2. Продуктивність праці працівників торгового підприємства, система показників, методи оцінки та резерви зростання

Найбільш загальним та універсальним показником, який відображає ефективність використання трудових ресурсів (персоналу) підприємства є продуктивність праці працівників.

У загальному розумінні продуктивність праці характеризує її резуль­тативність, тобто оцінює результат праці, отриманий на одиницю ви­трат, пов'язаних із використанням трудових ресурсів підприємства. У вузь­кому розумінні рівень продуктивності праці визначається кількістю про­дукції, обсягом робіт чи послуг, що виробляються одним працівником за

одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці про­дукції.

Різноманітність підходів до вивчення результатів праці в торгівлі та оцінки розмірів використання трудових ресурсів обумовила формування системи показників продуктивності праці.

Найбільш розповсюдженим показником продуктивності праці праців­ників торгового підприємства є виробіток, який визначається середнім розміром товарообороту на одного працівника:

П = товарооборот/середньоспискова чисельність

Цей показник характеризує обсяг товарообороту, реалізованого од­ним працівником підприємства за певний проміжок часу. Незважаючи на широке використання та простоту розрахунку, рівень-та динаміка цього показника не дозволяє повною мірою відтворити рівень продуктивності праці та його зміну, провести порівняльний аналіз. Він не враховує тру­домісткість реалізації окремих товарних груп, зрушення у структурі то­варообороту та змін у трудомісткості продажу товарів. Крім того, в умо­вах інфляції зростання обсягу товарообороту відбувається не в резуль­таті зростання фізичної маси товарів, що реалізуються, а у зв'язку зі зміною рівня цін на товари.

З метою нейтралізації зазначених недоліків для дослідження динаміки продуктивності праці доцільно додатково використовувати такі показники:

1. Продуктивність праці у порівняльних цінах:

П= Т/ І _ц.пор.* н

де П — продуктивність праці, середній виробіток на одного працівника у порівняльних цінах; Т— товарооборот у фактичних цінах; н — серед­ньоспискова чисельність працівників; / _{ц. пор.}— індекс зміни цін цього пе­ріоду порівняно з базовим періодом.

2. Продуктивність праці в порівняльних цінах на один людино-день:

П_п= Т/ І_ц( н*t)

де П_п — обсяг товарообороту в порівняльних цінах на один відпрацьова­ний людино-день; Т -- товарооборот у фактичних цінах; /_ц - - індекс зміни цін цього періоду порівняно з базовим періодом; н — середньо­спискова чисельність працівників підприємства; t— фонд відпрацьова­ного часу одним працівником.

Цей показник дозволяє отримати розмір обсягу товарообороту, що виробив у середньому один працівник торгового підприємства за один день. Значення цього показника зростає при необхідності порівняння рівня продуктивності праці за періоди, протягом яких торговельне підприємство працювало різну кількість робочих днів та годин (у зв'яз­ку з ремонтом, вимушеним закриттям тощо).

2. Продуктивність праці у порівняльних цінах та структурі товаро­обороту:

П_труд =

Д^е обсяг товарообороту, скоригованого на коефіцієнт трудо­місткості; Т_і — товарооборот у фактичних цінах, отриманий від і-ї групи товарів або і-м відділом магазину; / — індекс фактичних цін цього періо­ду порівняно з базовим періодом; п — середньоспискова чисельність пра­цівників; К_ТІ — коефіцієнт трудомісткості реалізації і-ї торгової групи

товарів або трудомісткості реалізації товарів І-м відділом

Коефіцієнт трудомісткості розраховується за формулою:

К _Ті = ^t_і / t

де Г — час реалізації і-ї товарної групи вартістю 1 грн або на реалізацію і-м відділом магазину товарів на 1 грн; t— середній розмір часу на реа­лізацію магазином товарів вартістю в 1 грн.

Розрахунок продуктивності праці на базі оцінки трудомісткості реалі­зації окремих товарних груп дозволяє порівнювати рівень продуктив­ності праці при зміні в структурі товарообороту за товарними відділами одного підприємства та кількістю підприємств аналогічного профілю.

4. Продуктивність праці з реалізації одиниці товару:

П_nі = К_{і / nі} або П_nі = К_{і /} n_і* t

де К_і — кількість натуральних одиниць; п_і. — чисельність працівників, зайнятих реалізацією і-го товару; t — фонд відпрацьованого часу одним працівником (годин, днів).

Цей показник продуктивності є натуральним і оцінює результату кіль­кості проданих одиниць, яку реалізує один працівник за період оцінки.

У торгівлі використання цього показника продуктивності доцільне на підприємствах та у товарних відділах, що реалізують складні побу­тові товари, поштучні товари, тканини, взуття при наявності відповідно­го інформаційного забезпечення.

Для визначення рівня продуктивності праці окремих категорій пра­цівників можуть використовуватися тільки кількість покупців, тонно-кіло­метри перевезень, обсяг фасування, кількість оброблених або перевіре­них документів.

У плануванні та аналізі продуктивності праці використовуються та­кож обернені показники, які характеризують трудомісткість діяльності, трудовитрати на досягнення одиниці результату (товарообороту).

Зростання продуктивності праці в торгівлі є одним із факторів зрос­тання обсягів товарообороту та прибутків торгового підприємства.

Поряд з показником "продуктивність праці" для характеристики праці використовують такий термін, як "ефективність праці". Це більш широ­ке поняття, яке враховує не лише кількісні результати діяльності підприєм­ства, але й якісні досягнення: якість торгових послуг, ступінь задоволен­ня попиту, витрати часу та коштів населення на придбання товарів, імідж підприємства. Хоча ці показники важко оцінити кількісно, їх урахування є обов'язковою умовою об'єктивної оцінки кінцевого результату праці працівників торгівлі.

Зростання продуктивності праці може бути забезпечене при виконанні таких умов:

1. Зростанні результатів праці при зменшенні витрат праці.

2. Зростанні результатів праці при стабільних витратах праці.

3. Стабільності результатів при зниженні витрат праці.

4. Темпи зростання результатів випереджують темп зростання витрат праці.

5. Темпи зниження результатів нижчі за темпи зниження витрат.

Пошук та мобілізація резервів зростання продуктивності праці по­требує чіткої класифікації факторів, що визначають її рівень.

Залежно від можливостей впливу підприємства та врахування в прак­тичній діяльності факторів зростання продуктивності праці, їх поділя­ють на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів належать:

• загальноекономічні, які визначають загальні умови зростання про­дуктивності праці на всіх підприємствах;

• галузеві фактори, що обумовлюють рівень продуктивності праці в окремій галузі порівняно з іншими.

Хоча торгове підприємство не може активно впливати на перелічені фактори, воно має враховувати їх в своїй діяльності і, перш за все, при розробці перспективних програм розвитку.

Більш практичне значення з погляду мобілізації виявлених резервів

мають внутрішні фактори зростання продуктивності праці.

_ Залежно від характеру впливу в їх складі виділяють:

• організаційні;

• технічні;

• технологічні;

— економічні; — соціальні.

Змінення внутрішніх факторів та характеру їх впливу на рівень про­дуктивності праці дозволяє знайти й оцінити наявні резерви зростання продуктивності праці та організувати роботу щодо їх мобілізації.