4) Закон тотожності. Роль законів логіки в юридичній практиці .

Закон тотожності – будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама собі, скільки разів вона б не повторялася. У вигляді формули - А є А, або А = А. Думка чи поняття повинні бути тотожними самі собі, а тоді і тільки тоді, кили А тотожно А. Даний закон забороняє приймати тотожні думки за нетотожні. І навпаки. Закон порушується усвідомлено і не усвідомлено. Порушення закону тотожності пов’язане з наявністю в мові омонімів, синонімів( про студентку з безтолковою відповіддю). Поняття повинні мати одне визначення, мають бути тотожними самим собі. Порушення вимог закону призводить до того, що мислення стає невизначеним, неточним, двозначним, плутаним. Закони логіки мають дуже велике значення для юридичної практики, що вони навіть спеціально закріплені у процесуальних законах і, отже, з вимог логічних перетворені у вимоги юридичні. Логічні закони у сфері юридичного пізнання набувають форми правових норм. Вимога закону тотожності, що ми маємо мислити саме про цей предмет і не підміняти його іншим, закріплена в Кримінальному Кодексі, в якому сказано, що розгляд справи у суді відбуваються тільки щодо обвинувачуваних.

5) Закон протиріччя (суперечності)

Закон суперечності – це можливість наявності разом істинних двох протилежних думок про який-небудь предмет. Одна з них обов’язково є хибною. Схема: А Λ А. Закон суперечності не визначає яке судження істинне, а яке хибне, він визначає те, що вони не можуть бути разом істинними. Закон має силу тоді і тільки тоді, коли мова іде про один і той самий предмет, коли предмет береться в одному і тому ж відношення, коли мова про предмет іде в один і той же час. Закон не має сили тоді, коли мова іде про предмет, який наділений протилежними властивостями (Пр.: Електрон – це частка, електрон-це хвиля.). Має силу до таких суджень: А-Е, А-О, Е-І. Роль у юр. Практиці: у судовій практиці за одним і тим же фактом не може бути двох протилежних висновків експертизи. Наявність суперечностей у висновках експертів виключає можливість визнати їх достовірними доказами

6) Закон виключеного третього .Закон виключеного третього – із двох суперечливих думок про який – не будь предмет, одна буде обов’язково істинною, а істина є хибною. А u А_ Наприклад: громадянин М скоїв злочин або не скоїв його. Даний закон діє тільки по відношенню до точних суджень: А – О, Е – І, (А – Е тільки, якщо вони одиничні). Закон говорить про те, що третього бути не може. Тільки хиба чи істина.

7) Закон достатньої підстави. Його роль в юридичній практиці.Закон достатньої підстави – кожна думка може вважатися істиною, тоді і тільки тоді, коли вона обґрунтована істинними думками, істинність яких доведена раніше. А→В. Закон достатньої підстави забезпечує обґрунтованість нашого мислення. Він вимагає, щоб наші думки були внутрішньо пов’язані одна з одною, випливали одна з одної, обґрунтовували одна одну. Істинність тієї чи іншої думки потрібно доводити, за допомогою аргументів, фактів, доказів