Список літератури

1. Д. Токманцев. Формный материал Toyobo Printinght для высокой печати. // Полиграфия. 2002. № 4. – С. 30.

2. Б. Сорокин, Д. Токманцев. Фотополимеризующиеся пластины для высокой печати. // Полиграфия. 2002. № 4. – С. 76–77.

3. Таран Т.В., Кукура Ю.А. Кукура В.В. Дослідження техніко-експлуатаційних характеристик трафаретних друкарських форм на основі модифікованого ПВС – Вопр. химии и хим. технологии – Днепропетровск: УГХТУ, 2001. № 1. – С. 194–195.

4. Кравчук В.А., Кривдик О.М., Кукура Ю.А. Структура та фізичні властивості фотополімеру на основі модифікованого полівінілового спирту / Тези доп. Першої Укр. конф. “Структура і фізичні властивості невпорядкованих систем”. – 4.2. – Львів. – 1993. – С. 108.

5. Слоцька Л.С. Трафаретний друк: формні процеси. – Львів: НВП “Мета”, 1999. – 122 с.

6. Битюрина Т. О взаимодействии ИК-лазерного излучения с формным материалом. // Полиграфия. – 2002. – № 4. – С. 34–35.

7. Грищенко В.К., Маслюк А.Ф., Гудзера С.С. Жидкие фотополимеризующиеся композиции. – Киев: Наук. думка, 1985. – 208 с.

ВСТУП

Фотополімеризуючі матеріали (ФПМ) – це фотоматеріали які складаються з фотополімеризуючих композицій (ФПК) і інших складових (полімерні плівки, металеві пластини, волокна, адгезили та інші матеріали)

ФПК – це багатокомпонентна суміш індивідуальних хімічних речовин або продукт хімічної реакції цих речовин, що під дією УФ або видимого світла перетворює ряд фотохімічних або фотофізичних перетворень унаслідок чого є зміна фотохімічних або фотофізичних властивостей.

Існує два види ФПМ:

1. Рідкі ФПМ (РФПМ);

2. Тверді ФПМ (ТФПМ).

У виробничій практиці найчастіше контролюють невелике число показників, а саме:

• для ТФПМ: геометричні розміри, загальна товщина, енергетична експозиція, разнотовщинність, матеріал підкладки;

• для РФПМ: геометричні розміри, загальна товщина, умовна в’язкість, енергетична експозиція, час вимивання, матеріал підкладки.

Хімічний склад ФПМ:

1. агенти, що зшивають;

2. фотоініціатори;

3. добавки, що модифікують;

4. плівкоутворювальні полімери;

5. розчинники.

1. Характеристика тфпк і рфпк

Своєрідною ниткою Лаграндша, що може привести до виходу з лабіринту незліченної розмаїтості запатентованих фотополімеризуючих композицій (ФПК) може бути проста класифікація, що дозволяє групувати фпк у рамках двох основних типів матеріалів, а саме: рідкі (рфпк) і тверді (тфпк) фотополімеризуючі композиції. Це помітно полегшує пошук ознак подоби в досліджуваних об’єктах і дає можливість визначити особливості їх сполуки, властивості технологічних процесів виготовлення і застосування. Порівняння властивостей ФПК можна виконати, користуючись нижче наведеною схемою.

Відмінність ФПК

ТФПК				РФПК
1. Фізичні ознаки
Агрегатний стан до опромінення УФ світлом
	Тверде				Рідке

2. Хімічні ознаки

полімери	Хімічна природа та склад компонентів	мономери
мономери олігомери фотоініціатори модефікуючі добавки		олігомери модефікуючі добавки фотоініціатори

3. Технологічні ознаки

Технологія виготовлення композиції

Змішування компонентів в композиції з наступною термопластичною переробкою її розплаву або розчину з метою отримання пластин різної товщини на металевій або пластмасовій підложках; централізоване виготовлення та контроль якості пластин

Синтез або змішання компонентів в композиції під час багатостадійного технологічного процесу з метою виготовлення гомогенного рідкого розчину; Централізоване виготовлення композиції; централізоване виготовлення та контроль якості пластин

	Технологія виготовлення печатної форми
Опромінення ТФПК у вигляді пластин через негативну фотоформу під вакуумом				Опромінення РФПК в спеціальних скляних касетах через негативну фотоформу

Корінна відмінність ТФПК, що визначає, до речі, розходження агрегатних станів неопроміненої ФПК і технологічних аспектів виготовлення ФПМ, полягає у використанні плівкоутворювального полімеру при синтезі ТФПК. Які ж характеристики ФПК субпідрядні хімічним властивостям будівлі плівкоутворюючого полімеру? Це:

• розчинність композиції;

• фізико-механічні і релаксаційні характеристики;

• реологічні параметри;

• оптичні властивості.

Домінуючий вплив властивостей плівкоутворювального полімеру на комплекс фізико-хімічних параметрів і технологічний процес переробки ФПК обумовлений двома факторами: значним масовим змістом полімеру у ФПК і великою середньо статичною молекулярною масою макромолекул у порівнянні з молекулярною масою інших компонентів ФПК. У загальний “портрет середньо статичної ТФПК”, отриманий на основі обробки патентної інформації, можна представити у вигляді табл. 1.

Таблиця 1

Тип компонентів ТФПК	Клас, типи речовин	Типові полімери	Масова кількість
Полімери	Водорозчинні	Полівініловий спирт	100 мас. ч.
	Лугорозчинні	Ацетосукцінат целюлози
	Органорозчинні	Каучуки, термоеластопласти
Мономери Олігомери	(Мет) акрилати	Моно- та диметилові ефіри гликолей; гоефіракрилати та ін.	20–90 мас. ч.
	Стирол та його похідні	Стирол, вінілтолуоли
	Уритан (мет) акрилати	Олігоуретанакрилати 2000
Фотоініціатори	Фотовідновлюючі	Бензофенон, антрахінон та їх похідні	0,1 –5 мас. ч.
	Фотодисоціюючі	Бензоїн та похідні, кетали та ацетали

Модифікуючі добавки	Інгібітори	Гідрохінон, іонол та аналоги	0,01–0,05 мас. ч.
	Прискорювачі	Аліфатичні аміни	0,01–10 мас. ч
	Пластифікатори	Поліоксиетилен, фталати, гліцерин	0,01–1 мас. ч
	ПАВ	Алкілсульфанат	0,1–0,3 мас. ч.
	Фарбники	Ксантенові, антрахінонові та ін	0,001-0,5 мас. ч.
При поливі плівок ФПК із розчину до складу ФПК входять розчинники полімеру 300–500 мас.ч.

Обробка масиву патентної інформації дозволила виявити емпіричну залежність, що зв’язує молярні значення концентрацій агентів, що зшивають, (тобто концентрацій мономерів і олігомерів) до молярних концентрацій плівкоутворювального полімеру молекулярною масою останнього.

Як видно з рис. 1., мольне співвідношення концентрацій агентів, що зшивають, прямо пропорційно молекулярній масі полімеру, тобто при використанні полімеру з великою молекулярною масою необхідно створювати високі концентрації агентів, що зшивають.

Рис. 1. Взаємозв’язок між співвідношенням молярних концентрацій агентів, що зшивають і плівкоутворювального полімеру з молекулярною масою полімеру

1. Прості і складні ефіри целюлози, ММ 250–450 тис.;

2. Полівініловий спирт і його похідні, ММ 25–75 тис.;

3. Диенстирольніетермоеластопласти, ММ 25–120 тис.;

4. Поліамід, ММ 15–20 тис.