Демонів рухливих, ніби черви,

Справляють гульбища і ходять шкереберть

У наших мозках! Ми в собі плекаєм Смерть

Та обертаємось поволі в купу мерви.

Якщо насильство, жах, убивства осоружні,

Пожежі, підступи, ножі, отруйний газ

Не стали долями банальними для нас,

Так це тому, що ми – біда! – не досить мужні.

Та між пантерами, шакалами, вовками,

Серед потвор, які плазують, і ричать,

І жалять нас на смерть, немов холодна гадь,

В звіринці людських вад, що володіють нами,

Є найпотворніше, найзліше Страховидло!

Воно ні повзати не вміє, ні ревти,

Та, позіхаючи, ковтнуло б три світи,

Бо жити вже йому й самому остогидло.

Це лютий Сплін, Хандра, що бачить плахи й страти,

Покурює кальян, не відаючи сну;

Читачу, чи знаєш ти потвору цю жахну;

О лицемірний мій, на мене схожий, брате!

Переклад Д.Павличка

СЛІПЦІ

Поглянь, моя душе, які страшні вони!

А чимось і смішні, неначе манекени

Або юрба сновид, що погляд невтоленний

До нетутешньої звернули далини. 

Хоч іскри Божої в очах у них немає,

Гадаю, жодного між ними не було,

Хто б похилив униз важке своє чоло,

Уперто вдивлений у небеса безкраї. 

Отак ідуть вони крізь темну непроглядь,

Що можна тиші одвічній дорівнять;

О Місто! Радісне, ревуче, біснувате, 

Нещадних повне втіх, і співів, і проклять!

Здурілий, сам бреду, сновидам тим під стать:

Чого, кажу, сліпцям у Небесах шукати?

 Переклад М.Москаленка

 

Збірка «Квіти зла»

Збірка «Квіти зла» створювалася поетом упро­довж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. В цьому плані вона схожа на «Листя трави» Вітмена чи «Кобзаря» Тараса Шев­ченка.

«Квіти зла» — цілісний твір, де всі частини й окремі вірші органічно пов’язані. Книга має посвя­ту, вступ і складається з шести циклів — «Сплін та ідеал», «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла», «Бунт», «Смерть». Усі цикли об’єднані за проблем­но-тематичним принципом.

Двополюсність відчуття визначила композиц­ійну структуру збірки і передусім її основної частини («Сплін та ідеал»), яка відкри­вається трьома віршами, де утверджується божественна природа людини, втілена у постаті поета, чий «трепетний дух» утікає від «земної хвороботворної гнилі», щоб злетіти ввись, в «осяйну даль», у «таємні сфери». Але поет і не прагне втриматися на цій висоті. Від першої час­тини «Спліну та ідеалу» до заключної (вірші: «Сплін», «Марево», «Жага небуття», «Алхімія страждання», «Годинник») чітко простежується низхідна лінія, яка веде не від «спліну» до «ідеа­лу», а навпаки, від «ідеалу» до «спліну», від Бога — до Сатани. Цикл «Сплін та ідеал», як і в цілому вся збірка, — це лірична драма, де ідеалові протистоїть не сама дійсність, а «сплін» — хворобливий душевний стан, породжений дійсністю. Бодлеру вдалося заглянути у безодню людського відчаю й душевного мороку.

У всіх віршах протиставляються Добро і Зло. Бодлерівське добро — це зовсім не християнська любов (до Бога чи до інших людей), це всепоглинаюча жага злиття з вічним і нескінчен­ним світом — жага, що може бути задоволена тільки тілесними засобами, які мають позаморальну природу. І саме в цьому — корінь амбівалент­ності Бодлера. Два протилежні полюси — Добро і Зло, дух і плоть, Бог і Сатана — починають пере­творюватись одне на одне. Сатана виступає як утіле­ний голос плоті, але цей голос є тугою за немож­ливим, яка, у свою чергу, може знайти хоча б якесь задоволення лише за допомогою матеріального. Ось чому бодлерівський Сатана не ангел, а пере­дусім земне втілення Бога, а Бог — земний Сата­на, ці дві «безодні» притягують і водночас відштов­хують поета, і він завмирає між ними, зачарова­ний і обійнятий жахом. Саме про це вірш Бодлера «Гімн красі», де утверджується думка, що Добро й Зло однаковою мірою можуть бути джерелом пре­красного.

Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя,

О владарко натхненна,

Зробила легшим ти,

А всесвіт — менш гидким!

Краса у віршах Бодлера виявляється то в об­разі жінки, котрій смуток додає чарівності («Сум­ний мадригал», «Рудій жебрачці», «До перехожої»), то у статуї, незворушній і непохитній, об груди якої розбивається кожний, хто намагається осягнути її таємницю («Гімн красі»). Поетові не ­відоме походження краси: можливо, вона зійшла з небес, а може, піднялася з морської безодні. Але саме краса, якого б походження вона не була, ро­бить світ ближчим, а удари долі слабкішими. Відчуття «жахів життя» штовхало поета до по­шуків нової, незнаної краси, що зростає на ґрунті відчаю, у світі, де панує зло. Зовсім не випадково у передмові до «Квітів зла» Бодлер сформулював основний пункт своєї естетичної про­грами так: «…видобування краси зі зла».