
- •21.Означення похідної.
- •Пояснення визначення
- •23. Диференціал функції
- •24. Основні теореми диференцяіального числення
- •25. Основні правила диференціювання функцій заданих аналітично
- •26. Мотод ньютона-лейбніца
- •27. Загальна схема дослідження функції
- •28. Первісна функції і невизначений інтеграл
- •29. Властивості визначеного інтеграла
- •30. Визначений інтеграл
21.Означення похідної.
Нехай
в деякому околі
точки x0
визначена функція
f.
Якщо ми візьмемо довільне число x
в цьому околі, то приріст аргументу
(позначається Δx)
в цьому випадку визначається як x−x0,
а приріст функції (Δy)
— як f(x)−f(x0).
Тоді, якщо
існує границя
,
то вона називається похідною
функції f в точці x0.
Похідною функцією даної функції називається функція, що в будь-якій точці області визначення дорівнює похідній даної функції в цій точці.
22. зміст похідної
Пояснення визначення
Нехай ƒ – функція дійсних чисел. В класичній геометрії, дотична до графіка функції ƒ для дійсного числа a була єдина лінія через точку (a, ƒ(a)), що не перетинається з графіком функції ƒ трансверсально, це означає що ця лінія не проходить крізь графік. Похідна функції y по змінній x в точці a, з геометричної точки зору, це нахил дотичної лінії до графіка функції ƒ в точці a. Нахил дотичної дуже близький до нахилу лінії, що проходить крізь точку (a, ƒ(a)) та іншу близьку точку на графіку, наприклад (a + h, ƒ(a + h)). Такі лінії називаються січними. Значення h близьке до нуля дає добре наближення для нахилу дотичної, а чим менше значення h, в загальному випадку, тим краще буде наближення. Нахил m січної лінії дорівнює різниці значень y для цих точок поділити на різницю значень x, тобто
Цей вираз — це відношення приростів Ісаака Ньютона. Похідна — це значення відношення приростів у випадку коли січні лінії наближаються до дотичної. Строго кажучи, похідна функції ƒ в точці a це границя:
відношення приростів коли h наближається до нуля, якщо така границя існує. Якщо границя існує тоді ƒ – диференційована в точці a. Тут ƒ′ (a) одне з кількох можливих позначень похідної (див. нижче)
Запишемо еквівалентний вираз, для похідної справедлива рівність
що також піддається інтуїтивному розумінню (див. рис.1), де дотична лінія ƒ в точці a дає найкраще лінійне наближення
для ƒ біля точки a (наприклад, для малих h). Якщо підставити 0 замість h у відношеня приростів то отримаємо ділення на нуль, отже нахил дотичної лінії не можна обчислити таким способом. Натомість запишемо Q(h), відношення приростів як функцію від h:
Q(h)
– це нахил січної лінії між точками (a,
ƒ(a))
and (a
+ h,
ƒ(a
+ h)).
Якщо ƒ
– неперервна
функція,
тобто якщо графік функції немає розривів,
тоді Q
також непервна функція починаючи з
точки h = 0.
Якщо існує границя
,
тобто якщо існує спосіб обчислити
значення для Q(0),
це означає що графік функції Q
неперервний, тоді функція ƒ
диференційована в точці a,
і її похідна в точці a
дорівнює Q(0).
На практиці, існування непервного продовження відношення приростів Q(h) в точці h = 0 показують по-іншому: міняють чисельник таким чином щоб скоротити h у знаменнику. Цей прроцес може бути довгим та нудним для складних функцій, тож в таких випадках використовують багато спрощень.
23. Диференціал функції
В математичному аналізі диференціал традиційно вважається нескінченно малим приростом змінної. Наприклад, якщо x – змінна, тоді приріст значення x часто позначається Δx (чи δx, якщо цей приріст малий). Диференціал dx також є таким приростом, але нескінченно малим. Варто зазначити, що таке визначення не є математично строгим, але воно зручне для розуміння, також існує багато способів зробити визначення математично точнішим.
Головна властивість диференціалу: якщо y функція від x, тоді диференціал dy від y пов’язаний з dx формулою:
де dy/dx позначає похідну від y по змінній x. Ця формула підсумовує інтуїтивне твердження, що похідна y по змінній x це границя відношення приростів Δy/Δx де Δx прямує до нуля.
Є кілька підходів для більш математично строгого визначення:
Диференціал як лінійне відображення. Цей підхід є основою визначення повної похідної і зовнішньої похідної в диференціальній геометрії.[1]
Диференціал як нільпотентний елемент в комутативних кільцях. Такий підхід популярний в алгебраїчній геометрії.[2]
Ці підходи дуже різні, але їх об'єднує ідея кількісного, тобто важливо сказати, що диференціал не тільки нескінченно малий, а наскільки саме він малий.