- •Стратегічне управління навчальний посібник
- •Розділ 1. Діагностика зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства
- •Тема 1.1. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього організації
- •1.1.1. Бюджетування та фінансовий контроль
- •Переваги поточного планування та бюджетування
- •Бюджети з тимчасовим періодом означають систему бюджетування, у якій невитрачений на кінець періоду залишок засобів не переноситься на наступний період.
- •1.1.2. Довгострокове планування
- •1.1.3. Стратегічне планування
- •1.1.4. Стратегічне управління
- •Тема 1.2. Передумови застосування стратегічного управління в організаціях
- •1.2.1. Трансформаційні процеси в економіці України. Визначення пріоритетів діяльності підприємства як реакція на зміни
- •1.2.2. Підприємство як відкрита система ринкової економіки
- •1.2.3. Роль стратегічного мислення у формуванні стратегічного рівня підприємства
- •Тема 1.3. Середовище господарської організації
- •1.3.1. Характеристика і мета аналізу зовнішнього середовища підприємства
- •Зовнішній аналіз є частиною swot-аналізу (swot: s – Strengths (сильні сторони), w – Weaknesses (слабкі сторони), o – Opportunities (можливості), t - Threats (загрози)).
- •Виділяють наступні етапи проведення реst-аналізу [35]:
- •Реst-аналіз факторів макросередовища
- •1.3.2. Аналіз проміжного (галузевого) середовища організації
- •1.3.3. Аналіз внутрішнього середовища організації, її стратегічний потенціал
- •Тема 1.4. Визначення конкурентоспроможності підприємства
- •1.4.1. Сутність понять “конкуренція” і “конкурентоспроможність”
- •1.4.3. Конкурентоспроможність продукції і методи її оцінки
- •1.4.4. Конкурентні переваги. Ромб конкурентних переваг Портера
- •Тема 1.5. Методи аналізу і прогнозування розвитку середовища організації
- •1.5.1. Сутність swot-аналізу
- •Swоt-аналіз
- •Матриця можливостей
- •Матриця загроз
- •Матриця swоt-аналізу
- •1.5.2. Стратегічний аналіз підприємства за допомогою space-матриці
- •1.5.3. Розробка сценаріїв розвитку подій (основні етапи)
- •Алгоритм розробки "сценаріїв майбутнього"
- •1.5.4. Прогнозування в системі стратегічного управління
- •9. Алгоритм розробки "сценаріїв майбутнього", його етапи. Розділ 2. Процес стратегічного управління та його складові
- •Тема 2.6. Стратегічне управління як реалізація цільового підходу
- •2.6.1. Цільовий підхід в управлінні
- •2.6.2. Сутність та особливості стратегічного управління
- •2.6.3. Принципи та функції стратегічного управління. Стратегічні рішення
- •2.6.4. Об’єкти та етапи стратегічного управління
- •2.6.5. Переваги та недоліки стратегічного управління
- •2.6.6. Види стратегічного управління. Шкала нестабільності і. Ансоффа
- •“Управління за допомогою вибору стратегічних позицій”.
- •“Управління на основі врахування “слабких сигналів”.
- •Дії фірми при слабких сигналах про виникнення проблем
- •“Управління в умовах стратегічних несподіванок”.
- •Вибір управлінських систем
- •10. “Управління ранжируванням стратегічних завдань”.
- •11. “Управління на основі врахування “слабких сигналів”.
- •12. “Управління в умовах стратегічних несподіванок”.
- •Тема 2.7. Мета в стратегічному управлінні
- •2.7.1. Сутність категорії "мета” в стратегічному управлінні
- •2.7.2. Місія та бачення організації
- •2.7.3. Класифікація цілей у стратегічному управлінні
- •2.7.4. "Дерево цілей підприємства" та його застосування
- •Тема 2.8. Сутність стратегії та “стратегічного набору”
- •2.8.1. Сутність та основні елементи стратегії
- •2.8.2. "Стратегічний набір" як система стратегій підприємства
- •2.8.3. Загальні (базові) стратегії, їх взаємозв’язок із життєвим циклом підприємства
- •2.8.4. Загальноконкурентні стратегії підприємства
- •2.8.5. Функціональні стратегії підприємства
- •2.8.6. Ресурсні стратегії підприємства
- •2.8.7. Товарні стратегії підприємства
- •2.8.8. Застосування методів стратегічного аналізу при виборі та оцінці стратегічного набору
- •Рекомендації Бостонської матриці
- •Тема 2.9. Сутність стратегічного планування
- •2.9.2. Етапи стратегічного планування
- •2.9.3. Переваги та недоліки стратегічного планування
- •Тема 2.10. Стратегічні плани, проекти та програми
- •2.10.1. Стратегічні плани та їх характеристика
- •2.10.2. Технологія розробки стратегічних планів
- •2.10.3. Короткострокові та довгострокові стратегічні плани
- •2.10.4. Інші планові документи
- •Розділ 3. Форми та методи забезпечення стратегічного управління
- •Тема 3.11. Організаційне забезпечення стратегічного управління
- •3.11.1. Визначення поняття “організаційна структура управління” (осу) і принципи її побудови
- •3.11.2. Ієрархічний тип організаційних структур управління
- •3.11.3. Органічний тип структур управління
- •3.11.4. Вибір організаційної структури управління
- •Порівняльна характеристика ієрархічного та органічного типів
- •Фактори, що впливають на вибір організаційної структури
- •3.11.5. Вдосконалення організаційних структур управління
- •Тема 3.12. Фінансово-економічні аспекти реалізації стратегічних планів і програм
- •3.12.1. Роль фінансово-економічного забезпечення у стратегічному управлінні
- •3.12.2. Сутність фінансової стратегії підприємства
- •3.12.3. Фінансове планування і бюджетування в процесі реалізації стратегічного набору
- •Тема 3.13. Соціально-психологічне забезпечення стратегічного управління і формування "стратегічної поведінки" персоналу
- •3.13.1. Характеристика системи соціально-психологічного забезпечення стратегічного управління
- •3.13.2. Управління змінами в організації
- •3.13.3. Система мотивації у стратегічному управлінні
- •Тема 3.14. Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного управління
- •3.14.1. Сутність стратегічної інформації. Інформаційні потреби підприємства
- •3.14.2. Інформаційні управлінські системи та бази стратегічних даних
- •3.14.3. Система стратегічного контролю
- •Використана література
3.11.3. Органічний тип структур управління
Головною властивістю структур, відомих в практиці управління як гнучкі, адаптивні, або органічні, є притаманна їм спроможність порівняно легко міняти свою форму, пристосовуватися до нових умов, органічно вписуватися в систему управління [46].
Органічний тип на відміну від ієрархічного являє собою децентралізовану організацію управління, для якої характерні: відмова від формалізації та бюрократизації процесів і відносин, скорочення числа ієрархічних рівнів, високий рівень горизонтальної інтеграції між персоналом, орієнтація культури взаємин на кооперацію, взаємну інформованість і самодисципліну.
Такі структури орієнтуються на прискорену реалізацію складних програм і проектів в рамках крупних підприємств і об'єднань, цілих галузей і регіонів. Як правило, вони формуються на тимчасовій основі, тобто на період реалізації проекту, програми, рішення проблеми або досягнення поставленої мети.
Різновидами цього типу структур є проектні, матричні, програмно-цільові, бригадні форми організації управління.
Проектні структури формуються при розробці організацією проектів, під якими розуміються будь-які процеси цілеспрямованих змін в системі. Управління проектом включає визначення його мети, формування структури, планування й організацію виконання робіт, координацію дій виконавців.
Однією з форм проектного управління є формування спеціального підрозділу – проектної команди, працюючої на тимчасовій основі. До її складу включають необхідних фахівців, у тому числі і з управління. Керівник проекту наділяється так званими проектними повноваженнями. До їх числа входить відповідальність за планування проекту, за стан графіка та хід виконання робіт, за витрачання виділених ресурсів, в тому числі і за матеріальне заохочення працюючих. Із завершенням проекту структура розпадається, а співробітники переходять в нову проектну структуру або повертаються на свою постійну посаду (при контрактній роботі – звільняються). Така структура має дуже велику гнучкість, але за наявності декількох цільових програм або проектів призводить до дробіння ресурсів і помітно ускладнює підтримку і розвиток виробничого та науково-технічного потенціалу організації як єдиного цілого.
З метою полегшення завдань координації в організаціях створюються штабні органи управління з керівників проектів або використовуються так звані матричні структури.
Матрична структура нагадує собою решітчату організацію, побудовану на принципі подвійного підпорядкування виконавців: з одного боку – безпосередньому керівнику функціональної служби, з другого – керівнику проекту (цільовій програмі), що наділений необхідними повноваженнями для здійснення процесу управління у відповідності з запланованими термінами, ресурсами та якістю. При такій організації керівник проекту взаємодіє з двома групами підлеглих: з постійними членами проектної групи й з іншими робітниками функціональних відділів, що підкоряються йому тимчасово. При цьому зберігається їх підпорядкування безпосереднім керівникам підрозділів, відділів, служб.
Перехід до матричних структур охоплює не всю організацію, а лише її частину. При цьому її успіх в значній мірі залежить від того, в якій мірі керівники проектів володіють професійним якостями менеджерів і можуть виступати в проектній групі лідерами. Масштаби застосування матричних структур в організаціях досить значні, що говорить про їх ефективність.
При бригадному типі структури істотно змінюються вимоги до кваліфікації працюючих: перевага віддається людям з універсальними знаннями та навичками, бо тільки вони можуть забезпечити взаємозамінність і гнучкість при зміні групою завдань, що виконуються. В бригадах значно поширюються функції праці робітників і підвищується їх кваліфікація в результаті освоєння декількох спеціальностей і професій. Поєднання колективної та індивідуальної відповідальності за якість роботи і її кінцевий результат різко знижує необхідність в жорсткому контролі ззовні. Змінюються умови оплати праці, спрямовані передусім на стимулювання економічно вигідного співробітництва та підвищення зацікавленості в зростанні прибутків і доходів. У бригадах вводяться гнучкі системи, що передбачають тісний зв'язок між рівнем заробітної плати кожного члена бригади та загальними результатами.
Однією з останніх розробок, що розвивають ідею гнучких органічних структур управління, є їх побудова у формі перевернутої піраміди, у якій на верхній рівень ієрархії виведені фахівці-професіонали, у той час як керівник організації знаходиться в нижній частині схеми (рис. 3.3). Такі структури можуть використовуватися там, де професіонали мають досвід і знання, що дають їм можливість діяти незалежно і кваліфіковано, а також задовольняти потреби клієнтів. Насамперед, це відноситься до організацій охорони здоров'я й освіти, де сконцентрована велика кількість фахівців, що працюють самостійно за підтримкою допоміжного або обслуговуючого персоналу.
Рис. 3.3. Перевернута піраміда організаційної структури управління організацією
