56.Соціологічна теорія держави л.Гумплович.

Мислитель у цій теорії висвітлює такі погляди:

Доводив що провідним фактором сусп..життя є боротьба за існування що виливається в боротьбу між різними людьми групами;кожна з груп прагне підкорити собі іншу та встановити над нею панування.Групи можуть боротися на екон.релігійному й політичному грунті.;основні причина соц..конфліктів прагнення людей задовольнити свої матеріальні потреби;вважав що держава формується в результаті підкорення однієї групи людей іншою,як засіб забезпечення порядку панування підкорення,але її не можна назвати органом примирення суперечливих інтересів;існування суспільства без державного примусу не можливе;сусп..в своєму розвитку за гумпловичем пройшло 3 форми:-((примітивні орда-відносини будувалися на кровноспоріднених і родиних зв’язках)-,рід кочовиків (вже існував поділ на панівних та підлеглих ,кочовий державний народ і рухома держава)-державний лад(постає на визначеній терит.опанованій людьми).Суспільні класи под.. на первині(панівний,середній,піданий) і вторинні(решта сусп..груп які походять від 3 перших,духовенство,військові,управлінці)

57.Державно-правова концепція г.Єлліника

Георг Еліник-німецький мислитель,який поділяв людей на 2 групи:-егоїстів,та альтруїстів.Він винайшов формулу морального веління(дій так,щоб твій спосіб дій підтримував суспільство та взаємодіяв з ним.Право за Еліником-це етичний мінімум.Він вважав ,що для кожного сусп..устрою характерне своє право,яке відрізняється національно та історично.Право та мораль на думку Елінника співвідносяться як частина до цілого.Джерелом права є етичний звичай.На відміно від моралі право володіє силою примусу.він дав визначення суб’єктивного права-це визнана і захищена правовим порядком вольова міць людини,яка спрямована на будь-яке благо чи інтерес.Розглядав 2 види суб’єктивних прав:-субєкт.привт.право(відносини між індивідами),суб’єкт.публічне право(відносини між індивідами та державою)Держ.суверенітет=незалежність +верховенство влади.

58.Проблеми держави і права в соціології г.Спенсера

мислитель розглядав суспільство,як своєрідний організм,який розвивається за загальними законами еволюції,а тому саме біологія здатна дати ключ до пізнання загальних принципів його організації,функціонування та розвитку.;визначав державу як акціонерне товариство для спільного захисту і взаємодопомоги,а уряд як його агента;називав сучасну йому державу недосконалою і перехідною;держави виникають як результат війн і насильства,в ході яких відбувається прир.відбір,або виживання найсильніших.надалі вони проходять 2 рівні військовий(хижацький) ,промисловий(індустріальний).завдання держави зводиться до охорони прав громадян.Він стверджував,що не держава творець права,не законодавство-джерело права,а право-основа законодавства,адже воно виводиться з принципу рівної свободи.

59 Неокантіанська концепція права р.Штаммлера.

Рудольф Штаммлер (1856—1938) один із найвизначніших представників неокантіанської філософії права. Філософська основа уявлень Штаммлера про право — неокантіанство в тому його варіанті, який був розвинутий Марбурзькою школою (Г. Коген, П. Наторп та ін.). Прихильники цього напрямку в філософії стверджували, що предмет пізнання тотожний поняттю про предмет, а власне буття є сукупність чисто понятійних відносин. За Штаммлером, поняття права не можна вивести із суспільно-історичного досвіду, а повинно розглядатись як апріорна категорія, яка не залежить від різних соціальних умов. За допомогою поняття права і деяких інших апріорних категорій соціальна реальність сприймається як організована цілісність і в ній виділяється само право.

В розвитку права він вбачає основу становлення всього суспільства. "Закономірність соціального життя є закономірністю його правової форми, слідування основній ідеї права, як кінцева мета людського суспільства"Штаммлер розділяє право на справедливе і несправедливе. Ідея такого розмежування складається в тому, щоб довести: "немає ніяких особливих правових положень, які б включали в свій умовний зміст безумовний склад". Іншими словами, немає правових положень, які є раз і назавжди тільки справедливими, або виключно несправедливими в кожній ситуації. "Безумовно діють тільки формальні умови.