§1. Пряма мова.

Пряма мова після слів автора:

1. А: “П.” Він нахилився й сказав: “Не варто, мабуть”.

2. А:”П!” Сержант скомандував: “Кругом!”

3. А:”П?” Хлопці зажурилися: “Надовго?”

Пряма мова перед словами автора:

1. “П”, - а. “Коли-небудь розповім,” – пообіцяв дідусь.

2. “П!” – а. “Виходьте!” – кричали з вулиці.

3. “П?” – а. “Сьогодні?” – поцікавився весело.

4. “П…” – а. “Колиб-то знати…” – зітхнула молодиця.

Пряма мова розірвана словами автора:

1. “П ( ), - а, - п”.

Перед словами автора ( ) не було знака або стояв один із

знаків (,) (;) (-) (:) :

“Розумна людина, - подумав Лаврін, - а простих речей не второпає”.

2. “П, -а. – П.”

Обидва речення прямої мови закінчувалися крапкою:

“Не знаю як вам і дякувати – сипав словами старий. – Добре, що

виручили, а то б довелося ноги топтати”.

3. “П! – а. – П”. “Стій! – крикнув люто. – Не втечеш!”

4. “П? – а.. – П”. “Яка робота? – спитав чемно. – За фахом?”

5. “П…- а. – П”. “Не знаю…- відповіла дівчина. – Вчора”.

У словах автора два дієслова із значенням висловлювання:

1. ”П, - а: - П”.

“Може не будемо поспішати, - втрутився Микола і додав,

подумавши: - Дорога погана, краще почекати”.

Пряма мова у середині слів автора:

1. А:”П”, а. Сказав: “Завтра”, а сам не прийшов.

2. А:”П?” – а. Озирнувся він: “Що тобі?” – питає.

3. А:”П!” – а. Кричить мені: ” Чекай!” – а сам ледве йде.

4. А:”П…” – а. Повернувся: “Проживемо…” – промовив.

Діалог без слів автора:

1. “П1” – “Коли приїхали?” -

“П2” – “Вчора ввечері.” -

“П1” – “Як відпочили ?” -

“П2” – “Непогано, зовсім непогано…”

§2. Діалоги й полілоги.

1. Пряма мова після слів автора:

1. А:

- П. (- П! -П? -П…)

2. А:

- П. (- П! -П? -П…)

Я протяг руку:

• Сокиру дай. Я зроблю.

Олег полегшено зітхнув:

• Не квапся. Я швидко повернуся.

2. Пряма мова між словами автора:

А:

- П, (- П! - П? - П…) - а.

А:

- П, ( -П! -П? -П…) – а.

Сусід підійшов:

• Добридень, сусіде! Як ся маєте? - привітався радісно, злегка вклонившись.

Не хотілося розмовляти Петрові:

- Добридень, - відповів неохоче.

3. Пряма мова розірвана словами автора:

- П, - а, - п.

- П! – а. – П, - а.

- П? – а. – П.

- П…- а. – П.

• Приходь завтра, - сказав Михайло, - бо сьогодні не можу.

- Завтра то й завтра… - відгукнувся Іван. – Мені все одно їхати…

• Усе буде добре, - бадьорився Михайло. – Документи візьмеш зараз? – запитав несподівано.

• Ні, зараз не треба, - відповів Іван.

§3. Цитати.

Цитати виділяються лапками:

1. Якщо цитати супроводжуються словами автора, розділові знаки ставляться, як і при прямій мові:

“Ц,” – а. “Тільки Дух, торкнувшись глини, може створити

Людину,” – писав Сент-Екзюпері.