25.Організація та облік міжбанківських розрахунків через систему електронних нбу

Система електронних платежів НБУ (СЕП) - загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, обробки, передавання та захисту інформації.

Термін проходження платіжних документів від платника до одержувача -від 10 хв. до 2 год. Працює СЕП в режимі реального часу і дає змогу завершити розрахунки між банками протягом операційного дня (суми платежів необмежені). Протягом дня система здійснює 2-3-разовий обіг коштів за коррахунками банків, а в період піків економічної активності до 7-8 оборотів за день.

Основні функції СЕП:

- проведення розрахунків між банками України в національній валюті та інших іноземних валютах;

- ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

- контрольні функції НБУ щодо стану кореспондентських рахунків банківських установ;

- надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;

- обмін екстреною інформацією про проведення розрахунків;

- багаторівневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіяхрозрахунків;

- забезпечення надійності розрахунків;

- забезпечення НБУ механізмом впливу на порушників законодавства і норм банківської діяльності шляхом обмеження їх обслуговування в СЕП.

Принципи організації роботи СЕП:

1. СЕП забезпечує розрахунки між банківськими установами в національній валюті України і в найбільш поширених іноземних валютах.

2. СЕП є системою типу "брутто", тобто кожний платіжний документ безпосередньо впливає на коррахунки учасників системи.

3. СЕП є закритою системою, тобто грошові кошти циркулюють в закритому фінансовому просторі й перебувають під суворим емісійним контролем з боку НБУ.

4. СЕП повністю базується на безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами і службовими повідомленнями.

5.Платіжні трансакції в СЕП є безвідзивними, тобто трансакцію,

ініційовану відправником платіжного документа і прийняту до виконання в системі, ніхто не може відмінити.

6. Ініціатива проведення трансакцій належить комерційному банку, який дебетує (зменшує) власний рахунок.

7. Опрацювання електронних платіжних документів відбувається в порядку надходження до cистеми.

8. Обмеження на суми трансакцій не обумовлені, тобто залежать від обсягу залишку коштів на рахунку банку - ініціатора трансакції.

9. Трансакції відображаються в режимі реального часу на технічних рахунках банківських установ, завдяки чому учасники розрахунків володіють необхідною інформацією для прогнозування ліквідності, платіжні трансакції приймають в систему за відсутності овердрафту коррахунку платника.

10. Ведеться транзитний рахунок для відображення трансакцій,

ініційованих, але не завершених протягом одного банківського дня.

11 .СЕП є власністю НБУ.

Послуги СЕП НБУ є платними. Умови оплати визначаються угодами між учасниками розрахунків. Вартість трансакцій для банківської установи залежить від кількості платіжних документів і загального обсягу платіжної інформації, які передані через СЕП за місяць.

Програмне забезпечення СЕП складається із програмно-технічних комплексів - автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП:

1) центральна розрахункова палата- АРМ-1,АРМ інформаційно-пошукової системи НБУ (ШС);

2) розрахункові палати - АРМ-2;

3) банківські установи-учасники СЕП - АРМ-НБУ.

Рівень Центральної розрахункової палати. На цьому рівні застосовується програмно-технічний комплекс АРМ-1. Він призначений для керування роботою РРП у масштабах України. АРМ-1 виконує:

- перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП;

- синхронізацію роботи СЕП, тобто визначає час виконання учасниками основних операцій;

- контроль та балансування міжрегіональних оборотів;

- захист системи від несанкціонованого втручання;

- надання звітної інформації в цілому по системі;

- виявлення аварійних ситуацій та спроб несанкціонованого доступу.

Рівень регіональних розрахункових палат. На даному рівні використовується програмно-технічний комплекс АРМ-2. Це - комплекс програмних та технічних засобів, призначений для обслуговування банків регіону та організації взаємодії з іншими розрахунковими палатами. АРМ-2 здійснює:

- обмін електронними розрахунковими документами та технологічною інформацією між РРП і банками цього регіону - учасниками СЕП;

- ведення технічних кореспондентських (субкореспондентських) рахунків банків регіону;

- обмін електронними розрахунковими документами з АРМ-2 інших РРП;

- синхронізацію роботи учасників СЕП у межах регіону;

- бухгалтерський та технологічний контроль за проходженням платежів;

- захист електронних розрахункових документів від несанкціонованого втручання;

- застосування санкцій до порушників технології;

- передавання результатів розрахунків на кінець робочого дня до ОДБ регіонального управління Національного банку для відображення проходження коштів через СЕП на реальних коррахунках;

- обмін з АРМ-1 ЦРП інформацією контрольного, технологічного та звітного характеру;

- надання звітних документів за підсумками проходження платежів на рівні АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3;

- довідкові функції.

Рівень банків - учасників СЕП. На цьому рівні використовується програмно-технічний комплекс АРМ-3. Це - комплекс програмних і технічних засобів, призначений для передавання, приймання та перевірки файлів СЕП між банком - учасником розрахунків і регіональною розрахунковою палатою. АРМ-3 виконує:

- перевірку коректності пакетів електронних розрахункових документів, підготовлених банком;

- обмін пакетами платіжних документів та службовою (технологічною) інформацією з РРП;

- передавання електронних розрахункових документів від/до ОДБ банку;

- захист документів від несанкціонованого втручання;

- довідкові функції.

Учасниками СЕП можуть бути:

1. На рівні регіональних розрахункових палат (РРП):

- територіальні управління НБУ;

- банківські установи та їх установи, які мають кореспондентські (субкореспондентські) рахунки в територіальному управлінні НБУ, відповідають технічним і технологічним вимогам роботи в СЕП.

2. На рівні центральної розрахункової палати (ЦРП):

- РРП;

- управління НБУ в м. Києві та Київській області;

- операційне управління НБУ;

- центр міждержавних розрахунків НБУ;

- банківські установи в м. Києві та Київській області.

Усі учасники СЕП мають бути включені до довідника банків-учасників СЕП.

Операції зарахування (списання) коштів за кореспондентським рахунком комерційного банку (філії) - учасника СЕП можуть виконуватися тільки після відкриття йому в РП (ЦРП) технічного рахунка.

СЕП забезпечує розрахунки між банківськими установами в національній валюті України і в найбільш уживаних іноземних валютах. Вона є системою типу «брутто», тобто кожний платіжний документ безпосередньо впливає на кореспондентські рахунки учасників СЕП. Це - замкнута система, тобто грошові кошти циркулюють у замкненому фінансовому просторі та перебувають під суворим емісійним контролем з боку Національного банку.

СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими повідомленнями.

26. Визначення визнання, оцінка та класифікація зобов'язань банку Вивчаючи зобов'язання банку, необхідно згадати відмінності в тлумаченні термінів «власний капітал» та «зобов'язання» як основних елементів фінансового звіту «Баланс», які ми розглядали в першому розділі. Зобов'язання розкривають відносини банку з постачальниками фінансових ресурсів. Джерелами постачання ресурсів для банку, крім власного капіталу, можуть бути:

* депозити, які належать до залучених коштів і включають кошти інших банків, кошти суб'єктів господарювання, кошти бюджетів різник рівнів, кошти фізичних осіб;

* позичені кошти (не депозитні запозичення), які банк одержує у вигляді кредитів від інших банків, кредитів від міжнародних фінансових установ, субординованих кредитів та шляхом розміщення власних боргових цінних паперів (депозитних сертифікатів, облігацій тощо). (Облік операцій з власними борговими зобов'язаннями буде розглянуто у розділі «Облік операцій з цінними паперами».)

Зобов'язання показують у бухгалтерському балансі банку в окремому розділі у складі пасивів. Загальна сума зобов'язань відображає суму боргів банку, а їх структура демонструє додаткові джерела фінансування банківського бізнесу та кредиторську заборгованість банку, яка склалася за проведеними ним операціями з клієнтами та за внутрішньобанківськими операціями. Розглянемо особливості подання зобов'язань у бухгалтерському балансі (річному) банку (табл. 7.1).

Зауважимо, що подання зобов'язань у балансі в такому вигляді не дає змоги провести фінансовим аналітикам аналіз структури основних джерел формування ресурсів банку. Це пов'язано з тим, що виділені статті зобов'язань об'єднують різні за економічною природою джерела.

Депозитні та позичені кошти — це основні види зобов'язань банку. Вони становлять левову частку зобов'язань банку і відносяться до категорії фінансових зобов'язань. Зобов'язання виникають унаслідок здійснення банком операцій, що пов'язані з залученням депозитів та отриманням кредитів, а також деяких інших господарських операцій. Мобілізацію грошових коштів (фінансових ресурсів) банк здійснює, пропонуючи кредиторам банківські продукти у вигляді різноманітних фінансових Інструментів, а саме: різні види депозитних вкладів, власні ощадні сертифікати та облігації; різні типи запозичень у формі кредитів. Наслідком здійснення операцій з такими фінансовими інструментами є виникнення у банку контрактного зобов'язання, яке підлягає погашенню грошовими коштами. Такі зобов'язання класифікують як фінансові зобов'язання.

Зобов'язання — це заборгованість банку, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому призведе до зменшення ресурсів банку, що забезпечують економічні вигоди.

У правовому аспекті зобов'язання виникає у банку на дату підписання угоди між суб'єктами й означає, що банк бере на себе обов'язок або відповідальність діяти у певний спосіб. Воно має юридичну силу і класифікується як цивільно-правове (юридичне) зобов'язання. Його сутність полягає в тому, що воно підлягає виконанню у майбутньому. Тобто договори, угоди, контракти — це основні документи, в яких передбачені права та обов'язки сторін і які є підставами для виникнення економічних зобов'язань. Проте потрібно звернути увагу на те, що юридичні й економічні (бухгалтерські) аспекти визнання зобов'язання не збігаються.

У бухгалтерському обліку зобов'язання реєструється і відображається у балансі банку лише тоді, коли у зв'язку з ним виникає заборгованість, тобто сума боргу (економічне зобов'язання) банку перед суб'єктом (контрагентом), з яким підписано угоду.

Сутнісними ознаками будь-якого зобов'язання є:

суб'єкти або особи, між якими підписана угода;

об'єкт або те, на що спрямовані права та обов'язки суб'єктів (їхні дії);

зміст зобов'язання, який визначає певний вид або тип зобов'язання.

Такі ознаки дають змогу ідентифікувати зобов'язання у кожному конкретному випадку і враховуються під час побудови механізму обліку зобов'язань та їх відображення у балансі.

Розміщення бухгалтерських рахунків для обліку зобов'язань підпорядковано таким принципам:

*за суб'єктами (контрагентами); «за видами зобов'язань; ^за термінами розпорядження коштами.

Основні суб'єкти — кредитори, від яких банк отримує грошові кошти для формування ресурсної бази. Це: 1) інші банки; 2) державні установи та установи органів місцевого самоврядування; 3) суб'єкти господарювання; 4) фізичні особи; 5) небанківські фінансові установи

.