32. Міжнародні ринки облігацій

Облігація – це борговий інвестиційний цінний папір, який засвідчує внесення її тримачем грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому в передбачений у ній строк номінальну вартість зі сплатою фіксованого відсотка від номінальної вартості облігації. Тримач облігації (інвестор) не є співвласником акціонерного капіталу, він – кредитор і має право на отримання твердого доходу і повернення у певний строк номінальної вартості облігації або іншого майнового еквіваленту.

Таблиця 1

Види облігацій

Класифікаційна ознака	Види облігацій
Залежно від емітента	Державні облігації (випускаються центральними органами управління, як правило, Міністерством фінансів. Залучені кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту чи на фінансування певних інвестиційних проектів)
	Облігації місцевих позик (випускаються місцевими органами управління)
	Інституційні облігації (випускаються суб’єктами підприємницької діяльності, фінансовими товариствами)
Залежно від способу виплати доходу	Процентні облігації (передбачають виплату доходу у вигляді річного процента, що встановлюється до номінальної вартості)
	Дисконтні (дохід формується у вигляді різниці між номінальною вартістю і цінами купівлі)
	Конвертовані облігації (передбачають не виплату доходу, а обмін їх на нові. При цьому, номінальна вартість придбаних облігацій збільшується, тобто дохід утворюється за рахунок різниці між номінальною вартістю нових і попередніх облігацій)
За терміном випуску	Строкові облігації, безстрокові та облігації з правом довгострокового погашення
За умовами обігу	Облігації з вільним і обмеженим обігом залежно від прав на їх перехід від одного до іншого власника
За надійністю	Забезпечені облігації (передбачають гарантії на їх погашення і виплату доходу з дотриманням установлених термінів)
	Незабезпечені облігації (не передбачають встановлення їх забезпечення, на що вказується в умовах випуску)

Міжнародний ринок облігацій відіграє важливу роль у світових фінансах як джерело середньо- та довгострокового капіталу.

Ринок міжнародних облігацій складається з трьох основних елементів, а саме ринків іноземних облігацій, єврооблігацій та глобальних облігацій.

Усі види міжнародних облігацій поділяють на три групи:

1) облігації з фіксованою відсотковою ставкою прибутку (займають 75 % ринку міжнародних облігацій);

2) прості облігації з плаваючими відсотковими ставками (займають 20 % ринку міжнародних облігацій);

3) короткострокові зобов’язання із відсотком, що змінюється (становлять 5 % від загального обсягу міжнародних облігацій).

Іноземні облігації випускаються на внутрішньому ринку облігацій позичальниками-нерезидентами в місцевій валюті даного ринку облігацій. Як правило, іноземні облігації випускаються на тривалий термін (20-30 років).

Іноземні облігації випускаються на окремих національних ринках довгострокового позичкового капіталу, тому відсоткові ставки по них, як правило, визначаються рівнем відсоткових ставок даного ринку облігацій.

Доступ до ринків іноземних облігацій ускладнений для всіх позичальників, які не мають достатньо високого рейтингу кредитоспроможності.

Єврооблігації відрізняються від іноземних тим, що вони випускаються відразу на декількох національних ринках облігацій, причому валюта, у якій вони деноміновані, не є місцевою для більшості інвесторів, які їх купують.

Терміни погашення єврооблігацій коротші за терміни іноземних облігацій і становлять 5, 10 та 15 років.

Єврооблігації мають ряд цінових властивостей:

1. вони надають право вибору валюти вираження. Валютний чинник відіграє велику роль у випуску єврооблігацій. Але не будь-яка валюта підходить для вираження єврооблігацій.

2. облігації мають високий ступінь валютної еластичності як за складом валют вираження, так і за часткою єврооблігацій, виражених у тій чи іншій валюті в їхній загальній масі;

3. єврооблігації забезпечують більшу мобільність капіталу в міжнародному масштабі, оскільки забезпечують більшу кількість позичальників та інвесторів, ніж інші міжнародні фінансові інструменти;

4. єврооблігації забезпечують інвесторам більшу диверсифікацію портфелів і вищі доходи, ніж вкладення у вітчизняні облігації;

5. існує тісний зв'язок між міжнародним євровалютним ринком і ринком єврооблігацій. Наприклад, дилери єврооблігацій можуть отримувати позики для фінансування своїх операцій в євровалютах;

6. доходи, отримані за єврооблігаціями, не обкладаються податком.