2.10.3. Короткострокові та довгострокові стратегічні плани

Період (часові характеристики) стратегічного планування зале­жить від специфіки підприємства, його галузевої приналежності, рівня невизначеності та динамічності середовища. Так, на підприємствах різних галузей заміна технологічних процесів та оновлення продукції здійснюються через різні проміжки часу; їx, як правило, i враховують, визначаючи періоди, на які розробляються стратегічні плани.

Збільшення “часового горизонту” не підвищує ефективність планів. Одним iз факторів (особливо для малих підприємств) підвищення якості планів є збільшення частоти планування (за рахунок корекції), вдосконалення змісту, що впливає суттєвіше, ніж подовжений період.

Таким чином, не існує єдиного горизонту стратегічного планування. У Європі часто зустрічаються довгострокові, 10-річні плани, американці використовують 5-річні плани, а японці взагалі 3-річні. Необхідність визначення періоду стратегічного планування, коригування або перегляду стратегій залежить від конкретних умов. Вони визначають також ступінь деталізації стратегічних планів.

Будь-яка організація повинна застосовувати як довгострокове, так і короткострокове планування.

Довгостроковий план охоплює п'яти-, десятирічні періоди. Він швидше носить описовий характер і визначає загальну стратегію організації, оскільки важко вгадати всі можливі розрахунки на такий тривалий термін. Довгостроковий план розробляється керівництвом організації і містить головні стратегічні цілі організації на перспективу.

Основні сфери довгострокового планування: організаційна структура; виробничі потужності; капітальні вкладення; потреби у фінансових засобах; дослідження та розробки; частка ринку і т. ін.

Короткострокове планування може бути розраховане на рік, півроку, місяць і т. д. Короткостроковий план на рік включає обсяг виробництва, планування прибутку й інше. Короткострокове планування тісно пов'язує плани різних партнерів і постачальників, і тому ці плани можуть або узгоджуватися, або окремі моменти плану є загальними для організації – виробника і її партнерів.

Особливе значення для організації має короткостроковий фінансовий план. Він дозволяє аналізувати та контролювати ліквідність з обліком всіх інших планів, а закладені в ньому резерви подають інформацію про необхідні ліквідні засоби.

Короткострокове фінансове планування складається з наступних планів: чергового фінансового плану; фінансового плану нейтральної сфери діяльності організації; кредитного плану; плану капітальних вкладень; плану із забезпечення ліквідності.

Крім того, короткостроковий план містить у собі: план товарообігу; план із сировини; виробничий план; план із праці; план руху запасів готової продукції; план із реалізації прибутку; кредитний план; план капіталовкладень.

2.10.4. Інші планові документи

Крім стратегічних планів існує ряд стратегічних документів, взаємопов’язаних між собою. Окрім спільних рис, вони мають суттєві відмінності, які вира­жаються в особливостях цілей та проблем, що вирішуються, термі­нах розробки та виконання, структурі документа та органів упра­вління розробкою та виконанням, виконавцями, механізмами фі­нансового та ресурсного забезпечення.

Стратегічна програма — координуючий, адресний документ, що є су­купністю економічно та науково обґрунтованих, зорієнтованих на досягнен­ня загальної мети різноманітних заходів, пов'язаних між собою у термінах, місцях, виконавцях і співвиконавцях, а також забезпечених необхідними фінансовими та матеріально-технічними ресурсами.

Стратегічні програми бувають різних рівнів, спрямованості, часових характеристик тощо.

За рівнем реалізації виділяють державні, регіональні та міжнарод­ні стратегічні програми.

За рівнем спрямованості виділяють спрямовані всередину або поза межі підприємства, технічні, економічні, соціальні.

За множинністю цілей – одно- та багатоцільові програми.

За часовими характеристиками – середньо- та довгострокові програми [47].

Сучасним різновидом програм є ініціативні стратегічні програми, які призначені для вирішення комплексних проблем, виражених у комплексних стратегіях розвитку окремих суб'єктів господарю­вання.

Для розробки та виконання стратегічних програм використовується інструментарій програм­но-цільового планування. В умовах застосування певного перелі­ку програм та проектів стратегічний план є кроком у їх спільному виконанні, інструментом забезпечення синергетичних, програм­них ефектів.

Слід розрізняти стратегічні програми та проекти, які призначені для досягнення “цілей створення”.

Стратегічний проект — це одноразова сукупність цілей, завдань і дій, що мають си­стемні характеристики взаємозв'язку ресурсів, послідовності виконання робіт і залучення спеціалістів певної кваліфікації [47].

Від стратегічного плану проект відрізняє орієнтація на вирішення конкретної проблеми, а від стратегічної програми — граничні критерії виконання, тобто орієнтація на досягнення конкретної кінцевої мети.

Для розробки та організації виконання проектів використовуються методи проектного аналізу та інст­рументи управління проектами. Зміст, структура, критерії оцінки та показники стратегічних проектів залежать від типу проблеми, яка вирішується в їх межах.

Ще одним інструментом стратегічного планування є програмне завдання, яке являє собою певну наповнену конкретним змістом, дію, спрямовану на досягнення мети, має встановлений термін, виконавця (співвиконавця) і забезпечене необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Інструментами виконання стратегічних планів, проектів і про­грам також є поточні та оперативні плани.

Завершальною процедурою у плануванні є розробка оперативних планів, де найбільшою мірою знаходять вираз усі обмеження (часові, грошові та виконавчо-орга­нізаційні), які існують в організації на шляху досягнення стратегіч­них планів. Взаємозв'язок бюджетування та оперативно-календар­ного планування дозволяє забезпечити поступове просування орга­нізації до визначених цілей. Багатоваріан­тні розрахунки, узгодження планових показників дозволяють обґрунтувати плани, забезпечити їх виконання.

При здійсненні стратегічного управління найчастіше основний наголос робиться на стратегічне планування. Однак цього зовсім недостатньо, тому що стратегічний план не забезпечує його обов'язкового успішного виконання. Насправді найважливішою складовою стратегічного управління є реалізація стратегічного плану. А це припускає, в першу чергу, створення організаційної культури, що дозволяє реалізувати стратегію, створення систем мотивування й організації праці, створення певної гнучкості в організації і т.п.

Контрольні запитання

1. Стратегічні плани як важливі планові документи. Вимоги до їх складання.

2. Основні розділи стратегічного плану, їх характеристика.

3. Технологія розробки стратегічних планів.

4. Короткострокові та довгострокові стратегічні плани.

5. Стратегічна програма як координуючий, адресний документ.

6. Стратегічний проект як одноразова сукупність цілей.

7. Поточні та оперативні плани як інструменти виконання стратегічних планів.