Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський університет імені Б.Д. Грінченка

Гуманітарний інститут

Індивідуальне науково-дослідне завдання з педагогіки вищої школи на тему: «Викладач, на якого чекає сучасна система вищої освіти в Україні»

Виконала: студентка V курсу

групи ЛТм-1-12-2Од

Лісова Маргарита

Викладач: Гамалія Віра Миколаївна

Київ 2012

План

Вступ

1. Визначення базових понять дослідження;

2. Педагогічна творчість як предмет педагогіки творчості;

3. Основні напрями сучасних досліджень педагогічної творчості;

4. Особливості діяльності викладача з творчого розвитку студентів;

5. Готовність сучасних викладачів до педагогічної творчості та ініціативності

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Педагог вищої школи – професія, що має складний шлях свого становлення. Саме через діяльність педагога відбувається становлення громадянина як особистості і фахівця, зміцнюється інтелектуальний і духовний потенціал нації. Педагогічна майстерність викладача вищої школи є однією з основних складових розвитку суспільства. Тому зросли вимоги до професійної підготовки фахівців і це відповідно вимагає удосконалення професійної діяльності викладачів.

Творчість та ініціативність у роботі викладача завжди є актуальною темою, так як багато представників цієї професії не звертають у повній мірі увагу на ці основні фактори успіху, які мають величезне значення у педагогічній діяльності, що і зумовлює актуальність нашого дослідження.

Мета - дослідити специфіку педагогічної діяльності та виявити яку роль відіграють творчість та ініціативність в роботі викладача.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

1. Проаналізувати специфіку педагогічної діяльності та її престижність на сьогоднішній день;

2. Визначити основні складові педагогічної майстерності;

3. Визначити особливості діяльності викладача з творчого розвитку студентів;

4. Визначити дефініції: педагогічна творчість, педагогічна майстерність, професійна спрямованість, педагогічні здібності, педагогічна техніка;

5. З`ясувати рівень творчих здібностей сучасних педагогів в Україні

1. Визначення базових понять дослідження

Педагогічна майстерність – це рівень оволодіння педагогічною діяльністю, який досягається на основі глибоких професійних та загальних знань, значного досвіду, умінь та навичок і творчого підходу, що забезпечує її успішність. Досягнення педагогічної майстерності обумовлюється наявністю у педагога комплексу професійних знань, широкого кругозору, сформованої педагогічної свідомості, професійно значущих особистісних якостей та великого досвіду роботи.

За визначенням І.Зязюна, педагогічна майстерність – це комплекс якостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога.

Таким чином, педагогічна майстерність – це своєрідний сплав особистої культури, знань і світогляду викладача вищої школи, його всесторонньої теоретичної підготовки з удосконаленням оволодіння прийомами навчання й виховання, педагогічною технологією та передовим досвідом. Разом з тим – це вид діяльності, який торкається переважно внутрішньої сфери викладача: бажання стати майстром педагогічної справи; переконання в тому, що майстерність забезпечує не лише високу результативність праці, а й почуття задоволення від неї, утвердження себе як фахівця.

Важливим компонентом педагогічної майстерності є творчість. Педагогічна творчість – особистісна якість педагога, яка є невичерпним джерелом його ініціативи, активності, інновацій, постійного натхнення для вдосконалення всього педагогічного процесу.

Дослідники вважають, що головними складовими педагогічної майстерності є такі компоненти:

• професійна спрямованість, яка виявляється у позитивному відношенні до професії, бажання удосконалитись. Визначають такі стадії розвитку професійної спрямованості:

• виявлення інтересу до професії як відображення потреби її набуття;

• формування стійкого інтересу до професійної діяльності;

• формування цілеспрямованості в оволодінні основами педагогічної майстерності викладача;

• становлення комплексу якостей, які є професійно значущими для праці викладача вищого навчального закладу;

• професійні знання – знання предмету, що викладається, його методики, педагогіки та психології, а також уміння синтезувати науки, які вивчаються.

• педагогічні здібності – узагальнена сукупність таких індивідуально-психологічних особливостей особистості педагога та особистісних якостей та станів, які забезпечують досягнення високих результатів у педагогічній діяльності.

• педагогічна техніка уявляє собою форму організації поведінки викладача, яка включає дві групи умінь: уміння управляти собою та уміння взаємодіяти у процесі вирішення педагогічних задач. Перша група умінь – володіння тілом, емоційним станом, технікою мови. Друга – дидактичні, організаційні, володіння технікою контактної взаємодії. Педагогічна техніка може бути представлена наступними уміннями та навичками:

• вибір правильного тону та стилю у поведінці з вихованцями та іншими суб’єктами педагогічної взаємодії;

• управління їх увагою;

• чуття темпу;

• володіння словом, правильною дикцією, диханням, мімікою та жестами;

• управління своїм тілом;

• регулювання свого психічного стану (виклик «на замовлення» чуття подиву, радощів, обурення та ін.);

• володіння технікою інтонування для вираження різних почуттів;

• яскрава передача інформації.

Отже, педагогічну майстерність доцільно розглядати не тільки як високий ступінь оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками, але і як відповідність певної сукупності вимог, що висувається перед викладачем вищого навчального закладу системою освіти України.