- •Стратегічне управління навчальний посібник
- •Розділ 1. Діагностика зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства
- •Тема 1.1. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього організації
- •1.1.1. Бюджетування та фінансовий контроль
- •Переваги поточного планування та бюджетування
- •Бюджети з тимчасовим періодом означають систему бюджетування, у якій невитрачений на кінець періоду залишок засобів не переноситься на наступний період.
- •1.1.2. Довгострокове планування
- •1.1.3. Стратегічне планування
- •1.1.4. Стратегічне управління
- •Тема 1.2. Передумови застосування стратегічного управління в організаціях
- •1.2.1. Трансформаційні процеси в економіці України. Визначення пріоритетів діяльності підприємства як реакція на зміни
- •1.2.2. Підприємство як відкрита система ринкової економіки
- •1.2.3. Роль стратегічного мислення у формуванні стратегічного рівня підприємства
- •Тема 1.3. Середовище господарської організації
- •1.3.1. Характеристика і мета аналізу зовнішнього середовища підприємства
- •Зовнішній аналіз є частиною swot-аналізу (swot: s – Strengths (сильні сторони), w – Weaknesses (слабкі сторони), o – Opportunities (можливості), t - Threats (загрози)).
- •Виділяють наступні етапи проведення реst-аналізу [35]:
- •Реst-аналіз факторів макросередовища
- •1.3.2. Аналіз проміжного (галузевого) середовища організації
- •1.3.3. Аналіз внутрішнього середовища організації, її стратегічний потенціал
- •Тема 1.4. Визначення конкурентоспроможності підприємства
- •1.4.1. Сутність понять “конкуренція” і “конкурентоспроможність”
- •1.4.3. Конкурентоспроможність продукції і методи її оцінки
- •1.4.4. Конкурентні переваги. Ромб конкурентних переваг Портера
- •Тема 1.5. Методи аналізу і прогнозування розвитку середовища організації
- •1.5.1. Сутність swot-аналізу
- •Swоt-аналіз
- •Матриця можливостей
- •Матриця загроз
- •Матриця swоt-аналізу
- •1.5.2. Стратегічний аналіз підприємства за допомогою space-матриці
- •1.5.3. Розробка сценаріїв розвитку подій (основні етапи)
- •Алгоритм розробки "сценаріїв майбутнього"
- •1.5.4. Прогнозування в системі стратегічного управління
- •9. Алгоритм розробки "сценаріїв майбутнього", його етапи. Розділ 2. Процес стратегічного управління та його складові
- •Тема 2.6. Стратегічне управління як реалізація цільового підходу
- •2.6.1. Цільовий підхід в управлінні
- •2.6.2. Сутність та особливості стратегічного управління
- •2.6.3. Принципи та функції стратегічного управління. Стратегічні рішення
- •2.6.4. Об’єкти та етапи стратегічного управління
- •2.6.5. Переваги та недоліки стратегічного управління
- •2.6.6. Види стратегічного управління. Шкала нестабільності і. Ансоффа
- •“Управління за допомогою вибору стратегічних позицій”.
- •“Управління на основі врахування “слабких сигналів”.
- •Дії фірми при слабких сигналах про виникнення проблем
- •“Управління в умовах стратегічних несподіванок”.
- •Вибір управлінських систем
- •10. “Управління ранжируванням стратегічних завдань”.
- •11. “Управління на основі врахування “слабких сигналів”.
- •12. “Управління в умовах стратегічних несподіванок”.
- •Тема 2.7. Мета в стратегічному управлінні
- •2.7.1. Сутність категорії "мета” в стратегічному управлінні
- •2.7.2. Місія та бачення організації
- •2.7.3. Класифікація цілей у стратегічному управлінні
- •2.7.4. "Дерево цілей підприємства" та його застосування
- •Тема 2.8. Сутність стратегії та “стратегічного набору”
- •2.8.1. Сутність та основні елементи стратегії
- •2.8.2. "Стратегічний набір" як система стратегій підприємства
- •2.8.3. Загальні (базові) стратегії, їх взаємозв’язок із життєвим циклом підприємства
- •2.8.4. Загальноконкурентні стратегії підприємства
- •2.8.5. Функціональні стратегії підприємства
- •2.8.6. Ресурсні стратегії підприємства
- •2.8.7. Товарні стратегії підприємства
- •2.8.8. Застосування методів стратегічного аналізу при виборі та оцінці стратегічного набору
- •Рекомендації Бостонської матриці
- •Тема 2.9. Сутність стратегічного планування
- •2.9.2. Етапи стратегічного планування
- •2.9.3. Переваги та недоліки стратегічного планування
- •Тема 2.10. Стратегічні плани, проекти та програми
- •2.10.1. Стратегічні плани та їх характеристика
- •2.10.2. Технологія розробки стратегічних планів
- •2.10.3. Короткострокові та довгострокові стратегічні плани
- •2.10.4. Інші планові документи
- •Розділ 3. Форми та методи забезпечення стратегічного управління
- •Тема 3.11. Організаційне забезпечення стратегічного управління
- •3.11.1. Визначення поняття “організаційна структура управління” (осу) і принципи її побудови
- •3.11.2. Ієрархічний тип організаційних структур управління
- •3.11.3. Органічний тип структур управління
- •3.11.4. Вибір організаційної структури управління
- •Порівняльна характеристика ієрархічного та органічного типів
- •Фактори, що впливають на вибір організаційної структури
- •3.11.5. Вдосконалення організаційних структур управління
- •Тема 3.12. Фінансово-економічні аспекти реалізації стратегічних планів і програм
- •3.12.1. Роль фінансово-економічного забезпечення у стратегічному управлінні
- •3.12.2. Сутність фінансової стратегії підприємства
- •3.12.3. Фінансове планування і бюджетування в процесі реалізації стратегічного набору
- •Тема 3.13. Соціально-психологічне забезпечення стратегічного управління і формування "стратегічної поведінки" персоналу
- •3.13.1. Характеристика системи соціально-психологічного забезпечення стратегічного управління
- •3.13.2. Управління змінами в організації
- •3.13.3. Система мотивації у стратегічному управлінні
- •Тема 3.14. Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного управління
- •3.14.1. Сутність стратегічної інформації. Інформаційні потреби підприємства
- •3.14.2. Інформаційні управлінські системи та бази стратегічних даних
- •3.14.3. Система стратегічного контролю
- •Використана література
1.2.2. Підприємство як відкрита система ринкової економіки
В умовах формування та розвитку ринкових відносин центр господарської діяльності зміщується до первинної ланки економічної системи — підприємства. Підприємство є головним структуроутворюючим елементом економіки. Тут у виробничому процесі "з'єднуються" трудові, матеріальні та фінансові ресурси з метою виготовлення різноманітної продукції і надання послуг для задоволення потреб суспільства. На підприємствах зосереджені найбільш кваліфіковані кадри, вирішуються питання раціонального використання ресурсів, високопродуктивної техніки, технології, розробляються бізнес-плани, здійснюються маркетингові дослідження та ефективне управління — менеджмент.
У ринковій економіці виживають лише ті підприємства, які найбільш правильно та компетентно зрозуміли вимоги ринку, організували виробництво конкурентоспроможної продукції, послуг, що користуються попитом, уміло здійснюють стратегічне управління діяльністю.
Підприємство – це відкрита соціально-економічна система, що діє, змінюється, розвивається та перебудовується в динамічному середовищі.
Діяльність підприємства – це погоджений у часі та просторі потік ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання, грошей, трудових ресурсів, інформації), а також їх запасів, які допомагають балансувати та підтримувати ці потоки для отримання запланованих результатів діяльності [47].
Підприємства в Україні здійснюють свою діяльність у відповідності з вимогами Господарського та Цивільного кодексів, які вступили в силу 1 січня 2004 р.
Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.
Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.
Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
Установою є організація, створена однією або декількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Вона повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.
Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство; підприємство, що діє на основі колективної власності; комунальне підприємство; державне підприємство; підприємство, засноване на змішаній формі власності.
У разі, якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менше десяти відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями.
Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
У випадках існування залежності від іншого підприємства підприємство визнається дочірнім.
При всій багатогранності форм та видів підприємств в Україні система стратегічного управління підприємства залежить від його стратегічного рівня, тобто можливостей сприймати зміни в середовищі та ефективно реагувати на них за допомогою обґрунтованих стратегічних рішень.
