8. Особливості формування рухових навичок у дітей різних вікових груп.

Дітей мол. в. приваблює зовнішній бік, результат рухової дії, (м’яч котиться, вертушка крутиться тощо.). Поштовхом (мотивом) до дії служить предмет, іграшка.

У діт. сер.в. функціональні можливості та набутий руховий досвід зросли, і це забезпечує розуміння смислового боку руху.

Ст. д-ки одумано й цілеспрямовано використовують руховий досвід, здібні елементарно планувати й достатньо самостійно вирішувати рухові завдання,обирають способи дії,можуть оцінити виконання,придумати дії.

9. Етапи навчання фізичним вправам, мета кожного з них. Співідношення методів і прийомів на різних етапах навчання.

Процес формування рухової навички умовно розподіляється на такі етапи:

1.Початкове знайомство з вправою (ознайомлення з рухом,перша спроба виконання).

2. Поглиблене розучування руху, вправи(засвоєння деталей техніки).

3.Закріплення навичок і вдосконалення техніки руху (виконання рухів в умовах,що змінюються ).

Метод – це система послідовних способів взаємопов’язаної діяльності педагога та дітей, спрямована на досягнення поставлених завдань навчання.

Методичний прийом – це частина методу,спрямована на його реалізацію відповідно до конкретних завдань навчання.

Методика навчання – спеціальна система методів та методичних прийомів навчання,а іноді й форм організації дітей,під час виконання фізичних вправ (стрибки у довжину,лазіння по гімнастичній стінці та ін..).

Наочні методи: показ (злитий,розчленований, імітаційний,дзеркальний), демонстрація (малюнків, схем,плакатів,фотографій, муляжів, предметних посібників,діафільмів, відеодемонстрація),звукові та зорові орієнтири.

Практичні методи : розучування вправи за частинами; цілісний; практична допомога; ігровий; змагальний.

10. Методи і прийоми навчання фіз. Вправам

Методи — це способи взаємної діяльності учня і вчителя спрямованої на вирішення навчально-виховних завдань.

Методичні прийоми — це шляхи реалізації методів у конкретних випадках і умовах процесу фізичного виховання.

У процесі фізичного виховання дошкільного віку застосову­ються три групи методів навчання: наочні, словесні та практичні.

Методи навчання

Методи наочні	Методи словесні	Практичні методи
показ	розповідь	розучування частинами
демонстрація: плакатів, малюнків, діафільмів, предметних посібників (шарнірних моделей)	пояснення	розучування цілого
	бесіда	практична допомога
	вказівка	ігровий
звукові та зорові	оцінка	змагальний
підрахунки	команда
орієнтири	розпорядження

11. Хар-ка наочних методів навчання фіз. вправ

Наочні методи переважно базуються на «живому спогляданні», сприйманні дійсності через орган чуття (зір та слух), на свідомому відображенні цієї дійсності у вигляді образів рухових дій, предметів тощо. Наочне сприйняття сприяє більш швидкому та міцному засвоєнню, підвищує інтерес до рухових дій. Методи наочного сприйняття тільки тоді результативні, коли демонстрація рухових дій зрозуміла дітям і спонукає їхдоактивнихдій. Показ рухових дій вихователем або за його завданням кимнебудь з дітей є найбільш поширеним методом навчання. В основу його покладено наслідування. Показ рухів буває злитий, розчленований, імітаційний, дзеркальний та ін.-Вихователь показує вправу з оптимальною амплітудою, чітко фіксує в просторі положення тіла і його частин, дотримуючись правильних напрямів рухів. Недопустимий недбалий, неточний показ, тому що він може бути сприйнятий дітьми як зразок для наслідування.-Вправи показують дітям у помірному темпі, а технічно складні рухи, якщо це не порушує їх структуру, - у повільному. -Під час показу вихователь займає таке положення, при якому йому було б зручно керувати групою (тримаючи всіх дітей у полі зору  Демонстрація наочних посібників створює додаткові можливості для сприйняття дітьми рухових дій за допомогою предметного зображення. Демонстрація має деяку перевагу перед показом за необхідності акцентувати увагу дітей на виконанні тих фаз руху, які при природному показі можуть бути для них непомітні. Предметні посібникимають порівняно обмежені дидактичні можливості. Об'ємні та площинні шарнірні моделі (ляльки) дозволяють демонструвати рухи окремих частин тіла, траєкторії та амплітуди рухових дій. Звукові та зорові орієнтири створюють певні сигнали для початку та закінчення рухової дії, допомагають дітям засвоїти найбільш важкі елементи техніки, задають певний темп рухів, напрямок, амплітуду та ін.

12. Х-КА СЛОВЕСНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ФІЗ. ВПРАВ

Словесні методи відіграють важливу роль у навчанні фізичних вправ, оскільки практично усі основні сторони діяльності вчителя пов’язані з ними. За допомогою словесних методів учитель фізичної культури ставить завдання і формує відношення до них, повідомляє завдання і створює правильне уявлення учнів про техніку вправи, активізує пізнавальну діяльність і творче ставлення учнів до навчально виховного процесу, регулює поведінку і емоційний стан учнів тощо.

Залежно від цих різноманітних функцій слова користуються тими або іншими методами його застосування.

Розповідь — лаконічна оповідна форма викладу інформації, що застосовується при ознайомленні учнів з вправою, озброєнні їх теоретичними знаннями з фізичної культури, організації ігрової діяльності учнів, повідомленні завдань уроку і т. ін.

Опис використовується для ознайомлення з технікою вправ при створенні уявлення про неї.

Пояснення служить прийомом передачі інформації про техніку виконання вправи. Пояснюючи, вчитель говорить не лише про те, як виконується вправа, але й чому слід робити так, а не інакше.

Інструкції і вказівки даються для оперативної передачі інформації про допущені помилки та шляхи їх усунення, правила техніки безпеки, самострахування, самоконтроль під час виконання вправ, виконання домашніх завдань тощо.

Бесіда служить формою вільного обміну думками з метою отримання повної і своєчасної інформації, на основі якої учитель корегує процес навчання (поглиблює і розширює знання, виявляє інтереси і бажання учнів, визначає труднощі у самостійній роботі, оцінює якість виконаної роботи).

Розбір — це особлива форма бесіди, яка проводиться після виконання певних завдань окремих занять, або участі у змаганнях з метою підведення їх результатів. Розбір може бути одностороннім і двостороннім.

Словесні оцінки — це мовне схвалення або осуд діяльності учнів. Поряд зі своїм основним призначенням — бути мірою досягнутих успіхів — є прийомом корекції їх дій в ході виконання завдань.