Чергування з — із – зі(зо)

Варіанти прийменника з — із — зі (зрідка зо) чергуються на тій же підставі, що й в — у, і — й.

1. З уживається:

а) Перед голосним на початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: З одним рибалкою він дуже подружив (Глібов); Диктант з української мови.

б) Перед приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи: Плугатарі з плугами йдуть (Шевченко); З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Малицький).

Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживають із або зі.

2. Варіант із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (після них або перед ними): Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (Коцюбинський); Лист із Бразилії (Франко);I місив новий заміс із тіста старого (Драч); Родина із семи чоловік; Гнат... запріг коні й так їх гнав із села, що вони із шкури вилазили (Стельмах); А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (Нар. пісня); Із шовку виготовили вітрила.

3. Зі вживається перед сполученням приголосних початку слова, зокрема коли початковими виступають з, с, ш, щ і т. ін., незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Бере книжку зі стола (Леся Українка); Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в руках (Яновський); Зі школи на майдан вивалила дітвора (Головко); Війнув зі Сходу легіт волі (Павличко); Балада зі знаком запитання (Драч).

Примітка. Зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три; позичив зо дві сотні; може виступати й при займеннику мною: зі (зо) мною, але тільки зі Львова.

Чергування у — в

1. В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах. У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

a) Між приголосними: Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел.

б) На початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Павличко); Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами.

в) Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду (Приказка); Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга.

г) Після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник); Це було... у Києві; До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села.

2. В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) Між голосними: У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний); Була в Одесі; Прочитала в оголошенні.

б) На початку речення перед голосними: В очах його світилась надія; В Антарктиді працюють наукові експедиції.

в) Після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Шевченко);Люди врозкид розляглися в траві (Гордієнко).

3. У – В не чергуються:

а) У словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: вдача, вклад, вправа, вступ (і удача, уклад, управа, уступ — з іншими значеннями); взаємини, влада, власний, властивість, вплив і т. ін.; увага, ударник, узбережжя, указ, умова, усталення, установа, уява, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність, ударницький, умовний та ін.

б) У власних іменах і в словах іншомовного походження: Вдовенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Урал, увертюра, ультиматум, утопія та ін.

Синоніміка прийменників

Нерідко ті самі відношення між явищами дійсності можна передавати за допомогою різних мовних засобів, зокрема й прийменників. На місце в певних випадках можуть однаково вказувати прийменники в і на: в полі і на полі, в селі і на селі; але тільки: в парку, в саду, на майдані, на городі.

На розташування чогось відносно якогось предмета вказують прийменники біля, коло, близько, при, край, над, під, поряд з поруч з. Перші три біля, коло, близько просторову близькість виражають у найзагальнішому вигляді: біля вікна, коло вікна, близько вікна; біля берега, коло берега, близько берега. Тіснішу близькість передають прийменники при, край: при березі, край берега. Прийменник над, крім вивищення, може виражати та­кож близькість: над водою, над дорогою. Так само приймен­ник під, крім нижчого розташування, часто вказує й на близь­кість: під горою, під лісом. Прийменники поряд з, поруч з (останній стосується переважно осіб) указують, крім близькості, ше й на рівнозначність предметів: поряд зі школою, поруч із товаришем.

На зосередження дії чи розташування чогось навколо якогось предмета однаково, без певних відтінків значення вказують прийменники круг, довкола, навколо, навкруг, на­вкруги, кругом: Забіліли сніги навколо Києва, загуляли хурто­вини (О. Довженко). В лісах довкола села паслися корови і воли (І. Франко), У козацькому таборі, навкруг фортеці, копали шанці (Н. Рибак). У деяких випадках таке розташування може позначати й прийменник побіля, вказуючи водночас і на близь­кість: Птиці оселяться побіля ставу (М. Стельмах).

Для позначення місця, простору, всередину якого спрямо­вана дія, використовуються прийменники до і в (у): Увійшли вони у хатку — мати й Галя вже спали (Марко Вовчок). Хима вийшла з хати, він шуснув за нею до сіней (М. Коцюбинський). Але коли мовиться про межу дії, вживається лише приймен­ник до (замінити його прийменником в (у) не можна): Коваль аж до греблі провів його (А. Головко).

Для позначення часу, від якого починається дія, вживаються прийменники від (од) і з: І почав Саул підозрівати Давида від того дня (Леся Українка). З того часу в Україні жито зеленіє (Т. Шевченко). Але при вказівці на певний ^Дрізок часу використовується тільки прийменник від (од): 'ак од світання до пізньої ночі бігає, носиться білка маленька U1. Воронько).

При вказівці на час дії відносно якоїсь попередньої події користовуються прийменники після і по: після обіду і по

обіді, після півночі, по полудні: Після дощу гостріше пахнуть квіти (В. Сосюра). По війні, коли вже одгули бої, восени колись приходив ти до мене (П. Тичина). Проте перший із них указує на безпосереднє настання однієї події за іншою, другий — та­кого значення не має.

Для позначення часу дії відносно якоїсь наступної події вживаються прийменники до і перед: до схід сонця і перед сходом сонця. Але прийменник перед вказує на близький до наступної події час, тим часом як прийменник до може сто­суватися і віддаленого попереднього часу: Він подав мені роз­горнуту книжку, яку перед моїм приходом розглядав на столі (Ю. Яновський). До призову в армію хіба що дурень жениться (А. Головко).

Для позначення причини використовуються прийменни­ки з, від, за, через, завдяки, внаслідок, у результаті, у зв 'язку з, з огляду на, у силу, під впливом. Проте не всі вони взаємо­замінні. У певних ситуаціях майже однаково можуть вжива­тися з і від: з радості і від радості, з горя і від горя; але тільки: від вітру, від перенапруження. Близькі за значенням прий­менники через і завдяки, але перший із них вживається в разі повідомлення про несприятливі обставини, другий — у роз­повіді про сприятливі обставини: через хворобу, через нед­балість, через посуху; але: завдяки допомозі друзів, завдяки дбайливому доглядові (поміняти місцями ці прийменники ніяк не можна).

Мета виражається за допомогою прийменників для, за­для, ради, заради, з метою, в інтересах, на знак, в ім 'я, на честь, на випадок тощо. Дуже близькі за звучанням і значен­ням прийменники для і задля, ради, заради. Але якщо пер­ший просто виражає причину, то інші мають ще додаткове значення «в інтересах»: для продажу і задля (ради, заради) справедливості (в інтересах справедливості). Прийменники з метою, в інтересах належать до наукового, публіцистичного та ділового стилів. Прийменники на знак, в ім 'я, на честь мають урочистий відтінок. Прийменник на випадок виражає передбачливість.

Прийменники, таким чином, завдяки різним значеннєвим і стилістичним відтінкам забезпечують якнайточніше позна­чення різноманітних відношень, властивих реальній дійсності і її відображенням у людській свідомості.