
- •Вступ до чисельних методів
- •Основні поняття та означення
- •Тема I. Методи розв’язування нелінійних рівнянь
- •§1. Відокремлення коренів нелінійних рівнянь
- •§2. Метод ділення навпіл
- •§ 3. Метод Ньютона
- •Тема іi. Методи розв’язування систем рівнянь
- •§1. Розв’язування слар
- •§2. Метод Гаусса для розв’язування слар
- •Алгоритм з вибором головного елементу методу Гаусса
- •§3. Ітераційні методи для слар
- •§4. Метод простої ітерації розв’язування слар Цей метод має вигляд
- •Тема ііi. Наближення функцій
- •§1. Наближення функцій
- •§2. Постановка задачі інтерполювання
- •§3. Середньоквадратичне наближення функцій Нехай функцію задано таблично
- •Тема IV. Чисельне інтегрування
- •§1. Інтерполяційні формули чисельного інтегрування
- •§2. Квадратурні формули складеного типу
- •§3. Формули Ньютона-Котеса
- •Поклавши в (3) , отримаємо рівність
- •Використовуючи рівність
- •Тема V. Методи розв’язування задачі Коші
- •§1. Постановка задачі Коші
- •§2. Метод Ейлера
- •Метод Ейлера дуже простий для
§2. Постановка задачі інтерполювання
Нехай
– простір функцій з рівномірною нормою
на множині
.
Нехай задано різні точки
,
і значення
функції
.
Іншими словами, задано нерівномірну
сітку
і сіткову функцію
.
Нехай послідовність функцій
простору
– система лінійно незалежних функцій,
а
– підпростір розмірності
узагальнених многочленів вигляду
порядку
з дійсними коефіцієнтами
.
Задача
інтерполювання
ставиться таким чином: за заданим
,
знайти наближене значення функції
як значення в точці
узагальненого многочлена
такого, що
.
Многочлен
,
який задовольняє останню умову,
називається інтерполяційним
многочленом
для функції
або інтерполюючою
функцією.
Точки
називають вузлами
інтерполювання.
Наближену заміну функції
многочленом
називають інтерполюванням
або інтерполяцією,
а формулу
,
за допомогою якої обчислюють значення
функції
– інтерполяційною
формулою.
Таким чином, щоб розв’язати задачу інтерполювання потрібно:
побудувати інтерполяційний многочлен;
обчислити його значення в точці .
У даній постановці задачі маємо справу з лінійним інтерполюванням, бо у параметри , які і визначають конкретний многочлен, входять лінійно. Якщо ж нелінійно залежить від параметрів, то інтерполювання називається нелінійним.
З
геометричного змісту задача інтерполювання
полягає у знаходженні кривої
певного класу, яка проходить через точки
площини з координатами
.
Якщо функція належить класу алгебраїчних многочленів, то інтерполювання називається параболічним. Параболічне інтерполювання найзручніше, оскільки многочлени, які прості за формою і не мають особливих точок, можуть набувати довільних значень, їх легко обчислювати, диференціювати й інтегрувати.
У деяких випадках доцільніше використовувати інші класи інтерполюючи функцій. Якщо, наприклад, функція періодична, то функцію природно вибрати з класу тригонометричних многочленів, а якщо функція перетворюється на нескінченність у заданих точках або поблизу них, то функцію доцільно вибрати з класу раціональних функцій.
§3. Середньоквадратичне наближення функцій Нехай функцію задано таблично
х |
|
|
... |
|
... |
|
|
|
|
... |
|
... |
|
(1)
Потрібно
побудувати многочлен
,
який у певному розумінні добре наближає
таблично задану (дискретну) функцію (1)
у випадку, коли
.
Найточніші значення коефіцієнтів
визначають методом
найменших квадратів.
Цей метод запропонували відомі математики
К.Гаусс та А.Лежандр.
Зокрема,
К.Гаусс запропонував будувати такий
многочлен для якого значення
було б мінімальним. Можна було б вимагати
щоб значення
було мінімальним, але тоді наближення
функції
многочленом
буде гіршим ніж у першому випадку.
Г
рафічна
інтерпретація
многочлену
така: графік многочлена
не пройде точно через точки
,
які належать графіку функції
(на відміну від інтерполяції).
Графік
проводиться так, щоб сума квадратів
відхилень була найменшою (мінімальною):
,
де
Часто фізичний зміст задачі дає уявлення про форму кривої, яка відповідає конкретному фізичному закону, тоді з фізичних міркувань, для прикладу, випливає, що фізичний закон має лінійний характер, а результатів вимірювання вдосталь, то найрозумніше рівняння цього фізичного закону записати, користуючись многочленом середньоквадратичного наближення.
Для побудови многочлена, який здійснює середньоквадратичне наближення введемо таке позначення:
. (2)
Використовуючи
явне представлення многочлена ми тепер
можемо уточнити задачу про знаходження
многочлена, який здійснює середньоквадратичне
наближення: потрібно знайти такі
коефіцієнти
,
щоб сума (2) була мінімальною. Ми, таким
чином, одержали задачу про мінімізацію
функції
змінної, які ми позначили як
.
Як відомо, мінімум виразу (2) одержимо, коли
(3)
Розписавши (3) та провівши відповідні скорочення, одержимо систему вигляду:
(4)
В системі (4) кількість рівнянь і кількість невідомих рівна . Перепишемо цю систему у такому вигляді:
(5)
В загальному випадку систему (5) запишемо так :
(6)
де
– невідомі
коефіцієнти,
.
Система вигляду (6) при великих важко піддається розв’язуванню. Інколи, матриця системи (6) є нестійкою. На практиці, при розв’язуванні системи (6) можна враховувати, що матриця симетрична, а тому слід використовувати метод квадратного кореня, який дасть менші похибки наближень.
Лінійне
середньоквадратичне наближення
одержимо у тому випадку, коли
.
Тобто,
лінійне рівняння (пряма).
Тоді система рівнянь (6) матиме вигляд
яку
розв’язавши методом Крамера знайдемо
невідомі коефіцієнти, які підставивши
у
отримаємо многочлен найкращого лінійного
середньоквадратичного наближення.