63. Суспільно-політичні погляди Тараса Шевченка

Тарас Шевченко (1814—1861)- український поет, художник, мислитель, революціонер.

Найвідоміші твори Т. Шевченка: поеми "Гайдамаки", "Сон", "Кавказ", "Наймичка", "Єретик", "Варнак", повісті "Музи­кант", "Художник", картини- "Катерина", "Селянська родина" тощо. В них державно-правові погляди Т. Шевченка не отримали чіткої політико-правової цілісності та системності, а містять лише ідеї, суть яких зводиться до такого:

- центром світу, природи, історії, буття є людина;

• людина наділена природними правами та від природи є вільною (тож гноблення однієї людини іншою недопустиме);

• суспільно-політичним ідеалом є демократія та справедливі закони (за прикладом США);

• справедливий закон - це синонім правди та справедливості. Він відповідає природному праву, оберігає свободу людини (особисту, соціальну й політичну);

- національне звільнення українського народу від влади російського абсолютизму нерозривно повязане з революційними перетвореннями та відродженням словянського братерства.

64. Політико-правова програма м.Драгоманова.

Михайло Драгоманов (1841-1895)-український історик, публіцист і філософ.

Автор понад 2000 творів, у яких прослідковуються такі державно-правові ідеї:

- виникнення держави та права є результатом розвитку людського суспільства (співжиття, розуму, сім'ї, матеріальних умов, класової боротьби);

• початком суспільного життя в народів Європи є громада;

• різні форми національного права та держави пояснюються різним рівнем суспільного й політичного життя, історичними і географічними умовами;

- людське суспільство, утворюючись від найпростіших до найскладніших форм (від сім'ї, громади до держави), втілює принцип його демократичної організації, що є єдино вірним і для організації державного управління, і для правової системи;

- держава - політична організація суспільства;

- держава повинна відповідати природним потребам життя народу, визначатися не формою правління, а правовим статусом особистості та правами, якими наділені її громадяни;

- право та закон є вираженням загальної волі народу;

- до основних прав людини та громадянина, на його думку, належать: особисті права, громадянські права, політичні права;

- найдемократичнішою формою державного устрою багато­національної країни федеративна держава, що є знаряддям національного звільнення пригноблених народів;

- державна влада має поділятися на законодавчу, виконавчу та судову;

- джерелом і носієм влади є народ.

65. Державно-правові погляди і.Франка.

Іван Франко (1856-1916) - український письменник, учений, громадський діяч, мислитель.

Автор понад 5000 творів. Івана Франка висували на Но­белівську премію. Протягом 1976-1981 рр. видано 45-томне зібрання творів. У багатьох з них І. Франко виклав своє бачення держави та права:

- суспільний розвиток є закономірним процесом поступального руху, опертям якого є суспільна праця;

-джерелом і носієм влади в державі повинна бути більшість суспільства, влада та воля котрого мають збігатися;

- суспільні політичні інститути є зовнішнім проявом, надбудо­вою виробничих відносин і форм суспільства;

- основою державно-правових інститутів є спосіб виробництва та циркуляція суспільного багатства;

- влада в державі є втіленням не тільки волі царів, але й сили, що дає можливість державній владі нав'язувати владну волю;

- конституція Габсбурзької імперії має формальний характер, а вся юстиція, закони - несправедливі та неправові;

- у майбутньому держава, як і будь-яке державне правління, перестане існувати;

- майбутній лад має базуватися на широкому самоврядуванні общин, повітів і країв, що складаються з вільних людей, об'єднаних вільною федерацією;

- основою розвитку громадянського життя мають стати права та свободи людини;

• складником політичної свободи є свобода національна;

• вільний розвиток народів здатні забезпечити політична свобода та федеративний устрій держави;

• основним принципом майбутньої федерації народів має стати принцип демократичної рівності членів добровільного політич­ного союзу.