3.Методи вивчення історії вчень про державу та право

Знання з історії вчень про державу та право здобувається за допомогою застосування методів наукового пізнання -сукупності засобів, способів, процедур, завдяки яким людина отримує істинне знання про світ, сукупності прийомів і операцій теоретичного й емпіричного пізнання, а також практичного осяг¬нення дійсності.

Отож методи історії вчень про держа ву та право - це сукуп-ність логічних засобів і прийомів, конкретних способів пізнання загальних закономірностей виникнення та розвитку вчень про державу і право, їх тлумачення й оцінки, способи та форми вираження співвідношення конкретної державно-правової теорії з реальною дійсністю.

Методи, що використовуються при вивченні історії вчень про державу та право, можна поділити на загальні (гносеологічні й методологічні настанови, на які зорієнтовані більшість наук), загальнонаукові (застосовуються багатьма науками) та спеціальні (використовуються лише певними науками).

Загальнонауковими методами пізнання є загальнологічні методи теоретичного пізнання (абстрагування, аналогія, аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, формалізація тощо) та загальнонаукові (порівняння, логічно-історичний, структурно-функціональний).

Спеціальними методами, до яких часто звертаються, вивчаючи історію вчень про державу та право, є соціально-юридичний (дає можливість виявити зовнішні ознаки державно-правових явищ суспільного життя, з'ясувати характер відношення між державою та суспільством) і порівняльно-правовий методи (застосовується для зіставлення юридичних понять, явищ та процесів державно-правового життя суспільства й виявлення в них спільних і відмінних рис).

5.Функції історії вчень про державу та право

Сутність, зміст і призначення історії вчень про державу та право проявляються у функціях, які визначаються особливостя¬ми її предмета, місцем і роллю в системі юридичних дисциплін. Тож розгляньмо їх докладніше.

1. Пізнавальна -зводиться до пізнання та пояснення законо-мірностей розвитку державно-правової думки, раціонального осмислення питань, які стосуються природи держави та права, їхнього походження й способів існування, узагальнення, система¬тизації та аналізу державно-правових інституцій і категорій.

2.Світоглядна - упливає на формування правосвідомості, правової й політичної культури.

3.Евристична - дає змогу на основі вивчення теоретичних форм осмислення держави та права виявити нові закономірності, властиві державно-правовим явищам в нових умовах розвитку суспільства.

4.Комунікативна - сприяє якісному розвиткові юридичних знань, забезпечуючи фактичним, науково обгрунтованим матеріа¬лом інші правові дисципліни.

5.Прогностична - полягає в можливості на основі вивчення закономірностей розвитку державно-правової думки, способів осмислення держави та права, їхніх завдань і соціальної мети передбачити перспективи розвитку держави та права як соціаль¬них інституцій і визначити напрям їхньої еволюції.

.6. Навчально-прикладна - сприяє засвоєнню студентами юридичних знань і підвищенню професійного рівня майбутніх правознавців.

7. Виховна - йдеться про формування національної свідо¬мості, поваги до українського народу, представники котрого зробили гідний внесок у розвиток вчення про державу та право, зокрема про формування розвитку почуття патріотизму й відда¬ності Батьківщині.