37.Вибір ведуч як педагогічний метод.Прийоми розп вед в рух грі

Рухливі ігри – важливий засіб виховання дітей дошкільного віку. Правильно підібрані ігри сприяють гармонійному розвитку організму дошкільників. Різноманітні рухи та ігрові дії дітей ефективно впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, збуджують апетит і сприяють міцному сну. Важливий момент у проведенні гри – вибір одного або кількох ведучих, їхні ролі можуть бути різні: відгадати за голосом, хто підходив; наздогнати того, хто тікає; влучити м’ячем та ін. Виконання обов’язків ведучого має виховне значення: сприяє активності, формує організаторські навички. Бажано, щоб у ролі ведучого протягом року були всі діти. Є кілька способів визначення ведучого. Так, проводячи нову гру, вихователь може призначити ведучим ту дитину, яка краще за інших справиться з цією роллю, а потім призначати інших дітей. Ведучого можуть вибирати й самі діти, що має позитивне значення, оскільки дошкільнята колективно висловлюють бажання обрати на цю роль найбільш гідного товариша. Іноді ведучий може обрати собі заміну. Можна також визначити ведучого за допомогою короткої лічилки: Обов’язковою умовою проведення командних ігор у старших групах є правильне комплектування команд (підгруп). Вони мають бути рівні за силами й складом. У практиці є кілька способів поділу гравців на команди: за допомогою рахунку або фігурного марширування, а також за призначенням капітанів команд.При розподілі дітей за допомогою рахунку вони шикуються в шеренгу, а потім розраховуються на таку кількість номерів, скільки має бути у грі. Внаслідок цього способу команди не завжди формуються рівні за силами.

38.Методика провед рух гри з дітьми молодшого д.В.

Більшість рухливих ігор доступні й корисні дітям різних вікових груп. Перед тим як вибрати гру, треба визначити мету, врахувати вікові можливості дітей, їхні інтереси та фізичну підго­товленість, місце і час проведення, а також погодні умови. Якщо вихователь, наприклад, ставить завдання вдосконалювати у дітей вміння метати м’яч у ціль, тоді він добирає ігри, де цей рух основний («Влучи в коло», «Цілься краще», «Влучи м’ячем» та ін.). Кругозір дітей цього віку малий, увагу нестійкий, тому для них рекомендуються ігри з простим і доступним сюжетом, в яких діючі особи добре відомі дитині з повсякденного життя (кіт, пташки) або з якими його легко познайомити, використовуючи картинку, іграшку, казку (ведмідь , лисиця, заєць). Правила в цих трах дуже прості і тісно пов'язані з сюжетом. Велике місце в цій віковій групі займають ігрові вправи. У них включаються прості рухові завдання: принести прапорець, зателефонувати в дзвоник, наздогнати м'яч і ін Руху ці відомі і доступні дітям (ходьба, біг, та інше). Під час гри всі малюки виконують однакові ролі і руху. У гру не вводиться кілька різних образів. Виділяється лише одна відповідальна роль, яку спочатку виконує вихователь, а потім призначений ним дитина. В одних іграх діти повинні вміти рухатися один за одним або в певному напрямку, починати і закінчувати руху за визначеним сигналом («Потяг»), в інших - розміряти свої рухи в парних діях («Конячка»), в третіх - самостійно будуватися в коло , підрівнювати або знаходити своє місце по сигналу («Пузир», «Пташки твоїх»). Таким чином, одне і теж рух виконується при різному шикуванні, в різних ситуаціях. Це має велике значення для розвитку у дітей координації рухів, вміння орієнтуватися в просторі, сприяє вихованню активності і самостійності.В іграх з співом і невеликим художнім текстом слова і ритм мови підказують дітям руху і замінюють прищепила ігри («Зайчик біленький сидить», «Мій веселий дзвінкий м'яч»). Не біда, якщо хто-небудь з малюків, беручи участь в такій грі, мовчить і не вимовляє слів зі всіма разом. Пізніше в індивідуальному спілкуванні з вихователем він це зробить із задоволенням. Педагог викликає у дітей зацікавлене ставлення до гри або вправи й тим, що барвисто розповідає придуманий їм простий і короткий сюжет завдання, підкреслюючи інтонацією голосу і жестами найбільш складні рухи.