• Чітке дотримання чинного антимонопольного законодавства. Особливо це стосується державних підприємств-монополістів;
• державна інвестиційна політика. її суть полягає в утворені таких умов, які б формували нормальний інвестиційний клімат, забезпечували недоторканність інвестицій закордонних партнерів, громадян. Іноземне інвестування вигідне для України, тому що задовольняє потреби у грошових ресурсах для розвитку виробництва, дає змогу організовувати виробництво за новими технологіями, впроваджувати нове обладнання, й усе це за умови, що воно залишиться в Україні. Крім того, за нормальної організації виробничо-комерційної діяльності українські підприємства мають також можливість отримати прибуток;
• імпортно-експортна та митна політика. Насамперед це стосується встановлення виважених і диференційованих розмірів тарифів та ставок мита. Потрібно намагатися уникнути подвійного оподаткування між державами, тобто спростити процедуру завезення товарів на територію України. Політика, спрямована на так званий захист вітчизняного виробника, яка нині проводиться державою, не має під собою економічного підґрунтя. Адміністративні обмеження на імпорт виробів на вітчизняний ринок споживчих товарів є не ефективними, що зменшує конкуренцію та сприяє появі вітчизняних монополістів. Потрібно, навпаки, створити для вітчизняних підприємств умови конкуренції з іноземними виробниками, щоб споживач сам мав можливість вибору, а виробник зацікавлений зменшувати ціни. У сучасних умовах більшість вітчизняних виробників випускають конкурентоспроможну продукцію кращої якості та з більшою харчовою цінністю, а в деяких випадках (наприклад, виробництво мінеральних та солодких вод, деяких ковбасних та кондитерських виробів тощо) й за нижчою ціною. Все це йде тільки на користь економіці України;
• державне замовлення. Суть такого замовлення в тому, що держава укладає з окремими виробниками угоди, за якими зобов'язується купити у них продукцію за визначеною ціною у визначені строки за умови дотримання підприємством правил і технологічних вимог виробництва. В більшості країн із розвинутою економікою підприємства прагнуть отримати державне замовлення, оскільки за умов, коли ринок, особливо споживчих товарів, насичений, у них може виникнути проблема зі збутом. Вирішення цієї проблеми бере на себе держава. На жаль, в Україні інша ситуація. При укладанні та виконанні угоди держава не гарантує оплату фінансових коштів за вироблену продукцію. Так, із деякими виробниками сільськогосподарської продукції держава не розрахувалася ще за врожаї попередніх років, що не сприяє укладанню угод підприємств на державне замовлення.
Задача 1
Решить не слогла, похожа на задачу 2 из 185 билета.
Задача 2
білет № 21
1. Поясніть особливості основних цінових стратегій , орієнтованих на споживача. .(Стратегія низьких цін, високих цін, стандартних цін, змінюваного ціноутворення, Стратегія нескорочених цін, Стратегія конкурентних цін)
2. Наведіть і поясніть класифікацію цін
Задача 1 Розрахувати Оптово- відпускну ціну на один прилад.
Реалізовано – 50 000 приладів
Виробнича собівартість – 300 грн
Витрати на реалізацію – 30300 грн
Рентабельність – 25% від повної собівартості
ПДВ – 20 %
Задача 2
Встановити ввізну ціну одиниці імпортного товару.
Митна вартість партії товарів кількістю 2000 шт. дорівнює 6000 доларів США. Ввізне мито 15% до митної вартості. Ставка ПДВ 20%. На день подання вантажної митної декларації курс НБУ за один долар США становив 8,2 грн.
Відповіді:
Цінова політика фірм – це дуже важлива частина маркетингової політики, що заключається у виборі цін, що забезпечують адаптацію фірми до ринкових умов, включає систему цінових ринкових стратегій.
Розрізняють три основні групи стратегій:
стратегія низьких цін (стратегія виживання, стратегія цінового прориву);
стратегія високих цін (стратегія знімання вершків та стратегія лідерства за місце товару);
стратегія нейтральних (середніх) цін.
Стратегія низьких цін використовується переважно коли в ціні товару витрат незначна, коли на ринку є достатня кількість потенційних покупців, тобто на еластичний товар
Стратегія високих цін обумовлена там де: попит не еластичний; витрати виробництва можуть коливатися; наявність захисних бар’єрів, які не допускають на ринок конкурентів. Нейтральний використовується де попит залежить від рівня ціни, але достатня конкуренція і можуть бути застосовані спроби цінової війни. Важливою є група стратегій, спрямованих на стимулювання збуту. Перелік основних стратегій, що застосовуються для стимулювання збуту з наведено далі: 1. Стратегія встановлення стандартних цін – стандартні ціни встановлюють, коли учасник каналів збуту визначає ціни намагається зберегти їх незмінними на довгостроковий період. Вони використовуються для такої продукції, як цукерки, жувальні гумки, журнали.
2. Стратегія змінюваного ціноутворення - при змінюваному ціноутворенні компанія навмисне змінює ціни, намагаючи зреагувати на зміни у витратах чи попиті. Застосовуючи таку стратегію, фірми може пропонувати різні ціни в залежності від сегмента ринка. В цьому випадку кінцеві ціни не засновані на витратах.
3. Стратегія нескорочених цін - ця стратегія дозволяє змінювати ціни в залежності від спроможності споживача торгуватися та їх споживчої сили.
4. Стратегія конкурентних цін - це проведення цінової війни з конкурентом за допомогою встановлення нижче-цін. Може застосовуватись для забезпечення норми прибутку від продажу.
Ціна – це посередник і засіб вимірювання цінності того чи іншого товару в процесі його обміну на гроші. Вона також є важливим показником кон’юнктури ринку. Ціна відображає співвідношення попиту і пропозиції, є інструментом створення прибутку. Крім того ціна є головною складовою інфляційних процесів і взагалі, виконує велику кількість функцій.
Оскільки ринок є складною і великою системою різних взаємовідносин між покупцями та продавцями, він характеризується значною різноманітністю видів цін. Їх, як і будь-що класифікують, і класифікація ця здійснюється в кількох напрямках.
Види цін за сферами товарного обслуговування • оптові ціни, за якими виробники великими об’ємами реалізовують свою продукцію; • роздрібні ціни, за якими товари реалізуються в обмежені кількості безпосередньо кінцевому споживачу;
• закупівельні ціни, за якими держава закуповує продукцію у сільськогосподарських виробників; • ціни і тарифи на послуги. До речі тарифи можуть відноситися як до сфери оптової торгівлі (вантажні транспортні тарифи), так і до роздрібної (тарифи пасажирські перевезення).
Види цін за способом відображення транспортних витрат • ціни франко-відправлення (на товари обмеженого виробництва і розгалуженої мережі споживання). Ці тарифи включають в себе транспортні затрати до пункту магістрального транспорту (порту, залізничної станції), з або без врахування вартості навантаження. Витрати на решту шляху покриває покупець;
• ціни франко-призначення. Такі ціни включають в себе транспортні затрати до пункту призначення.
За формами продажу • контрактні (договірні) ціни – це ціни, встановлені за фактичною домовленістю між сторонами угоди купівлі-продажу; • біржові котирування – це ціна того чи іншого товару, за якою він реалізовується через біржу;
• ціни ярмарків і виставок (такі ціни часто бувають пільговими); • аукціонні ціни.
За стадіями продажу
• ціни пропозиції – це стартові ціни, які встановлює продавець;
• ціни попиту – ціни, за якими покупець зацікавлений придбати товар;
• ціни реалізації – це фактичні ціни угоди купівлі-продажу.
Види цін за ступенем регулювання
• жорстко фіксовані;
• регульовані (при такому методі встановлення цін допускаються деякі зміни в певних межах, які встановлені державою);
• вільні (формуються виключно у відповідності до ринкової ситуації).
За ступенем стійкості в часі
• тверді, які встановлюються під час укладання договору і діють протягом всього його терміну дії;
• рухливі: зафіксована в договорі ціна, у разі зміни ринкової ціни товару, може змінюватися в момент постачання;
• змінні: у договорі встановлюється вихідна ціна і передбачається формула внесення поправок у випадку зміни вартості ціноутворюючих факторів;
• з наступною фіксацією: при укладанні договору визначаються умови фіксації і принцип визначення ціни.
Задача 1
Задача 2
білет № 22
1. Охарактеризуйте Зовнішньоторгівельні ціни
2. Охарактеризуйте методи встановлення ціни з орієнтацією на конкуренцію та попит
Задача 1
Розрахувати роздрібну ціну виробу :
Витрати на виробництво однієї продукції = 132,80 грн.
Запланований рівень рентабельності – 10% до витрат
Ставка АЗ – 5%
Надбавка торгівельних організацій 15% до вільної відпускної ціни з ПДВ .Ставка ПДВ – 20%
Задача 2
1. Визначити ціну на новий автомобіль при умові:
Автомобілі ПАРАМЕТРИ
Комфортабельність Бали Безпечність бали Екологічність
бали коефіцієнт вагомості коефіцієнт вагомості коефіцієнт
вагомості
Базовий 60 0,3 80 0,5 53 0,2
Новий 73 0,3 80 0,5 48 0,2
Ціна базового автомобіля 80 000 грн.
Відповіді:
Ринок зовнішньої торгівлі являє собою складну систему, яка містить велику кількість різних ринків товарів та послуг, що мають свою специфіку. Така специфіка зумовлює різноманітність чинників, які впливають на ціноутворення, рівень та динаміку світових цін. Крім того, наявність значної кількості цін на зовнішньому ринку зумовлена також різними комерційними умовами поставок, характером торговельних угод та іншими чинниками. При всьому різноманітті цін зовнішнього ринку їх можна поділити на світові, ціни певних ринків, контрактні, ціни базисних умов поставки, експортні, імпортні та ін.
Світові ціни — це ціни, за якими здійснюються великі експортно-імпортні операції, що значною мірою характеризують стан міжнародної торгівлі конкретними товарами. При цьому експортно-імпортні операції мають здійснюватись:
— регулярно, оскільки ціни епізодичних угод не є показовими;
— в умовах вільного торгово-політичного режиму, бо ціни, що діють у межах замкнутих економічних угруповань (ціни «закритого ринку»), не можуть бути світовими;
— у вільно-конвертованій валюті.
До світових належать ціни провідних виробників та постачальників, які займають значну частку в загальному обсязі аналогічної продукції, що реалізується на зовнішньому ринку. Вони відображають середньосвітові умови виробництва та реалізації товарів.
Виходячи з особливостей ціноутворення на зовнішньому ринку, як правило, розрізняють дві основні групи світових цін: на сировинні ресурси та на готову продукцію обробної промисловості.