40.Методи мінімізації та перенесення ризиків при міжнародному кредитуванні

До ризиків операторів міжнародного ринку банківських кредитів відносять:

• кредитний ризик, або ризик неплатоспроможності позичальника;

• валютний ризик, пов’язаний з коливаннями валютного курсу;

• регіональний ризик (ризик, пов’язаний з діяльністю в певному регіоні чи в одній країні);

• органічний ризик, пов’язаний зі змінами ринкових умов і якості всього сектору фінансового ринку;

• ризик зміни ціни товару після укладення контракту;

• відмова імпортера від прийняття товару, особливо при інкасовій формі розрахунку;

• помилки в документах чи оплаті товарів;

• зловживання чи розкрадання валютних коштів;

• коливання процентних ставок;

• інфляція.

У сучасних умовах використовуються такі методи мінімізації та перенесення ризиків при міжнародному кредитуванні:

• відбір кредитів та структурування;

• диверсифікація кредитних вкладень — розподіл наданих кредитів між різними суб’єктами різних країн у різній валюті;

• професійне оцінювання кредитоспроможності позичальника;

• вимога якісного і достатнього забезпечення виданих кредитів;

• оперативність при стягненні боргу — термінове вжиття заходів, щодо стягнення боргу в разі виникнення у позичальника фінансових проблем;

• надання кредитів синдикатом банків, що дозволяє диверсифікувати ризик між його учасниками залежно від участі в кредиті;

• використання гарантій (уряду чи першокласного банку);

• страхування міжнародних кредитів (переважно середньо- і довгострокових експортних) — страхування майна кредитора в окремих високоризикових міжнародних кредитних операціях у спеціалізованих страхових організаціях, переважно в державних;

• хеджування.

На вибір конкретного методу страхування валютного і кредит­ного ризиків впливають такі фактори:

• особливості економічних і політичних відносин із країною — контрагентом угоди;

• конкурентоспроможність товару;

• платоспроможність імпортера чи позичальника;

• чинні законодавчі обмеження на проведення валютних чи кредитно-фінансових операцій у даній країні;

• строк, на який необхідно отримати покриття ризику;

• наявність додаткових умов здійснення операції (заставний депозит, гарант третьої особи);

• перспективи зміни валютного курсу чи процентних ставок на ринку і т. п.

41.Лізинг у кредитуванні експортно-імпортних операцій

Особливу роль у сучасних міжнародних економічно-фінансових відносинах відіграє лізинг.

Лізинг — це комплекс майнових та економічних відносин, що виникають у зв’язку з придбанням у власність майна і наступного передання його у тимчасове користування і володіння за певну плату.

• За економічною природою лізинг схожий з кредитними відносинами й інвестиціями. При лізингу власник майна передає його на певний строк у тимчасове користування і в обумовлений строк повертає його назад, а за послугу отримує комісійні. Тільки учасники оперують не грошовими коштами, а майном (основним капіталом).

Лізингова операція — це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди; специфічна форма фінансування вкладень (або альтернативна форма міжнародного кредитування) в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та передає його в довгострокову оренду.

Основними елементами лізингової операції є:

• об’єкт і суб’єкти (сторони лізингової угоди);

• термін лізингової угоди;

• лізингові платежі;

• послуги, що надаються за лізингом.

Міжнародний лізинг — це договір лізингу, що укладається суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Основними видами міжнародного лізингу є:

• прямий експортний;

• прямий імпортний;

• транзитний (непрямий).

• Прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі операції здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з двох різних країн.

Експортна лізингова операція — міжнародна операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми і надає в найм іноземному лізингоодержувачу.

Імпортна лізингова операція — лізингова операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми і надає його вітчизняному лізингоодержувачу.

Транзитний (непрямий) міжнародний лізинг — лізингова операція, в якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні і постачає його орендатору, котрий перебуває в третій країні.