28. Міжнародний ринок форвардів і ф’ючерсів

Форвардний ринок – це ринок, на якому здійснюються термінові валютні операції з іноземною валютою. Термінові (форвардні) угоди – це контракти, за яких дві сторони домовляються про доставку домовленої кількості валюти через певний строк після укладення угоди за курсом, зафіксованим у момент її укладення. Форвардні угоди укладаються поза біржею і є обов’язковими для виконання, на відміну від ф’ючерсів та опціонів.

Форвардні угоди укладаються, як правило, на строк до одного року, але в окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют (наприклад, долар США відносно англійського фунта стерлінгів чи японської єни), можливе оформлення угод на п’ять або більше років наперед.

Якщо форвардний курс більший за спот-курс, то в такому разі зазначають, що валюта котирується з «премією»; якщо ж навпаки, то валюта котирується з «дисконтом», тобто зі знижкою.

Премії і дисконти за валютою, як правило, розраховуються на основі даних року для того, щоб можна було порівняти прибутковість від вкладення валюти у форвардну операцію з відповідною прибутковістю від вкладення валюти в інші форми валютних операцій.

Серед переваг форвардних контрактів можна виділити такі:

- індивідуальний характер укладення форвардного контракту дозволяє досить точно хеджувати ризик визначенням суми угоди і термінів, які відповідають потребам сторін.;

- за форвардними угодами не стягується додаткова платня (комісійні);

- не потребують щоденної переоцінки за поточним курсом чи ставками.

Головним недоліком форвардних угод є те, що умова обов'язкового виконання не дозволяє достроково розірвати угоду або змінити її умови, а відсутність вторинного форвардного ринку не дає змоги перепродати контракт. Форвардні контракти мають низьку ліквідність, а ризик невиконання зобов'язань за ними досить високий.

Ф’ючерсні товарні угоди почали вперше укладати у 1865 р. на Чиказькій товарній біржі. Там же у 1972 р. вперше уклали валютний ф’ючерс.

Фінансовий ф’ючерсний контракт надає одночасно право і зобов’язання купити або продати актив у встановлений строк у майбутньому на умовах, погоджених у поточний час. Валютні ф’ючерси укладаються на обмін валют у майбутньому за курсами, наявними в момент виконання контракту.

Валютний ф’ючерс – це стандартизований контракт. Валютні ф’ючерси вільно купуються і продаються.

Ф’ючерсні угоди на відміну від угод на реальний біржовий товар не передбачають зобов’язання сторін поставити або прийняти реальний товар (валюту) у строк, обумовлений контрактом.

Об’єктом ф’ючерсної угоди може бути тільки один вид валюти.

Ф’ючерсні операції за своєю суттю дуже подібні з форвардними угодами. Наприклад, ф’ючерсні операції також здійснюються з постачанням валюти на строк більше 3 днів із дня укладення угоди і при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день укладення угоди.

Однак є й суттєві відмінності ф’ючерсних операцій від форвардних.

1. Ф’ючерсні операції здійснюються в основному на біржовому ринку, а форвардні – на міжбанківському.

2. Ф’ючерсні операції проводяться з обмеженим колом валют, таких як долар США, євро, японська єна, фунт стерлінгів і деякі інші. За формування форвардного контракту коло валют значно ширше.

3. Ф’ючерсний ринок доступний як для великих, так і для індивідуальних та дрібних інституціональних інвесторів. Але доступ на форвардні ринки для невеликих фірм обмежений.

4. Ф’ючерсні операції на 95% закінчуються укладенням офсетної (зворотної) угоди, при цьому реального постачання валюти не здійснюється. За форвардів до 95% усіх угод закінчуються постачанням валюти за контрактом.

5. Стандартизація контрактів означає, що ф’ючерсні угоди є дешевшими, ніж форварді угоди, що укладаються індивідуально між клієнтом і банком. Ключовими елементами ф’ючерсної угоди є:

• ф’ючерсна ціна (futures price) – ціна, за якою сторони погодилися здійснити угоду в майбутньому;

• дата виконання або дата поставки (settlement date; delivery date) – дата реалізації угоди;

• предмет або базисний актив ф’ючерса (the underlying) – товар або актив, який сторони погодилися продати чи купити (валюта, акції тощо);

• “довгий” ф’ючерс (long futures) – ф’ючерсний контракт на купівлю (“довга” позиція (long position) інвестора);

• “короткий“ ф’ючерс (short futures) – ф’ючерсний контракт на продаж (“коротка” позиція (short position) інвестора);

• початкова маржа (initial margin) – сума, яку повинен внести інвестор (власник ф’ючерса) в клірингову палату біржі для забезпечення гарантії виконання зобов’язань по контракту; як правило, становить від 1 до 10% ціни контракту;

• базис – різниця між поточною і ф’ючерсною ціною;

• підтримуюча, мінімальна, або гарантійна маржа (maintenance margin) – мінімальна сума, визначена біржою, до якої може знижуватись величина маржового рахунку;

• варіаційна маржа (variation margin) – сума, необхідна для повернення величини рахунку до рівня початкової маржі.

Однією з умов ф’ючерсної торгівлі на біржовому ринку є негайність реєстрації ф’ючерсної угоди у Розрахунковій (Кліринговій) палаті.

Формула для визначення ціни валютних ф’ючерсів (ґрунтується на концепції складних процентів) має такий вигляд:

,

де t – кількість днів, що залишились до виконання контракту;

P_f – ціна контракту з терміном виконання t днів;

P_s – спот-курс базової валюти;

R(t) – річна процентна ставка в національній валюті для позичок з терміном погашення t днів;

r(t) – річна процентна ставка в іноземній валюті для позичок з терміном погашення t днів.