2.9.3. Переваги та недоліки стратегічного планування

Сучасний темп змін в економіці є настільки значним, що стратегічне планування представляється єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує вищому керівництву фірми засоби створення плану на тривалий термін, дає основу для прийняття рішень, сприяє зниженню ризику при прийнятті рішень, забезпечує інтеграцію цілей і завдань усіх структурних підрозділів і виконавців фірми.

Основна перевага стратегічного планування полягає в більшій мірі обґрунтованості планових показників, у більшій імовірності реалізації планованих сценаріїв розвитку подій.

Відмінні характеристики стратегічного планування:

необхідно доповнювати його поточним плануванням;

загальний можливий діапазон альтернатив у стратегічному плануванні значно ширший, ніж в оперативному чи поточному (річному) плані робіт;

для стратегічного планування необхідна велика інформація про умови навколишнього середовища, у той час як поточне планування в більшій мірі базується на внутріфірмовому аналізі, а також на інформації про події, що відбулися;

стратегічне планування охоплює більш тривалий період, ніж оперативне й поточне;

у стратегічному плануванні значну роль відіграють суб'єктивні ціннісні установки менеджера;

стратегічне планування в більшій мірі характеризується невизначеністю (ризики в рамках стратегічного планування оцінити складніше);

стратегічні плани розробляються на нарадах вищого керівництва фірми щорічно;

річна деталізація стратегічного плану здійснюється одночасно з розробкою річного фінансового плану (бюджету);

стратегічне планування, звичайно, охоплює підприємство в цілому та всі його активи, у той час як поточне чи оперативне пла­нування спрямоване на здійснення виконавських завдань нижчими організаційними ланками;

стратегічні плани структуруються в глобальному масштабі і містять, у порівнянні з іншими, менше деталей.

Можливості стратегічного планування українського підприємства обмежені рядом об'єктивних і суб'єктивних причин. Найбільш важливими серед них є:

невизначеність ринкового середовища. Будь-яка економічна організація, у своїй діяльності неминуче зіштовхується з невизначеністю. Фірми не мають достатніх даних про своє сьогодення і майбутнє, вони не в змозі предбачити всі зміни, що можуть бути і можуть відбутися в ринковому середовищі. Планування і є одним із способів “прояснення” внутрішніх і зовнішніх умов діяльності;

витрати планування. Межа планування визначена і величиною витрат, що затрачуються на організацію і здійснення планування. Одним із найбільш істотних недоліків планової діяльності є необхідність додаткових витрат на: дослідження; організацію підрозділу планування; залучення додаткового персоналу.

Мова йде про ті дефіцитні засоби, що могли б бути використані для рішення інших важливих економічних завдань. Якщо говорити про негрошові витрати, планування вимагає ще однієї найважливішої категорії – витрат часу – також дефіцитного та дуже обмеженого ресурсу;

масштаби діяльності фірми. Масштаби діяльності фірми обмежують чи, навпаки, розширюють можливості планування в організації. Переваги планування належать великим фірмам, тому що вони мають необхідний потенціал для того щоб передбачати своє майбутнє: у них вищі фінансові можливості; вони у своїй більшості займаються серйозними науковими і проектними розробками; вони мають висококваліфікований персонал і в змозі залучати таких же висококваліфікованих фахівців з боку і т.д.;

специфіка українського ринку. Вплив недосконалостей нашого ринку на перспективи їх використання у вітчизняній економіці є загальною рисою, що обмежує широке застосування прогресивних форм планування в українському бізнесі.

Виділяють також загальні обмеження на використання стратегічного планування, які вказують на те, що і цей тип планування, так само як і всі інші, не універсальний для будь-яких ситуацій і будь-яких завдань:

стратегічне планування вже внаслідок своєї сутності не дає, та й не може дати точної й детальної картини майбутнього. Вироблений в стратегічному управлінні опис бажаного майбутнього організації — це не детальний опис її внутрішнього стану і положення в зовнішньому середовищі, а скоріше сукупність якісних побажань до того, у якому стані повинна знаходитися організація в майбутньому, яку позицію вона повинна займати на ринку й у бізнесі, яку мати організаційну культуру, у які ділові групи входити і т.п. При цьому все це в сукупності повинне складати те, що визначить, чи вижива організація в майбутньому в конкурентній боротьбі чи ні;

стратегічне планування не може бути зведене до набору рутинних правил, процедур і схем. Воно не має теорії, що наказує, що і як робити при вирішенні певних завдань чи у певних ситуаціях. Стратегічне планування — це скоріше певна філософія чи ідеологія бізнесу і менеджменту;

різко підсилюються негативні наслідки помилок стратегічного передбачення. В умовах, коли в стислі строки створюються зовсім нові продукти, кардинально змінюються напрямки вкладень, коли зненацька виникають нові можливості для бізнесу і на очах зникають можливості, що існували багато років, ціна розплати за неправильне передбачення та відповідно за помилки стратегічного вибору стає найчастіше фатальною для організації.

Контрольні запитання

1. Система стратегічного планування на підприємстві: бар'єри та методи їх подолання.

2. Бізнес-план як стратегічний план розвитку підприємства.

3. Відмінні характеристики, переваги та недоліки стратегічного планування.

4. Обмеження стратегічного планування українського підприємства.

5. Основні етапи стратегічного планування, їх характеристика.