
- •Іспит «ділова українська мова» Доц. Сардарян Карина Гамлетовна
- •Функції мови. Невербальні засоби ділової комунікації.
- •Основні проблеми «культури мови» і «культури мовлення».
- •Особливості усної та писемної форми мовлення.
- •5. Поняття стилю. Функціональну стилі сучасної укр. Літ. Мови
- •6. Ділові папери: поняття, загальна характеристика, класифікація
- •7. Одс сучасної укр. Мови та його ознаки
- •8. Науковий стиль та його ознаки
- •9. Орфоепічні норми в мові професійного спілкування
- •10. Нормативність в межах категорії роду та числа іменників.
- •11. Правопис відмінкових закінчень іменників.
- •12. Кличний відмінок. Форми та особливості звертань у професійному мовленні.
- •II Звертання
- •13. Терміни у складі мови професійного спілкування.
- •14. Ступенювання якісних прикметників.
- •15. Поняття активних і пасивних дієприкметників, безособових форм дієслів, їх використання у професійній мові.
- •16. Числівник, його розряди. Відмінювання числівників.
- •17. Особливості використання займенників у діловому мовленні
- •18. Узгодження підмета і присудка
- •19. Загальні вимоги до документа
- •20. Омоніми та пароніми у ділових паперах
- •21. Неологізми та абревіатури у ділових паперах
- •22. Бібліографія як елемент ділового стилю. Правила її оформлення.
- •23. Чергування голосних і приголосних. Утворення прикметників від географічних назв.
- •24. Правопис та відмінювання імен і прізвищ
- •25. Узгодження числівника з іменником
- •26. Публічний виступ: жанри; внутрішня структура і композиція; метод викладу; вимоги до мови оратора
- •27. Канцеляризми,мовні штампи і професіоналізми у ділових паперах.
- •28. Ділове листування. Стиль ділових листів. Початок і закінчення ділових листів. Обов’язкові реквізити.
- •30. Іншомовні слова в сучасній галузевій термінології
- •31.Числівники в діловому мовленні
- •32. Використання прийменників у діловому мовленні.
- •Чергування з — із – зі(зо)
- •Чергування у — в
- •33. Складні випадки керування у службових документах. Складноскорочені слова та абревіатури в українському справочинстві
- •34. Синтаксичні особливості ділових паперів. Синтаксичні структури у діловому мовленні
- •35. Положення. Статут.
- •36. Трудова угода основні розділи та реквізити
- •37. Контракт: основні розділи та реквізити
- •38. Договір: основні розділи та реквізити
- •39. Оголошення. Правила його написання.
- •40. Запрошення. Правила його написання.
- •41. Доручення та правила його оформлення та написання.
- •42. Розписка. Правила оформлення та написання.
- •43. Правила оформлення та написання: заяви, автобіографії, записок, резюме, характеристики, протоколу, витягу з протоколу, оголошення, наказу, вказівок.
- •44. Документи щодо особового складу.
- •45. Довідково-інформаційні документи
- •46. Господарсько-договірні документи.
- •47. Обліково-фінансові документи
- •48. Документи колегіальних органів.
- •49. Будова тексту, основні елементи його структури.
- •50.Принципи української орфографії.
30. Іншомовні слова в сучасній галузевій термінології
У розвитку української термінології спостерігаємо давню традицію входження іншомовних запозичень. Вони наявні у пам’ятках ХІ ст. (арфа, ліра, дах, шиба). У радянський період запозичення в українській мові уподібнювали до відповідних термінів російської мови (йон – іон, капельмайстер – капельмейстер). Тому сьогодні необхідно переглянути й виправити неточності, правильно транслітерувати нові запозичення.
У галузевих терміносистемах української мови іншомовні запозичення становлять приблизно 40 % від однослівних термінів. Виділяємо велику групу інтернаціоналізмів – міжнародних термінів, уживаних не менш ніж у трьох неспоріднених мовах і запозичених переважно з грецької (біологія, парадигма, теорема) або латинської (варіація, мотор, трансляція) мов. До інтернаціональної скарбниці термінології належать також терміни, запозичені з інших мов: англійської (комп’ютер, футбол), італійської (балада, сонатина), німецької (бухгалтер, штаб), французької (ансамбль, парламент), іспанської (романс, сарабанда).
У разі впровадження іншомовних назв в українську терміносистему відбувається звуження значення слова-продуцента, тому що запозичуємо лише термінне значення (в італійській мові лексема volta має такі значення: повтор, раз і черга; в українській мові термін вольта вживається зі значенням повтору частини музичного твору з іншим закінченням); іншомовні терміни узгоджують з фонетичними та орфографічними нормами української мови (лат. concurrentia – укр. конкуренція); змінюється граматичне оформлення (лат. clavis – укр. клавіша і клавіш); запозичені терміни стають продуктивними в термінотворенні (від запозиченого з англійської мови терміна реклама в українській мові утворено лексеми рекламний, рекламувати).
Отже, процес називання спеціальних наукових понять безпосередньо пов’язаний з мовною номінацією. Творення української термінології підпорядковується загальним словотворчим законам мови. Збагачення термінології виходить за межі словотвору, оскільки у цій системі наявні аналітичні конструкції та входження з чужих мов. Сучасна українська термінологія неоднорідна за походженням. Значну її частину становлять терміни, запозичені з різних мов, проте основою є власне українські номінації.
31.Числівники в діловому мовленні
Здебільшого в ділових паперах не обходяться без цифрових даних. Вони вимагають спеціального оформлення. Так, однозначні числа, що не мають посилань на одиниці виміру, в ділових паперах записуються словами. Наприклад: Акціонерне товариство «Нікос» планує закупити не більше двадцяти автомобілів. Коли ж число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами. Наприклад: До магазину терміново завезли 150 центнерів картоплі, 40 центнерів яблук.
Складні чи складені числівники записуються цифрами. Наприклад: На історичний факультет прийнято 156 студентів.
Порядкові числівники вводяться в документи з відповідним відмінковим закінченням. Наприклад: Сьогодні ми виконали своє перше виробниче завдання.
Складні слова, де перша частина позначається цифрою, можуть бути написані так: 50-процентний і 50 %; 100-кілометровий і 100 км.
Іноді виникають труднощі у вживанні форм однини та множини числівників. Наприклад: Більшість спеціалістів вирішила. Більшість спеціалістів вирішили. Більшість спеціалістів вирішило. Тут усі три варіанти відповідають нормам сучасної української мови.
Форма однини рекомендується, якщо у складі речення є слова такого типу: більшість, меншість, решта, частина, ряд, група, безліч, багато, мало і т. д. Наприклад: Решта пацієнтів теж обстежена; Більшість американських бізнесменів прибула в Україну.
Форма множини рекомендується при однорідних членах речення. Наприклад: / вже не один, а безліч планерів оперізують (а не оперізує) небо.
Якщо ж використовуються числівники на позначення великої кількості (а також іменники: сто, тисяча, мільйон, мільярд), то переважає однина. Наприклад: Чотириста вісімдесят підприємців прибуло (а не прибули) на виставку; В село повернулось (а не повернулись) сімдесят дев'ять молодих спеціалістів.
Якщо вживаються числівники до десяти, то пишеться форма множини. Наприклад: чотири брати, два керівники, три менеджери.
Велике значення має використання числівників в усному мовленні. Готуючи доповідь чи звіт, числівники треба записувати прописом і проставляти наголос. Краще будувати речення так, щоб числівники вживалися у називному відмінку.
Слід запам'ятати наголошення числівників одинадцять, чотирнадцять.
У складних числівниках у кінці першої частини м'який знак не пишеться: п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, п'ятсот, шістсот, дев'ятсот; а також: п'ятнадцять, шістнадцять.
Порядкові числівники на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний пишуться одним словом, і перша частина в них стоїть у родовому відмінку (крім сто і дев'яносто): двохсотий, двохтисячний, трьохтисячний, двадцятип'ятитисячний, трьохсотп'ятдесятимільйонний (але: стотисячний).
У порядкових числівниках, утворених від назв десятків, перша частина не змінюється: п'ятдесятий, шістдесятий, сімдесятий, вісімдесятий.
На початку складних слів (прикметників, іменників) числівники один, два, три, чотири мають відповідно форми одно-, Дво-, три-, чотири-: однозвучний, двоповерховий (не «двохповерховий»), триярусний (не «трьох'ярусний»), чотирикутник (не «чотирьохкутник»). Форми двох-, трьох-, чотирьох- вживають ся тільки перед частинами, що починаються з голосного: двохелементний, трьохактний, чотирьохосьовий (і чотиривісний). Числівники п ять і більше (крім сто і дев яносто) на початку складних слів мають форму родового відмінка: п'ятиденний, п'ятдесятирічний, п'ятисоткілограмовий (але: стодоларовий). Це стосується й числівників два, три, чотири, якщо вони є частиною складеного числівника: двадцять два роки — двадцятидвохрічний (але: дворічний), тридцять три дні — трид-цятитрьохденний (але: триденний).
Якщо перша частина відчислівникового слова записується цифрами, то кінцева частина приєднується безпосередньо до цифр через дефіс: 49-мільйонний, 12-поверховий, 86-відсот-ковий, 250-квартирний, 125-річчя (читається: сорокадев'ятимільйонний, дванадцятиповерховий, вісімдесятишестивідсотковий, двохсотпятдесятиквартирний, стодвадцятип'ятиріччя).
Букви дописуються до цифр тільки на позначення порядкових числівників: 7-й, 9-ї, 10-ю, 11-го, 12-му, 70-х, 1990-і (наприклад: 7-й клас, о 9-й годині, на 12-му поверсі, початок 70-х років тощо).
Якщо закінчення числівника позначається однією буквою, то до цифри дописується тільки закінчення (від основи букви не відриваються): перша — 1-а, друга — 2-а, третя — 3-я, третю — 3-ю, сьому — 7-у, десяту — 10-у. Якщо закінчення числівника позначається двома чи трьома буквами, то до цифри дописуються лише ті букви, які йдуть після букви, що позначає голосний: першої — 1-ї, першого — 1-го, першому — 1-му, першим — 1-м, перших — 1-х, першими — 1-ми, сьомому — 7-му.
До римських цифр букви не дописуються: квартал, у II кварталі, починаючи з III кварталу.