5. Компоненти та елементи фінансової звітності банків

Компонентами фінансової звітності є:

· баланс;

· звіт про фінансові результати;

· звіт про рух грошових коштів;

· звіт про власний капітал;

· примітки до звітів.

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звернення керівника банку, загальна інформація про діяльність банку, звіт аудитора тощо), які включені до складу річної фінансової звітності, не є компонентами фінансової звітності.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих самих господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкривають облікову політику та її зміни, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності, а також розроблення прогнозів щодо перспектив розвитку бізнесу банку.

Крім річної фінансової звітності, існує проміжна (щоденна, місячна, квартальна) фінансова звітність, яка охоплює певний період та складається наростаючим підсумком з початку року.

Квартальна фінансова звітність банку складається тільки з балансу та звіту про фінансові результати. Фінансова звітність розкриває фінансову інформацію про діяльність банку через застосування таких інструментів, як елементи. Елементами заведено називати сукупність однорідної інформації, що відображається у фінансових звітах.

Основними елементами фінансових звітів є такі:

· активи;

· зобов’язання;

· власний капітал;

· доходи;

· видатки.

Активи, зобов’язання, власний капітал — це елементи балансу, які розкривають фінансовий стан банку.

Доходи та видатки — це елементи звіту про фінансові результати, за даними яких відбувається обчислення фінансового результату від діяльності банку (прибуток чи збиток).

Звіт про рух грошових коштів, відображаючи складові елементів звіту про фінансові результати, а також зміни в елементах балансу, не містить власних унікальних елементів. Це стосується і звіту про власний капітал, якій відображає зміни у складі елементів капітал.

6. Техніка і форми бухгалтерського обліку в банках

Под техникой бухгалтерского учета понимается способ его ведения, т.е. регистрация учетной информации, которая осуществляется вручную или с использованием средств автоматизации. Для этой цели разработаны учетные регистры.

По своему внешнему виду они подразделяются на карточки, свободные листы и книги, по содержанию - на регистры аналитического, синтетического учета и комбинированные, т.е. сочетающие эти два вида учета.

Карточки предназначены для аналитического учета основных средств (инвентарные карточки), материальных ценностей по местам их хранения (карточки складского учета материалов) и др.

На их основе бухгалтерия создает картотеку основных средств, а материально ответственные лица - картотеку материалов, запасных частей, готовой продукции.

Свободные листы - учетные регистры большего формата и с большим количеством сведений по отношению к карточкам. Они предназначены для синтетического и аналитического учета или выполняют роль комбинированных регистров. К ним относятся: журналы-ордера, ведомости, машинограммы и распечатки. Они удобны в использовании, так как позволяют более рационально распределить обязанности между работниками учета. Это самый распространенный вид учетных регистров.

Книги представляют собой сброшюрованные свободные листы определенного формата и графления. Применение их ограничено, так как работу по их ведению разделить между счетными работниками нельзя - каждую должен вести один человек. Так, обязательно ведется кассовая книга. Ее листы пронумерованы, прошнурованы и на последней странице указано количество страниц за подписью руководителя и главного бухгалтера организации. Преимущество книг в том, что исключается возможность замены отдельных листов новыми при злоупотреблениях и хищениях.

В организациях применяется также Главная книга как регистр синтетического учета и Книга остатков материалов на складах как регистр аналитического учета, необходимый для взаимосверки данных бухгалтерского учета с данными оперативно-складского учета и для контроля за сохранностью различных видов собственности.

Записи в учетных регистрах основываются на тщательно проверенных документах, поэтому и сами регистры приобретают доказательную силу при использовании их показателей для анализа хозяйственной деятельности организации, при контроле за состоянием средств и при выявлении результатов его работы.

Под формой бухгалтерского учета понимаются процесс обработки учетной информации при различном сочетании регистров аналитического и синтетического учета, их взаимосвязь и последовательность записи в них.

Самое широкое применение в настоящее время находят: журнально-ордерная форма, форма Журнал-Главная (в ручном варианте) и таблично-автоматизированная форма учета.

Журнально-ордерная форма основана на использовании шахматного принципа регистрации операций и их накапливании за каждый отчетный месяц. Шахматная форма записи означает, что

за один рабочий прием сумма хозяйственной операции фиксируется по дебету и кредиту корреспондирующих счетов, т.е. реализуется способ двойной записи.

Форма бухгалтерского учета Журнал-Главная является разновидностью мемориально-ордерной формы. Сущность этой формы заключается в том, что для регистрации хозяйственных операций используются специальные накопительные ведомости учета: основных средств, начисленных амортизационных отчислений (износа); производственных запасов и готовой продукции; затрат на производство; денежных средств и фондов; расчетов и прочих операций; реализации; расчетов с поставщиками; заработной платы. Основанием для их заполнения являются первичные документы.