13.Проект ідеальнох держави в діалозі Платона «Закони»

В праці "Закони", яка написана Платоном пізніше "Держави", проект ідеальної держави дещо модифікований. Як і в "Державі", мислитель великого значення надає приватній власності, але вона повинна бути обмежена державою. Земля є власністю держави. Щоб у ній не було перенаселення, "зайвих людей" слід відправляти в далекі грецькі колонії, обживати нові землі. Всі будинки теж повинні бути у власності держави, і надає вона їх тим, хто їх потребує. Ті, хто працює фізично, знову, як і в "Державі", наголошує Платон, не повинні допускатись до керівництва. На чолі держави в "Законах" вже не мудреці-філософи, а старійшини. З старійшин вибирається правитель держави, для якого слід встановити віковий ценз — 50 років. В "Законах" вже немає спільного харчування воїнів і спільних дружин. Від змісту "Законів" віє суворістю, регламентацією всіх сторін життя громадян ідеальної держави.

Найменше порушення регламентованого буття передбачає для людини суворі кари. Завдання управлінця всіх рівнів у суспільстві — боротись зі всякими новаціями, стверджуючи одноманітність в житті спільноти, виховувати у людей почуття самопожертви в ім'я держави, що є вищим проявом їх самовдосконалення.

Правда, самопожертва в ім'я держави була необхідна для її правителів і воїнів. Для ремісників такі ригористичні норми були зняті, адже ж цей стан і не був зобов'язаний до духовного самовдосконалення. З грона цих людей керівники не набирались, тож і вимоги до них були відповідно занижені. Станам у державі, вважав Платон, відповідають ті ж самі чесноти, що і частинам душі: чеснотою правителів є мудрість, воїнів — мужність, ремісників — панування над собою. Коли кожен з станів сумлінно виконує свої обов'язки, дотримується принципу одноманітності, в державі панує гармонія, вона розквітає, всі члени суспільства щасливі і спокійні.

14.Вчення Аристотеля про державу і право.

Започаткував патріархальну теорію держави.На його думку держ. утворилася для задоволення потреб людей у суспільстві. Сімя -община-поліс.

Держ.- це тип суспільства,що є союзом несхожих особистостей які об’єднуються за для спільного блага.

Аристотель наголошував на ідеї верховенства закону.

Закон за Арест. – це регулятор суспіль. Відносин який не повинен заперечувати природного права і є критерієм справедливості у суспільстві.

Він виділяє 3 елементи держ. влади:

1.Законодавчий орган.

2.Урядовий.

3.Судовий елемент.

Форми держ. за Аристотелем.

1.Справидливі конст. Держ.(монархія, аристократії, політія)

2.Диспотичні держ. (теранія, олігархія,крайня демократія)

Політія =демократія +олігархія.

15.Погляди на держ. І право Епікура.

Основні складники етики Епікура, що червоною ниткою проходить майже через усі його твори, це задоволення , свобода, безтурботний стан духу. Зокрема, свобода ним розуміється як відповідальність людини за розумний вибір власного способу життя, вибір якого знаходиться поза суспільним і політичним життям.

Характеризуючи людське суспільство, мислитель визначав, що у ньму ніколи не було справедливості, вирішальну роль відігравали угоди між людьми щодо заборони чи обмеження тих вчинків, які заважають іншим людям. Наслідком таких між людських угод стало виникнення держави та права, котрі покликані регулювати стосунки між людьми, піклуючись про їхню загальну користь і безпеку. Справедливість в Епікура постає як як природне право котрому мають відповідати вчинки людей, діяльність державної влади та зміст законів. Саме закони, що відповідають справедливості ї гарантією свободи, безпеки, незалежності громадян, але не всіх, а лише морально досконалих. Саме цю частину суспільства й має охороняти сила закону від «натовпу».