
- •Іспит «ділова українська мова» Доц. Сардарян Карина Гамлетовна
- •Функції мови. Невербальні засоби ділової комунікації.
- •Основні проблеми «культури мови» і «культури мовлення».
- •Особливості усної та писемної форми мовлення.
- •5. Поняття стилю. Функціональну стилі сучасної укр. Літ. Мови
- •6. Ділові папери: поняття, загальна характеристика, класифікація
- •7. Одс сучасної укр. Мови та його ознаки
- •8. Науковий стиль та його ознаки
- •9. Орфоепічні норми в мові професійного спілкування
- •10. Нормативність в межах категорії роду та числа іменників.
- •11. Правопис відмінкових закінчень іменників.
- •12. Кличний відмінок. Форми та особливості звертань у професійному мовленні.
- •II Звертання
- •13. Терміни у складі мови професійного спілкування.
- •14. Ступенювання якісних прикметників.
- •15. Поняття активних і пасивних дієприкметників, безособових форм дієслів, їх використання у професійній мові.
- •16. Числівник, його розряди. Відмінювання числівників.
- •17. Особливості використання займенників у діловому мовленні
- •18. Узгодження підмета і присудка
- •19. Загальні вимоги до документа
- •20. Омоніми та пароніми у ділових паперах
- •21. Неологізми та абревіатури у ділових паперах
- •22. Бібліографія як елемент ділового стилю. Правила її оформлення.
- •23. Чергування голосних і приголосних. Утворення прикметників від географічних назв.
- •24. Правопис та відмінювання імен і прізвищ
- •25. Узгодження числівника з іменником
- •26. Публічний виступ: жанри; внутрішня структура і композиція; метод викладу; вимоги до мови оратора
- •27. Канцеляризми,мовні штампи і професіоналізми у ділових паперах.
- •28. Ділове листування. Стиль ділових листів. Початок і закінчення ділових листів. Обов’язкові реквізити.
- •30. Іншомовні слова в сучасній галузевій термінології
- •31.Числівники в діловому мовленні
- •32. Використання прийменників у діловому мовленні.
- •Чергування з — із – зі(зо)
- •Чергування у — в
- •33. Складні випадки керування у службових документах. Складноскорочені слова та абревіатури в українському справочинстві
- •34. Синтаксичні особливості ділових паперів. Синтаксичні структури у діловому мовленні
- •35. Положення. Статут.
- •36. Трудова угода основні розділи та реквізити
- •37. Контракт: основні розділи та реквізити
- •38. Договір: основні розділи та реквізити
- •39. Оголошення. Правила його написання.
- •40. Запрошення. Правила його написання.
- •41. Доручення та правила його оформлення та написання.
- •42. Розписка. Правила оформлення та написання.
- •43. Правила оформлення та написання: заяви, автобіографії, записок, резюме, характеристики, протоколу, витягу з протоколу, оголошення, наказу, вказівок.
- •44. Документи щодо особового складу.
- •45. Довідково-інформаційні документи
- •46. Господарсько-договірні документи.
- •47. Обліково-фінансові документи
- •48. Документи колегіальних органів.
- •49. Будова тексту, основні елементи його структури.
- •50.Принципи української орфографії.
11. Правопис відмінкових закінчень іменників.
Іменники поділяють на чотири відміни.
До І відміни належать іменники чоловічого, жіночого, а також спільного роду із закінченнями –а, -я в називному відмінку однини: ріка, суддя, воєвода, сирота.
До ІІ відміни належать іменники:
а) чоловічого роду без закінчення та із закінченням –о у називному відмінку: завод, край, батько, Дніпро, Дмитро;
б) середнього роду із закінченнями –о, -е, -я (крім іменників, які у непрямих відмінках мають суфікси –ат, -ят, -ен типу пташеня, плем’я): місто, плече, життя.
До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду без закінчення: радість, ніч, любов, а також іменник мати.
До ІV відміни належать іменники середнього роду із закінченнями –а, -я у називному відмінку, які у непрямих відмінках мають суфікси –ат. –ят, -ен: дівча (дівчати), козеня (козеняти), ім’я (іменем).
Іменники І відміни поділяються на три групи: тверду, м’яку та мішану.
До твердої групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням –а (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий приголосний): машина, жінка, сестра, староста, каліка.
До м’якої групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням –я: пісня, вулиця, суддя, а також іменник чоловічого роду Ілля.
До мішаної групи належать іменники жіночого та спільного роду із закінченням –а та з основою на шиплячий приголосний: каша, круча, тиша, площа, листоноша, лівша та іменник чоловічого роду вельможа.
Іменники І відміни твердої групи в орудному відмінку однини мають закінчення –ою: країною, головою, м’якої й мішаної групи – закінчення ею: піснею, вулицею, душею, після голосного і апострофа – єю: армією [а р м’ і й е й у ], сім’єю [с’і м й е ю].
У кличному відмінку однини іменників І відміни вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю.
О мають іменники твердої групи: Ганно, книжко.
Е мають іменники м’якої й мішаної груп: воле, земле, Ілле, душе, круче.
Є мають іменники м’якої групи після голосного та апострофа: Маріє, Софіє, сім’є.
Ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: матусю, бабусю, доню
У родовому відмінку множини іменники І відміни мають нульове закінчення або закінчення –ей, -ів: сімей, мишей, статей (від стаття), суддів, старостів (і старост - з іншим значенням).
Нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: доріг, машин, губ (і губів), легень (і легенів), круч, меж, шкіл.
Примітка. В іменниках, які в називному відмінку однини перед закінченням мають сполучення двох приголосних, у родовому вімінку множини між ними з’являється [о] або [е]: дочок, мисок, ігор, сосон (і сосен), воєн (і війн), домен, шабель. Вставних звуків не буває в іменниках іншомовного походження: арф, пальм, шайб. Проте в іншомовних словах на –к(а) з’являється [о]: марка – марок, арка – арок.
12. Кличний відмінок. Форми та особливості звертань у професійному мовленні.
І. Іменники чоловічого й жіночого роду І та ІІ відміни мають в однині кличну форму
1. іменники чол. роду ІІ відміни в кличній формі закінчуються на –у, -ю, -е;
- іменники твердої групи з суфіксом –ик, -ок, -к(о) та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж) мають закінчення –у; [напр. батьку, сину, товаришу].
- іменники м’якої групи мають закінчення –ю; [напр. лікарю, Юрію].
- безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м’якої групи з суфіксом –ець, а також окремі іменники мішаної групи (це власні назви з основою на ж, ч, ш, дж, і загальні з основою на р, ж) мають закінчення –е. [напр. друже, Вікторе, менеджере].
2. іменники чол. та жін. роду I відміни та зрідка іменники жін. роду III відміни в кличній формі закінчуються на –о, -е, -є, -ю, [напр. Людмило, Миколо].
- іменники I відміни твердої групи мають закінчення –о; [напр. сестро, мамо].
- іменники I відміни м’якої і мішаної груп, а також іменники III відміни мають закінчення –е, -є; [напр. земле, воле, Маріє].
- іменники I відміни м’якої групи, що означають жіночі та чоловічі пестливі імена, або загальні назви, мають закінчення –ю [напр. матусю, Лесю, дідусю].