
- •Іспит «ділова українська мова» Доц. Сардарян Карина Гамлетовна
- •Функції мови. Невербальні засоби ділової комунікації.
- •Основні проблеми «культури мови» і «культури мовлення».
- •Особливості усної та писемної форми мовлення.
- •5. Поняття стилю. Функціональну стилі сучасної укр. Літ. Мови
- •6. Ділові папери: поняття, загальна характеристика, класифікація
- •7. Одс сучасної укр. Мови та його ознаки
- •8. Науковий стиль та його ознаки
- •9. Орфоепічні норми в мові професійного спілкування
- •10. Нормативність в межах категорії роду та числа іменників.
- •11. Правопис відмінкових закінчень іменників.
- •12. Кличний відмінок. Форми та особливості звертань у професійному мовленні.
- •II Звертання
- •13. Терміни у складі мови професійного спілкування.
- •14. Ступенювання якісних прикметників.
- •15. Поняття активних і пасивних дієприкметників, безособових форм дієслів, їх використання у професійній мові.
- •16. Числівник, його розряди. Відмінювання числівників.
- •17. Особливості використання займенників у діловому мовленні
- •18. Узгодження підмета і присудка
- •19. Загальні вимоги до документа
- •20. Омоніми та пароніми у ділових паперах
- •21. Неологізми та абревіатури у ділових паперах
- •22. Бібліографія як елемент ділового стилю. Правила її оформлення.
- •23. Чергування голосних і приголосних. Утворення прикметників від географічних назв.
- •24. Правопис та відмінювання імен і прізвищ
- •25. Узгодження числівника з іменником
- •26. Публічний виступ: жанри; внутрішня структура і композиція; метод викладу; вимоги до мови оратора
- •27. Канцеляризми,мовні штампи і професіоналізми у ділових паперах.
- •28. Ділове листування. Стиль ділових листів. Початок і закінчення ділових листів. Обов’язкові реквізити.
- •30. Іншомовні слова в сучасній галузевій термінології
- •31.Числівники в діловому мовленні
- •32. Використання прийменників у діловому мовленні.
- •Чергування з — із – зі(зо)
- •Чергування у — в
- •33. Складні випадки керування у службових документах. Складноскорочені слова та абревіатури в українському справочинстві
- •34. Синтаксичні особливості ділових паперів. Синтаксичні структури у діловому мовленні
- •35. Положення. Статут.
- •36. Трудова угода основні розділи та реквізити
- •37. Контракт: основні розділи та реквізити
- •38. Договір: основні розділи та реквізити
- •39. Оголошення. Правила його написання.
- •40. Запрошення. Правила його написання.
- •41. Доручення та правила його оформлення та написання.
- •42. Розписка. Правила оформлення та написання.
- •43. Правила оформлення та написання: заяви, автобіографії, записок, резюме, характеристики, протоколу, витягу з протоколу, оголошення, наказу, вказівок.
- •44. Документи щодо особового складу.
- •45. Довідково-інформаційні документи
- •46. Господарсько-договірні документи.
- •47. Обліково-фінансові документи
- •48. Документи колегіальних органів.
- •49. Будова тексту, основні елементи його структури.
- •50.Принципи української орфографії.
15. Поняття активних і пасивних дієприкметників, безособових форм дієслів, їх використання у професійній мові.
Дієприкметник - це особлива форма дієслова, що виражає динамічну ознаку предмета за дією, яку він сам виконує (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники).
Активні дієприкметники бувають теперішнього та минулого часу, утворюються відповідно від основ теперішнього часу дієслів недоко-наного виду за допомогою суфіксів -уч-/-юч- або -ач-/-яч та від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса-л-, напр.: контролюючий, терплячий; збанкрутілий.
У сучасній українській діловій мові вживання активних дієприкметників теперішнього часу обмежене. Неповною є навіть твірна база цих дієслівних форм. Наприклад, вони зовсім не утворюються від дієслів з постфіксом -ся. У такому разі використовують перифрастичний вислів, напр.: вчитися —» той, хто вчиться.
Пасивні дієприкметники утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів, як правило, доконаного, рідше недоконаного виду за допомогою суфіксів -її-, -єн- (-єн-), -ія-, напр.: прочита-ти —> прочи-та-н(ий), запроси-ти —» запрош-ен(ий), приклеї-ти —> прикле-єн(ий), висуну-ти —> висуну-т(ий), або висун-ен(ий), писа-ти —> писа-н(ий).
Пасивні дієприкметники використовують для лаконічного вираження думки (часто вони замінюють ціле підрядне речення). Вони відзначаються вищою частотою вживання в науковому та діловому стилях мови порівняно з активними (їх співвідношення у тексті складає 5:19). Виступаючи у ролі означення самостійно чи у поєднанні з іншими словами (дієприкметниковий зворот), пасивні дієприкметники уточнюють, конкретизують зміст означуваного ними слова, напр.: Витрати на придбання будівель і споруд, призначених для виробничих потреб, не належать до кошторисної документації будов. Функціонуючи як присудки, вони набувають здатності виражати різні часові значення за допомогою допоміжних слів (бути, ставати, здаватися тощо), напр.: Робота буде завершена вчасно (майбутній час); Робота була завершена вчасно (минулий час). Відсутність допоміжного дієслова свідчить про минулий час, напр.: Робота завершена вчасно. Аналогічно може бути виражене часове значення активних дієприкметників зі суфіксом -л-, напр.: Тоді банк не вважатимуть збанкрутілим (майбутній час).
Виділяють безособові дієслова, тобто дієслова, що означають дію поза зв'язком з виконавцем (діячем, особою). Історично вони споріднені з 3-ою особою однини та формою середнього роду минулого часу і виражають значення "стан людини, природи, міра наявності", напр.: вистачає, бракує. Безособового значення можуть набувати особові дієслова у формі 3-ої особи однини, вжиті в безособовому реченні. Безособові дієслова не змінюються ні за особами, ні за родами, ні за числами. Використання дієслів цієї групи у діловому мовленні допомагає звернути увагу на дію, яка формує структурно-граматичне і змістове ціле, напр.: Вам бракує досвіду; Нам не вистачає спеціалістів у цій галузі.
У текстах ділового спрямування (інструкції, статути тощо) часто використовують безособові дієслова, утворені від особових за допомогою постфікса -ся, з метою констатації факту, напр.: не дозволяється, (категорично) забороняється; не допускається.
Предикативні форми на -но, -то — це незмінні форми дієслова, що виступають головним членом (присудком) у безособових реченнях. Утворюються вони від основи пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -о, напр.: завершений) —» завершен-о, написан(ий) —» написан-о, здобут(ий) —> здобут-о. Саме ці форми вживають замість пасивних дієприкметників, якщо хочуть наголосити на дії, а не на ознаці, пор.: Запрошення розіслано вчасно. За характером своєї семантики виражають дію перехідну, минулу, пасивну. Однак можуть передавати значення майбутньої дії за допомогою допоміжного дієслова бути, напр.: Роботу буде завершено вчасно. Як правило, безособові дієслівні форми на -но, -то вживають у значенні „хтось щось зробив", напр.: Роботу завершено (хтось завершив); Лист відправлено (хтось відправив). Рідко їх використовують стосовно явищ природи, напр.: Поля затоплено (вода затопила). Слід пам'ятати, що форми на -но, -то в українській мові є безособовими і не можуть мати при собі навіть пасивного суб'єкта, вираженого формою орудного відмінка, типу Нами проаналізовано, а треба У роботі проаналізовано.