Правовий статус суб’єктів адміністративної юрисдикції.

Для суб’єктів адміністративної юрисдикції характерне визначення їх статусу як компетенція, як правосуб’єктність. Компетенція і правосуб’єктність означає, що держава уповноважує вказаного суб’єкта виконувати функції, які пов’язані з виконавчо-розпорядчої діяльності, розглядом спорів, застосування адміністративного примусу, надання адміністративних послуг, а також вирішення різноманітних питань, які підпадають під юрисдикцію держави.

Особлива сфера правовідносин віднесена Конституцією і Законами України до органів правосуддя, оскільки суди наділені повноваженнями здійснювати судову владу, а це означає, що їм належить верховенство у розгляді всіх справ, які стосуються фізичних і юридичних осіб при встановленні юридичних фактів, виникненні конфліктів, оскарженні крім Законів усіх НПА загального та індивідуального право встановлення. Таким чином, судова влада, суди проявляють верховну владу і їх рішення є остаточними, розглядаються у будь якій сфері правовідносин.

Тільки суб’єкт адміністративної юрисдикції має елемент примусу.

Всі суб’єкти підпадають під певну класифікацію. Всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування ми можемо розділити за такими ознаками:

1. Органи і посадові особи, які здійснюють свої функції у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності. Сфера виконавчо-розпорядчої діяльності дає можливості здійснювати державне управління, яке пов’язане з нормативно-правовим регулюванням;

2. Органи і посадові особи, які застосовують адміністративно-деліктний примус. Повноваження таких органів пов’язані з правопорушеннями;

3. Органи судової юрисдикції. До цих суб’єктів входять спеціалізовані суди, а також суди загальної юрисдикції наділені адміністративно-правової дієздатності.

Правова природа (як виникають ці суб’єкти, як вони отримують своє правове життя, свою здатність виконувати функції) – КУ, ЗУ, а також НПА центральних органів виконавчої влади.

Органи, які наділені таким статусом розподіляються:

• за функціональними ознаками;

• за порядком прийняття управлінських рішень;

• за територіальною підвідомчістю;

• за порядком виконання рішень (імперативний порядок, диспозитивний порядок, судовий порядок).

Функціональна природа цих органів спрямована на те, що якщо орган формується наприклад Президентом тощо, то цей орган повинен спрямовувати свою діяльність за функціями, а не за повноваженнями.

За порядком прийняття рішень:

а) ті, хто приймають рішення;

б) ті, хто здійснюють наглядові функції і не наділені функціями прийняття рішень.

а1) рішення, які виконуються на місці;

б1) рішення, які виконуються вищестоящим органом.

За компетенцією (критерій класифікації – об’єкт):

а) органи загальної компетенції;

б) органи спеціальної компетенції

За територіальною підвідомчістю:

а) загальнотериторіальні;

б) локальної компетенції. Здійснюють функції управління на підвідомчій території. Такі суб’єкти мають назву органи/посадові особи, як представники органів центральної виконавчої влади.

15.10.2012

До характеристики суб’єктів відносяться не тільки повноваження, але і його правосуб’єктність. Правосуб’єктність – це здатність не тільки мати, але і реалізовувати повноваження відповідно до наданих функцій і встановлювати правовий результат як кінцеву стадію адміністративного провадження (адміністративної процедури).

Процедура і процес, це різні категорії. Відповідальність не є елементом обов’язковим для реалізації адміністративної юрисдикції і вона характеризує лише правовідносини які реалізуються, припиняються і характерні для адміністративного примусу.

Правосуб’єктність в літературі розуміється ще і як адміністративна дієздатність. Вона настає, коли суб’єкт адміністративної юрисдикції застосовує як надані Законом повноваження, так і приймає рішення на свій розсуд.

Суб’єкти адміністративної юрисдикції:

1. Загальної компетенції.

2. Спеціальної компетенції. Коли юрисдикція, сукупність владних повноважень і функцій характеризується спеціальною компетенцією. Органи спеціальної компетенції – уповноважені державою органи.

До спеціальної компетенції відносяться суб’єкти, які наділені можливістю застосовувати примус. В широкому значенні спеціальна компетенція належить всім правоохоронним органом, а також судовій юрисдикції. Правосуб’єктність обмежена предметом розгляду (це питання відання). До таких суб’єктів Закон відносить центри надання адміністративних послуг. Обласні, районні, міські ради та міська рада м. Києва в установчому порядку створюють такі органи. Мета таких органів полягає в тому, що всі громадяни мають право отримати адміністративні послуги через територіальні органи, де головною фігурою виступає адміністратор. Всі відомості, які стосуються громадянина, юридичної особи…як органу спеціальної компетенції, який має право витребувати з будь якої установи органу державної влади, підприємствах відомості і витребувати такі відомості. Громадяни та юридичні особи поставлені у вигідні ситуації, коли створюють такі центри, які очолюються адміністратором.

3. Адміністративна юрисдикція характеризує орган, який наділений владними повноваженнями як загальними так і спеціальними функціями. Найбільш важливою функцією, який притаманний органу адміністративної юрисдикції є функція адміністративно-правового регулювання.

Юрисдикція тим і характеризується, що статус органу дає можливість реалізувати норму і примусити порушника діяти правомірно.

Суб’єкту визначається правосуб’єктність у застосуванні дозволяти надавати право, встановлювати право і сприяти реалізації права. Це нова тенденція. Ось чому держава за останні 10 років перейшла на ліцензійний, дозвільний характер для учасників правовідносин, які займаються господарською діяльністю. Це означає, що юрисдикційний орган наділений повноваженнями надавати право на здійснення певного виду діяльності під контролем держави. Такі повноваження пов’язані з видачі сертифікатів, ліцензій, квот, а також встановленням інших юридичних актів в широкому обсязі для правомірної діяльності суб’єктів правовідносин.

Дуже широко використовується сьогодні правосуб’єктність органів державної публічної влади стосунків політичних партій та громадських об’єднань щодо виконання ними статутних завдань. Форма взаємовідносин дає можливість дотримуватися загального конституційного порядку шляхом повідомлення про свою діяльність.

05.11.2012

Під органами спеціальної юрисдикційної компетенції слід розуміти орган державної виконавчої влади або орган державного управління, які мають виключну компетенцію в своїй сфері і ця компетенція визначається к предметна, функціональна і територіальна. Така виключна компетенція має можливість говорити про спеціальні повноваження, які включаються до загальних повноважень і свідчать про те, що в сфері державного управління такий суб’єкт із спеціальною юрисдикцією крім інших завдань застосовує адміністративний вплив (примус) для досягнення поставленої мети державного управління.

До предметної компетенції відноситься діяльність суб’єкта, яка спрямована на реалізацію повноважень контрольних, службової перевірки, регулятивних і ці повноваження зв’язані виконавчою діяльністю, коли треба забезпечити в цій сфері, в цих межах встановлений адміністративний правопорядок. Предметна компетенція дає можливість говорити про те, що державний орган має такі повноваження, які дають йому можливість ефективно здійснювати організаційну діяльність державного управління і в разі невиконання порушень мати можливість застосувати адміністративний вплив. Таку компетенцію треба шукати в Положеннях.

Територіальна компетенція обмежує юрисдикційні повноваження органу, який діє в межах території.

Функціональна компетенція визначає місце суб’єкта в структурі виконавчої влади або державного управління, вона визначає розподіл функцій за класифікацією органів державного управління: центральні, місцеві, регіональні, галузеві і міжгалузеві.

Суб’єкти із спеціальним статусом мають свої підтвердженні у проведенні відповідно до Указу Президента реорганізація органів виконавчої влади та державного управління.

1. Мета була скорочення державного апарату 350 тис. державних службовців;

Чим відрізняються юрисдикційні повноваження від управлінських:

а) Юрисдикційні повноваження забезпечують, сприяють реалізації управлінських повноважень;

б) Вони можуть мати самостійний характер оскільки орган наділений спеціальним статусом (Державна податкова служба);

Такі органи замінили сьогодні органи міжгалузевої компетенції і якщо в їх статусі ми не знаходимо юрисдикційних повноважень вони стають малоефективними і не сприяють досягненню результату державного управління.

19.11.12