4. Озеленення міських вулиць та примагістральних територій

Згідно з ДБН 360-92*, у міських і сільських поселеннях треба передбачати, як правило, безперервну систему озеленених територій та інших відкритих просторів, які у поєднанні з заміськими повинні формувати комплексну зелену зону.

Міські зелені насадження залежно від свого призначення та місцеположення в місті розподіляються на три категорії. (У дужках наведені нормативні показники рівня озеленення, %).

І. Насадження загального користування:

• центральні і районні парки культури і відпочинку, призначені для відпочинку населення і організації масових культурно-просвітницьких, політичних заходів, для фізкультури і розваг;

• спортивний парк із розміщенням у ньому споруд і майданчиків для тренувань і змагань із різних видів спорту (15 – 30 %);

• ботанічний парк і сад, призначений для культурно-просвітницької та науково-дослідної роботи в галузі ботаніки та рослинництва (40 – 70 %);

• зоологічний парк або сад, призначений для культурно-просвітницької та науково-дослідної роботи в галузі зоології з розміщенням у ньому спеціальних споруд і приміщень для утримання і демонстрації тварин (15 – 40 %);

• міський парк для прогулянок і тихого відпочинку (65 – 80 %);

• дитячий парк, призначений для відпочинку, розваг, фізкультури, культурно-просвітницької, політичної роботи з дітьми, головним чином, шкільного віку (40 – 55 %);

• міський сад для відпочинку населення, ігор і розваг, культурно-просвітницької, політичної роботи;

• сквер на площі, що використовується для короткотермінового відпочинку і архітектурно-декоративних цілей (75 – 85 %);

• меморіальні парки (30 – 65 %);

• бульвар на вулицях, що використовується для руху і короткотермінового відпочинку пішоходів (60 – 75 %);

• насадження на вулицях і площах;

• лісопарк у незабудованій частині міста з домінуванням в ньому лісових насаджень, що використовується для відпочинку і спорту;

• лугопарк поза забудованою частиною міста з домінуванням у ньому лугів;

• зона масового відпочинку – зелений масив у приміській зоні, де розміщуються пансіонати, наметні табори, спортивні споруди і весь комплекс культурно-побутового обслуговування відпочиваючих.

ІІ. Насадження обмеженого користування:

• насадження при школах, технікумах, вищих навчальних закладах – озеленені ділянки для занять фізкультурою та відпочинку (45 – 50 %);

• насадження при дитячих садках і яслах – озеленена ділянка зі затіненими і відкритими майданчиками для ігор, фізкультури і сну дітей (45 – 55 %);

• насадження при клубах, Палацах культури, громадських будинках – озеленена ділянка, призначена для фізкультурних занять, культурно-просвітницької роботи і відпочинку (40 – 60 %);

• насадження при науково-дослідних установах – озеленена ділянка, що використовується для фізкультурних занять і відпочинку співробітників (близько 50 %);

• насадження при лікарнях та інших лікувально-профілактичних закладах – озеленена ділянка для спеціальних лікувальних процедур, прогулянок і відпочинку (55 – 65 %);

• насадження на території промислових підприємств;

• насадження на території житлових мікрорайонів – внутрішньо мікрорайонні сади, прибудинкові сквери (не менше 25 %);

• заповідники, що розміщуються в приміській зоні, в яких природа охороняється в первинному стані (рельєф території, флора і фауна). В заповідниках проводиться науково-дослідна робота в галузі природознавства. Туристи допускаються лише на певні маршрути під керівництвом співробітників заповідника;

• парки і сади при санаторіях, будинках відпочинку тощо, призначені для лікувальних процедур, прогулянок, фізкультури та відпочинку;

• ділянки спортивних пристроїв і споруд (30 – 50 %).

ІІІ. Насадження спеціального призначення:

• на вулицях (не менше 25 %);

• санітарно-захисні зони між промисловими та складськими підприємствами, пристроями зовнішнього транспорту і житловими районами (60 – 80 %);

• водоохоронні зони водозабірних і очисних споруд міського водопроводу (60 – 80 %);

• протипожежні насадження навкруги складів пального та інших небезпечних в пожежному відношенні матеріалів (60 – 80 %);

• насадження інженерно-меліоративного призначення – посадки по берегах річок, озеленення ярів з метою припинення їхнього росту, лісонасадження в районах селевих потоків (60 – 80 %);

• насадження вздовж автомобільних доріг і залізниць з метою захисту від сніжних або піщаних заметів, а також для декоративного оформлення дороги (25 – 50 %);

• насадження на кладовищах;

• міські розсадники і квітникові господарства.

Наведена класифікація дає уявлення про велике розмаїття міських зелених насаджень і про їхню значну питому вагу в загальному комплексі благоустрою міста.

Нормуються зелені насадження в м² озеленених територій, що припадають на одного мешканця міста. Величина цієї норми встановлюється залежно від чисельності міського населення, типу озеленених територій і кліматичного підрайону, до якого належить місто [1]. Як видно з класифікації, озеленення вулиць належить до насаджень спеціального призначення. Основними різновидами цих насаджень є бульвари, пішохідні алеї, сквери, зелені насадження розділювальних та технічних смуг в межах поперечного профілю вулиць, газони.

Бульвари і пішохідні алеї слід передбачати у напрямі масових потоків пішохідного руху. Розміщення бульвару, його довжину і ширину, а також місце у поперечному профілі вулиці треба визначати з урахуванням архітектурно-планувального рішення вулиці та її забудови. На бульварах і пішохідних алеях слід передбачати майданчики для короткотермінового відпочинку. Ширина бульварів з однією поздовжньою пішохідною алеєю має бути не меншою 10 м при розміщенні з одного боку вулиці між проїзною частиною і забудовою. При проектуванні бульварів (рис. 19) слід мати на

Рис. 19. Бульвар Шевченка в Києві

увазі, що вони знаходяться безпосередньо в зоні шкідливого впливу транспортних потоків, що рухаються вулицями – там спостерігається накопичення шкідливих речовин у повітрі, підвищений рівень транспортного шуму, вібрації та електромагнітного випромінювання. Тому наразі, як не шкода, приймаються рішення щодо ліквідації існуючих бульварів, бо відпочивати на них все одно некорисно, а за рахунок їхньої ширини можна розширити проїзну частину вулиці або влаштувати стоянки.

Сквер – категорія міських насаджень, що широко використовується в озелененні міст. Сквери влаштовують на площах, вулицях, перед окремими громадськими будинками, в житлових кварталах і мікрорайонах.

Озеленення міських вулиць. Різні типи посадок можуть бути використані на вулицях з метою:

• захисту пішоходів і приміщень у будівлях, що виходять на вулицю, від надмірної сонячної інсоляції, а також від теплового випромінювання поверхонь стін будинків, тротуарів і доріг;

• захисту від пилу, диму та інших забруднень атмосферного повітря;

• захисту від вітру;

• захисту від шуму;

• регулювання вуличного руху;

• архітектурно-художнього оформлення вулиці.

Основною задачею при розробці проекту озеленення вулиці є встановлення типу посадок і їхнього місця в плані вулиці.

Вибір типу посадок на різних вулицях визначається таким комплексом архітектурно-планувальних і природно-кліматичних чинників:

1. класифікаційна категорія вулиці (швидкісна дорога, магістральна вулиця загальноміського або районного значення, вулиця з міським рухом, пішохідна вулиця);

2. ширина вулиці;

3. інтенсивність руху транспорту і його типи (трамвай, тролейбус, автобус, вантажні й легкові автомобілі);

4. інтенсивність руху пішоходів;

5. поверховість забудови;

6. призначення будинків (житлові, громадські, виробничі);

7. орієнтація вулиці за сторонами світу;

8. кліматичні показники (температура повітря, вологість, вітровий режим, хмарність, режим інсоляції);

9. санітарно-гігієнічні показники (забрудненість повітря, шумовий режим).

Проектування озеленення вулиці необхідно провадити в органічній єдності з рішенням усіх питань організації руху транспорту і пішоходів. Відповідно до цього розробляють поперечний профіль вулиці та її план.

При проектуванні озеленення слід мати на увазі, що найменша ширина однорядної смуги дерев становить 2 м, і двохрядної – 5 м. Один ряд мілкого чагарнику потребує смуги шириною 0,8 м, і крупного чагарнику – 1,2 м.

Озеленення доріг. Дослідники і проектувальники стверджують, що високі естетичні якості дороги є запорукою підвищення безпеки. Естетичні якості важко оцінити кількісними показниками. Одним з важливих естетичних елементів доріг та дорожніх споруд є озеленення. Зелені насадження доріг складають дерева, чагарники, газони, ділянки природного ландшафту. Озеленення переслідує ряд цілей:

• поліпшити естетичні якості дороги;

• створити затінок;

• сприяти поліпшенню навколишнього середовища;

• одержати економічну вигоду;

• обмежувати небажані та небезпечні контакти, з’їзди з дороги;

• зменшити засліплюючу дію фар.

Озеленення в цілому, особливо останні перелічені аспекти, мають безпосереднє відношення до безпеки. Проте озеленення деревами може небезпечно скоротити відстань видимості. Посадка дерев безпосередньо за земляним полотном в одній лінії також негативно впливає на безпеку. Дерева знаходяться в безпосередній близкості від проїзної частини. Крім того, лінійна посадка дерев створює мнонтонність і негативно впливає на психіку водіїв.

Посадка дерев – елемент естетичного оформлення дороги. Дерева розміщуються з урахуванням оточуючого ландшафту, частіше за все групами за дорожнім полотном.

Дорога створює забруднення навколишнього середовища. Тому вздовж дороги рекомендується лише посадка декоративних рослин стійких порід.

Дослідження необхідної бічної видимості, що були проведені в Австрії, показали, що дерево має стояти не ближче 3м від проїзної частини, поздовжня відстань між деревами – не менше 35м; проїзна частина озеленених доріг має бути не вужчою за 8,5 – 9м. За умови дотримання цих вимог небезпека на озеленених дорогах стає такою ж, як і на неозеленених. В той же час озеленення дає ряд переваг – оптичне трасування, естетичний вигляд, затінок.

Кущі та чагарники на дорогах можуть бути використані як елемент розділення проїзної частини та велодоріжок, пішохідних шляхів, місцевих проїздів. На розділювальній смузі спеціальні посадки кущів сприяють зменшенню засліплюючої дії фар автомобілів зустрічного потоку. Часто таке озеленення поєднується зі стінками, сітками, огорожами.

Газон найчастіше використовується як вид озеленення розділювальних смуг, відкосів, країв земляного полотна й один з способів озеленення смуг відведення.

У зв’язку зі збільшенням завантаження доріг росте рівень забруднення придорожніх територій свинцем та іншими шкідливими компонентами. Тому необхідно поставити питання про посадку на придорожніх смугах декоративних газопоглинаючих насаджень та технічних культур.

Ще одна функція озеленення – снігозазист. Вона актуальна в зонах з тривалою зимою, високою вирогідністю снігових заметів. Снігозахисні насадження (кущі, дерева) розташовують на значній відстані від полотна дороги.

Згідно з ДБН В.2.3-5-2001, залежно від призначення та ширини вулиць і доріг, інтенсивності руху транспорту та пішоходів, а також транспортно-планувальних рішень може застосовуватись однорядне насадження дерев у лунках на тротуарі, рядове насадження дерев на газонних смугах уздовж проїзної частини (однорядне і багаторядне), суміщене рядове насадження дерев із груповим та рядовим насадженням чагарнику, суміщене рядове насадження дерев із груповим і одиничним насадженням дерев і кущів, бульвари, сквери, палісадники, зелений живопліт.

За всіх типів озеленення вулиць, доріг і площ між тротуарами та проїзною частиною для зменшення загазованості та шуму необхідно широко використовувати рядове насадження чагарників.

Шумо-пилезахисні зелені смуги повинні створюватися з 3-6 рядів густих деревно-чагарникових насаджень загальною шириною від 10 до 30 м.

Відстані між стовбурами дерев у разі рядового насадження слід приймати залежно від розмірів їх крон, але не менше 5 м, між місцями насадження дерев з широкою кроною і кущів - не менше 2 м, а від окремих елементів вулиці (дороги) до дерев і чагарників - згідно з таблицею 13.

Таблиця 13.

Відстані від елементів вулиці (дороги) до озеленення

Елементи вулиці (дороги)	Відстані, м, від елемента до краю
	стовбура дерева	чагарника
Край проїзної частини вулиць (кромка укріпленої смуги узбіччя)	2,0	1,5
Край трамвайного полотна	5,0	3,0
Пішохідний перехід у одному рівні, зупинка громадського пасажирського транспорту	не менше 10,0
Край тротуару та садової ділянки	0,7	0,5
Щогла та опора освітлювальної мережі трамваю, мостова опора та естакада	4,0	-
Підошва чи внутрішня грань підпірної стінки	3,0	1,0
Підошва схилу, тераси тощо	1,0	0,5
Примітка 1. Висота чагарників, у разі їх розміщення від краю проїзної частини на відстань від 1,5 до 5 м, не повинна перевищувати 0,5 м. Примітка 2. Відстань між кромкою проїзної частини і кроною дерев повинна бути не менше 0,5 м.

Зелені насадження на вулицях і дорогах не повинні перешкоджати руху транспортних засобів, пішоходів і прибиральних машин, а на горизонтальних кривих - ускладнювати видимість проїзної частини, тротуарів, технічних засобів організації дорожнього руху. Не допускається розташування дерев і чагарників висотою більше 0,5 м у межах трикутника видимості на перехрестях і пішохідних переходах.

Основним елементом озеленення центральних розділювальних смуг на проїзній частині вулиць і доріг є газон. За ширини розділювальної смуги більше 4 м допускається насадження квітів і низького чагарнику висотою не більше 0,5 м.

На напрямних острівцях дозволяється розміщення чагарників і декоративних зелених насаджень заввишки до 0,2 м.

Ширину бульварів з поздовжньою пішохідною алеєю, що розміщується з одного боку вулиці між проїзною частиною і забудовою, слід приймати не менше 10 м.