§ 4. Тире.

Тире ставиться:

1. Між реченнями у безсполучниковому складному (чи складносурядному реченні), якщо перша частина виражає причину, час або умову дії (перед нею можна умовно поставити коли, якщо), а друга — наслідок або висновок (перед нею можна поставити через, це, тому, то). Дії в першій і другій частині відбуваються не одночасно, а послідовно, одна за одною:

Посієш звичку — пожнеш характер. Глянеш — око радіє. Де твої думки — там твій досвід. Як людина думає — так вона і живе. Я був упевнений: ще трохи — і рішення буде знайдено. Захочеш свіжини — приходь на вечерю до нас, заманеться солонини — через місяць заглянь. Шлях на вершину був виснажливим, але, здавалось, спокійним: карнизи, внутрішні кути, гладенькі, як стіл, плити, де зовсім нема за що зачепитися, — поки доберешся до вершини, залишиш половину себе на скелях.

2. Між підметом і присудком

2.1 Коли останній виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку, а дієслова-зв’язки немає (присудок може бути поширеним і непоширеним):

Міра твого невігластва — глибина твого переконання в несправедливості і людській трагедії. Твоя совість — міра щирості твого бажання бути самим собою; прислухайся до неї уважніше — і зможеш жити своїм життям. Двічі по два — чотири.

2.2. !!! Тире не ставиться перед присудком, вираженим іменником у називному відмінку із заперечною часткою не:

Голод не тітка. Слово не горобець. Це вам не жарти. Структура кристалів у різних речовин не однакова.

2.3. Коли один із них або обидва є інфінітивом:

В кузні працювати — не на перині спати. Життя прожити — не поле перейти.

2.4. Перед це (це є), оце, ось, значить, то, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, приєднується ними до підмета:

Справжній первородний гріх — це обмеження Сущого. Єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування. Бути бездоганним — значить все робити якнайкраще. Рейнгольд Месснер, австрієць, — це перша у світі людина, яка побувала на шістнадцяти найвищих — понад вісім тисяч метрів — вершинах планети.

3. На місці пропущеного члена речення, переважно присудка:

Перед нами — льодовий схил, рівний і гладенький, як стіл. Одразу за вікном росли берези, за ними — осики на березі річки. Ведмежа скотилося з дерева і кинулося за матір’ю, друге — за ним.

4. Після переліку перед узагальнюючим словом:

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все це було йому знайоме, промовляло до нього. Стогін ударів по залізу накинувся з усіх сторін; гуркіт парових молотів, цикади маленьких молотків, запаморочливе торохтіння колі — усе це, якщо слухати, не розділяючи звуки, складалося в єдиний крик. Пісок, вкритий, наче лускою, шаром блискучих камінців, куполи горбів, що оточують нас, машини — усе сяяло у світлі місяця, немов броньоване.

5. Після переліку, якщо перелік іде за узагальнюючим словом і речення ним не закінчується:

Усе навкруг: згасаючі зорі, хмари, сніг — було схоже на дивний сон. У його житті, здавалось, зараз не було нічого: ні радості, ні друзів, ні захоплення, ні роботи, яка б хоч трохи йому подобалася, — і він починав розуміти. що винен у цьому тільки він сам. Зараз усе було інакше: він мав провести наодинці більше тижня, подолати важку й небезпечну дорогу, перемогти власну втому й виснаження — і тільки серйозна й тривала підготовка давала якісь шанси залишитися живим.

6. Для виділення поширеної групи вставних слів або вставного речення, що стоїть у середині речення:

Цей будиночок — ми його помітили, щойно звернули у провулок, — одразу видався нам напрочуд привабливим. Мені поталанило: я йду вниз, туди, де є гарячий чай і — неймовірна розкіш — лимон, де тепло й затишно — мені здається, що я вже забув про існування таких речей, — де можна спокійно відпочити. Були тут три лайки з його упряжки — власник вважав їх присутність тут необхідною — були й вівчарки, й бульдоги. Щоб захопитися фільмом треба, по-перше, спроектувати на екран усю плівку, хвилина за хвилиною, — будь-яка ілюзія вимагає, щоб час і простір були пережиті, — і, по-друге, допустити все це у свою уяву.

7. При протиставленні:

7.1 Між двома присудками, якщо другий з них виражає щось несподіване або різко протилежне до висловленого першим (перед єднальним сполучником, зрідка — після нього):

Попрощався, відкрив двері — і повернув назад. Учора прочитав статтю і — втратив спокій на увесь день. Повернувся до малюка, розгніваний, — і засміявся: хлопчик тікав через усю кімнату від такого ж кумедного, як він, цуценяти.

7.2. Між однорідними членами речення, якщо вони протиставлені одне одному і не з’єднані сполучниками:

Даруй нам не помсту — прощення. Він уже не актор — глядач. Кожна людина, яка зустрічається у твоєму житті, не друг тобі і не ворог — учитель.

7.3. Між реченнями, коли їх зміст різко протиставляється (перед другою частиною можна вставити а):

Реве вітер, перекочуються хвилі — (а) човен пливе. Ми писали листи, слали телеграми, переконували — (а) керівництво не погоджується. Лютує ураган, клубочаться хмари, гнані шаленими поривами вітру, миготять блискавки — (а) літак іде прямо на них.

8. Для виділення прикладок, якщо вони стоять у кінці речення і перед ними можна вставити, не змінюючи змісту, а саме:

Лікувався він незвичними ліками — (а саме) картоплею. Пішли вони шукати людину, яка допомогла б їм відремонтувати воза, — (а саме) коваля.

!!! Якщо прикладка є власним іменем вона, як правило, відокремлюється комами:

До багаття підійшов ще один мисливець, Олег. Сержант той, Трохименко, дуже любив співати.

9. Для означення спеціально підкреслюваної паузи різного змістовного й стилістичного характеру:

Шукав, і рвався, і благав — даремно! Приходь ввечері — повечеряємо. Сьогодні — майбутній свій шлях споглядаю!

10. Між порівнюваними частинами — коли у другій частині міститься порівняння з тим, про що говориться в першій частині (частини, як правило, виражені іменниками у називному відмінку або дієсловами, між якими можна вставити немов, ніби, як):

Вітер — (немов, як) кіннота в чистому полі. Хлопчаки з дверей — (немов, як) гірський потік. Глянула — (немов, як) серце обпалила.

11. Між частинами заперечного порівняння (то не… — то):

То не чорна хмара суне з-за пагорба, не грім гуркоче попід хмарами, — то стогне земля під копитами коней татарських. То не човни рибальські в море виходять, не торгові люди в дорогу збираються, — то струги козацькі вітрила напинають, на ворога у похід вирушають.

12. Між двома або кількома власними іменами, сукупністю яких називається вчення, теорія, науковий закон:

Закон Менделєєва — Клапейрона. Рушниця Манліхера — Шенауера.

13. Між двома словами, що означають просторові, часові або кількісні межі (від … до):

Траса Харків — Сімферополь. Завершення роботи намічене на серпень — вересень.

14. Як додатковий знак після коми перед словом, яке повторюється для того, щоб зв’язати з попереднім реченням наступне (найчастіше — підрядне, яке підсилює, розвиває, доповнює головне і має значення висновку):

Вони стали фундаторами нового підходу, який визначив подальший розвиток квантової фізики, — підходу надзвичайно важливого, який змінив, крім іншого, сучасні уявлення про світ.

!!! Тире не ставиться між підметом і присудком, якщо немає смислового,

стилістичного виділення присудка:

1. Якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять слова як, ніби, мов, наче, неначе і подібні:

Життя немов ріка невпинна. Жнива як справжнє свято.

Але: Колоски — немов хоробрі солдати з піднятими піками. Суха галузка — мов змія звивиста.

2. Якщо присудок стоїть перед підметом:

Чудова господиня твоя сестра. Веселий хлопець твій друг.

Але: Огидна річ — зазнайство. Найбільше свято — зустріч друзів.

3. Якщо перед присудком є залежний від нього член речення:

Хліб усьому голова. Дитина кожна завжди чудо.

Але: Літо — незабутня пора подорожей, зустрічей, відпочинку.

Вправа 1.

Визначте структуру речення. Розставте розділові знаки, поясніть їх уживання.

1. Небо — це завжди досконале небо, і море — це завжди досконале море, хоч вони завжди мінливі.

2. Світ — це учнівський зошит, на сторінках якого ти вирішуєш свої завдання.

3. Подібне притягує подібне — це космічний закон.

4. Усе навколо дерева чагарники хмари сонце було дивним неначе уві сні.

5. Спочатку пустеля тільки порожнеча й мовчання бо вона не відкривається першому стрічному якщо заради неї не зректися усього світу ніколи не зрозумієш що вона означає для тих кому вона батьківщина.

6. Нам немає про що турбуватися бо ми бачимо лише маленьку пляму нескінченного цілого життя і ця одна невеличка частинка ілюзія.

7. Коли його починали заохочувати ану ви мовляв дядьку спробуйте чи встоїть хто проти вас він і вухом не поведе буває що так і піде з гостей ні разу не піднявшись з ослона.

8. У пустелі де в повітрі немає водяної пари земля швидко віддає денне тепло дерева кущі каміння все за чим можна сховатися тут відсутнє.

9. Зараз ці конуси-стовпи зверху плоскі однакові мов колони розваленого храму які виступаючи з піску окреслюють місце давньої споруди.

10. Ми можемо вірити у те що ми жертви які вбивають і яких убивають які здригаються від жаху невдач.

Вправа 2.

Утворіть складні речення. Розставте розділові знаки й поясніть їх уживання.

1. Тебе веде по життю весела примарна істота сповнена жаги пізнання яка знаходиться у тобі самому. Вона і є тобою.

2. Живи так щоб ніколи не було соромно якщо те що ти робиш чи кажеш стане відомим усьому світу. Навіть якщо те що стане відомим буде неправдою.

3. Висота плоскогір’їв цікава спільність однакова. Усі вони сягають у висоту не більше ніж на триста метрів. Крім того вони мають однаковий колір складаються з одних і тих же порід. У них однакові по-справжньому круті схили. Усе це свідчить про те що тут колись лежало одне широке плоскогір’я.

4. Для того щоб жити вільно й щасливо ви маєте пожертвувати нудьгою. Це запевняю вас не завжди легка жертва.

5. Якщо твоє щастя залежить від того що робить чи не робить хтось інший то будь певен у тебе хочеш ти того чи ні все-таки є проблеми. До того ж усі вони не навколо тебе у тобі самому.

6. Від снігу до снігу ходив він босоніж не розбираючи ні каміння ні колючок. Ноги його розлаписті й чорні були настільки твердими що здавалося нічим їх не можна пошкодити що це не ноги суцільні кістки.

7. Вітер ніби кіннота в чистому полі стрімкий і лютий. Я не можу ні бігти ні стояти. Тільки дрижати від холоду.

8. Сергій пригадував дорогу гарячково похапцем і пам’ять вибрала одне. Величезний валун звужує ущелину. Перед нею кам’яний майданчик замкнутий скелею що випирає зі схилу. За скелею він Сергій.