3. Прогнозування і планування витрат обертання торгового підприємства (за загальним обсягом і окремими статтями)

Як правило, прогнози витрат обігу розробляють на 2—3 роки в коопе­ративному і державному секторах економіки. Метою розробки таких прогнозів є визначення очікуваних прибутків на майбутній рік. Без знання своїх можливостей щодо отримання відповідних прибутків підприєм­ство не може прийняти рішення стосовно прогнозу господарської діяль­ності на майбутній період, не зможе виявити джерела фінансування розвитку матеріально-технічної бази. Підприємства часто потребують про­гнозів і на більш тривалий термін. Про це свідчить досвід роботи торгових підприємств. З подоланням кризової ситуації в Україні роль прогнозів економічних показників, в тому числі й витрат обігу, буде зростати.

Процес прогнозування витрат обігу складається з таких етапів:

1. Аналізу показників витрат обігу у взаємозв'язку з кінцевими ре­зультатами за 3—5 минулих років та їх критичної оцінки.

2. Визначення тенденцій зміни витрат обігу за статтями і загальним обсягом.

3. Вивчення частки загальної величини затрат у доходах від торгової діяльності за попередні 3—5 років, виявлення причин зміни і прогнозуван­ня цієї частки.

4. Розрахунку впливу факторів на зміни витрат обігу за окремими статтями і загальним обсягом у прогнозованому періоді.

Частіше прогнози розробляють за основними статтями витрат обігу (які займають більше 70 % в їх сукупній величині). Остаточну частину розходів оцінюють за їхньою часткою у витратах обігу за минулі 3—5 років. Потім сумують основні статті розходів і їх решту частини, і на цій основі визначають загальну величину витрат обігу. Підходи до прогно­зування і планування витрат обігу, в більшості, ідентичні. Вони почина­ються з розрахунку окремих статей.

Основними методами прогнозування, планування витрат обігу за ок­ремими статтями є:

- дослідно-статистичний метод, техніко-економічних розрахунків, що базується на використанні норм, нормативів, лімітів;

— прямі розрахунки витрат за статтями, виходячи з базисної величи­ни з урахуванням особливостей формування і тенденцій виміру окремих елементів затрат;

- метод економіко-математичного моделювання шляхом визначен­ня впливу основних факторів на рівень розходів за статтями і в цілому на підприємстві.

Одним із принципів розробки плану є оптимізація їх показників. Змен­шення витрат обігу є однією з умов зниження роздрібних цін, посилення своїх позицій на ринку в умовах конкуренції. Підприємства повинні вико­нувати розрахунки очікуваних змін витрат обігу в майбутньому періоді.

Завершальним етапом планування витрат обігу є розрахунок плану витрат у розрізі окремих статей. Починають розрахунок з тих статей, які мають найбільшу питому вагу. Візьмемо статтю 1 "Витрати на переве­зення". Вони плануються залежно від умов постачання товарів, які встановлюються під час укладення договору поставки. Якщо в ньому міститься умова "франко-перевізник", витрати перевезення залізничним, водним і повітряним транспортом здійснюються за рахунок підприєм­ства торгівлі. Виходячи з асортименту і обсягу товарів, що завозитимуться на склад підприємства торгівлі від іногородніх постачальників або про­даватимуться іногороднім покупцям, визначається обсяг вантажооборо-ту з перевезенням товарів залізничним, водним і повітряним транспор­том, який розраховується в тоннах. Якщо в угоді відсутнє положення про обсяг перевезення товарів у тоннах, розрахунок вантажообороту відбу­вається шляхом ділення передбаченої кошторисної вартості товарів на середню вартість 1 т товару. Середня вартість тонни товару визначається діленням суми вартості цього товару на його масу брутто, вказану в цих розрахунках або в супровідних транспортних документах.

Після розрахунку вантажообороту із завезення і реалізації товарів ви­значається відстань, на яку перевозитимуться товари вагонами, контей­нерами, насипом, великою чи малою швидкістю. Розрахунки витрат про­водяться за чинними на окремих видах транспорту тарифами і розцінка­ми на вантажно-розвантажувальні роботи. До цих витрат додається вартість обладнання вагонів, утримання провідників, вартість навапта-жеиня і розвантаження товарів на станціях, пристанях і в летовищах си­лами нештатних робітників (крім витрат з навантаження автотранспор­ту), інші транспортні витрати (утримання власних під'їзних колій, пода­ча вагонів, збереження вантажів на станціях, пристанях та інші витрати, які включаються до накладних залізниць і водного транспорту).

Планування витрат на перевезення товарів залізничним, водним та повітряним транспортом здійснюється шляхом сумування витрат з пере­везення, експлуатування, витрат на вантажно-розвантажувальні роботи й інших видів транспортних витрат.

Витрати перевезень товарів автомобільним транспортом розрахову­ються на весь вантажооборот, включаючи доставку товарів, які надхо­дять від іногородніх виробників або посередників на склад підприєм­ства з залізничних станцій, пристаней, летовищ, і доставку на залізничні станції, пристані, летовища товарів, які завантажуються зі складів іного­роднім покупцям, доставку товарів із власних складів на склади покупців, у роздрібну мережу, підприємствам громадського харчування і населенню.

За кожним із різновидів доставки розраховується обсяг вантажообо­роту шляхом ділення кошторисної вартості товарів, які надходити муть, на середню вартість тонни цих товарів. Крім маси товару, в обсяг ванта­жообороту входить маса тари, в якій перевозиться товар. Маса тари ви­значається у відсотках до маси товару за даними маркування тари або дослідним шляхом. Загальна маса товарів і тари, що перевозитиметься, з урахуванням коефіцієнтів повторних перевезень складає транспортний вантажооборот, який використовується для розрахунку витрат на пере­везення автомобільним транспортом. До цього обсягу додаються витра­ти на оплату вантажно-розвантажувальних робіт за розцінками за тонну маси, а також витрат на експедиційні операції, якщо це було передбаче­но угодами. Розрахунок ведеться аналогічно до планування витрат з пе­ревезення товарів залізничним, водним та повітряним транспортом.

Розмір витрат з перевезення дрібними партіями планують, виходячи з чинних тарифів на замовлення автотранспорту та одну автомобіле-годипу його використання. Для проведення розрахунку визначають кількість перевезень та їх тривалість (з урахуванням тривалості наванта­жування і розвантажування автотранспорту).

Загальний розмір витрат на перевезення товарів дрібними партіями визначається як сума витрат перевезення автотранспортом плюс витра­ти на проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

Стаття 2. Витрати на оплату праці розраховуються, виходячи зі штат­ної чисельності працівників, які забезпечують виконання обсягів робіт, та посадових окладів, надбавок доплат згідно з прийнятою в підприємстві торгівлі тарифною системою оплати праці. У складі витрат на цю стат­тю планують витрати на оплату праці працівників, які не включаються в штатний розклад і наймаються для виконання робіт за угодами (наван­таження, розвантаження, переміщення товарів).

Стаття 3. Витрати на оренду та утримання основних фондів плану­ються окремо за елементами витрат:

1. Витрати на оперативну оренду будівель, складських і підсобних приміщень, споруд, холодильників, обладнання, інвентаря розраховують­ся відповідно до орендованої площі або місткості, кількості інвентаря та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду. До витрат обігу підприємств торгівлі, що перебувають у комунальній власності, зарахо­вується орендна плата у межах сум, розрахованих за ставками, які вста­новлюються місцевими органами державної виконавчої влади.

2. Витрати на опалення розраховуються, виходячи з площі опалю­вальних приміщень, видів палива та його вартості, тривалості опалю­вального сезону та норм витрат палива. У разі надходження тепла з ТЕЦ —виходячи з затверджених розцінок за пару і гарячу воду та кількість спо­житої теплової енергії.

3. Витрати на освітлення розраховуються, виходячи з кількості спо­житої енергії і чинних тарифів. Потрібна кількість електроенергії в кіло­ват-годинах розраховується залежно від кількості освітлювальних точок відповідно до норм освітлення на 1 м² площі, від кількості й потужності різних електроприладів, двигунів, інших машин і обладнання, які спо­живають електроенергію.

4. Витрати на водопостачання та інші комунальні послуги розрахову­ються, виходячи з кількості спожитої води, обсягів послуг і чинних тарифів.

5. Витрати на вивезення сміття і відходів, утримання в чистоті при­міщень і території розраховуються, виходячи з обсягів послуг і чинних тарифів. Вартість предметів і засобів догляду за приміщеннями, терито­рією, обладнанням розраховується за кількістю і чинними цінами.

6. Вартість на протипожежні заходи розраховується, виходячи з вар­тості матеріалів, тарифів на зарядження і перевірку справності вогнегасників, а також відповідно до угод на послуги, що надаються органами пожежної охорони.

7. Витрати на перевірку і таврування ваг та інших вимірювальних приладів розраховуються, виходячи з їх кількості та середньої вартості обслуговування одного приладу.

8. Витрати на утримання охорони, яка не входить до штатного роз­кладу підприємства торгівлі, і на обслуговування засобів сигналізації ви­значаються, виходячи з укладених угод.

Як. видно з наведеного, планування витрат обігу методом прямих техніко-економічних розрахунків потребує значного обсягу детальної інфор­мації, що ускладнює процес його практичного застосування.

Простішим і поширенішим є використання факторно-аналітичного методу оцінки планового розміру витрат торгового підприємства. Розра­хунок загальної суми витрат обігу факторно-аналітичним методом (або економіко-статистичним методом) базується на визначенні їх суми, ви­ходячи з рівня змінних та обсягів умовно-постійних витрат, які фактич­но склалися в звітному періоді з урахуванням впливу на їх розмір окре­мих факторів, що матимуть місце у плановому періоді.