Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
перероблено гр-во19.12.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
40.36 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка

Кафедра ботаніки

ІНДЗ

з ґрунтознавства

на тему:

«Загальна схема будови ґрунту і його морфологічні ознаки»

Виконала:

студентка 622 групи

природничо-географічного факультету

Ступак Юлія

Перевірив:

доцент Вакал А.П.

Суми – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Фазовий склад ґрунтів……………………………………………..4

РОЗДІЛ 2. Морфологія ґрунтів ………………………………………………..5

2.1. Ґрунтовий профіль і генетичні горизонти…………………...……5

2.2. Забарвлення ґрунту ………...………………………………………7

2.3. Гранулометричний склад ґрунту ………...………………………..8

2.4. Структура ґрунту…………………………………...……………….9

2.5. Вологість грунту……………………………………………………10

2.6. Новоутворення і включення в ґрунтах ………...…………………11

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..13

ЛІТЕРАТУРА……...…………………………………………………………….14

ВСТУП

Важливе значення під час вивчення грунтів мають їх морфологічні ознаки, такі як: форма елементів, характер їх меж, забарвлення, гранулометричний склад, взаємне розташування і співвідношення в просторі твердих часток і зв’язаних з ними пор, характер поверхні, щільність, твердість, вологість, деякі фізичні властивості (липкість, пластичність).

Метою даної роботи є ознайомлення з загальною схемою будови грунту та його морфологічними ознаками.

Завдання:

1.Провести огляд наукової літератури.

2.Охарактеризувати загальну будову грунту та його морфологічні ознаки

Розділ 1. Фазовий склад ґрунтів

 Ґрунт – багатофазове природне утворення. До його складу входять такі фізичні фази речовин: тверда, рідка, газова і жива речовина організмів, які населяють ґрунт.

Тверда фаза ґрунту формується в процесі ґрунтоутворення з материнської породи і відмерлих решток організмів. До її складу входять уламки первинних і вторинних мінералів, гірських порід, рослинних решток, гумусових речовин тощо. Показниками, які характеризують тверду фазу ґрунту, є механічний, хімічний і мінералогічний склад, структура, пористість і будова. Основна частина мінеральних компонентів ґрунту представлена кристалічними структурами. Найчастіше зустрічається дуже інертний мінерал - кварц (SiO2). Кварц є джерелом силікат-іонів (SiO44-), які об'єднуються з катіонами, особливо з катіонами алюмінію (Аl3+) і заліза (Fe3+, Fe2+), утворюючі електронейтральні кристали. Велику роль в утриманні води та поживних речовин в ґрунті відіграють глинисті мінерали, які зустрічаються в колоїдній формі. Отже, преобладаючими мінералами ґрунту є силікати. Рідка фаза ґрунту – волога ґрунту з розчиненими мінеральними сполуками. Це динамічна фаза. Під її впливом відбуваються майже всі елементарні ґрунтові процеси. Г.М. Висоцький назвав ґрунтовий розчин “кров’ю землі”. Газова фаза ґрунту – ґрунтове повітря, яке заповнює пори ґрунту. У зв’язку з біологічними процесами склад ґрунтового повітря відрізняється від атмосферного. Рідка і газова фази ґрунту є антагоністами і тому перебувають у динамічній рівновазі. Жива фаза ґрунту – сукупність організмів, які населяють ґрунт і беруть безпосередню участь у ґрунтоутворенні.Завдяки тісному взаємозв’язку між фазами ґрунт функціонує як єдина система [1].

Розділ 2. Морфологія ґрунтів

У будові ґрунту виділяють морфологічні елементи, під якими розуміють природні внутрішньогрунтові тіла, утворення або включення з чіткими або дифузними межами. Морфологічними елементами ґрунту є генетичні горизонти, структурні агрегати, новоутворення, включення і пори. Різняться вони між собою за формою і зовнішніми властивостями – морфологічними ознаками. Морфологічними ознаками ґрунтів є форма елементів, характер їх меж, забарвлення, гранулометричний склад, взаємне розташування і співвідношення в просторі твердих часток і зв’язаних з ними пор, характер поверхні, щільність, твердість, деякі фізичні властивості (липкість, пластичність). Їх специфіка залежить від фазового складу ґрунту [1].

2.1.Ґрунтовий профіль і генетичні горизонти

Поняття про ґрунтовий профіль і профільний метод вивчення ґрунтів в науку ввів В.В.Докучаєв в кінці минулого століття. Основними складовими частинами профілю є генетичні горизонти. В сучасному ґрунтознавстві під генетичним горизонтом розуміють однорідні шари ґрунту, з яких складається ґрунтовий профіль і які різняться між собою за морфологічними ознаками, складом і властивостями.Сукупність генетичних горизонтів називають ґрунтовим профілем [3].

Для кожного природного типу ґрунтоутворення характерна своя сукупність горизонтів. Всі горизонти в профілі взаємно пов’язані і взаємно зумовлені. Вони формуються в процесі генезису ґрунту з материнської породи одночасно як єдине ціле. Отже, профіль ґрунту – це генетична цілісність всіх його горизонтів [2].

В свій час В.В.Докучаєв виділив в ґрунті всього три генетичних горизонти і позначив їх першими літерами латинського алфавіту А, В, С (А – перегнійно-акумулятивний, В – перехідний, С – материнська порода). З накопиченням знань про ґрунти ця номенклатура горизонтів стала недостатньою. На жаль, у ґрунтознавстві різних наукових шкіл немає єдиного підходу до діагностики і символіки різних ґрунтових горизонтів.

За системою В.В. Докучаєва виділяють такі генетичні горизонти:

А0 – лісова підстилка або степова повсть – шар відмерлих органічних решток рослин і тварин.

А – гумусний – поверхневий горизонт акумуляції гумусу та елементів живлення з вмістом органічної речовини до 15%.

Аорн - орний – поверхневий гумусний горизонт, змінений обробітком.

А1 – гумусно-елювіальний – верхній горизонт, в якому є ознаки руйнування та вилучення мінеральних речовин.

А2 – елювіальний – освітлений, білястий, розташований під гумусним горизонт інтенсивного руйнування мінеральної частини ґрунту та виносу продуктів руйнування (підзолистий, осолоділий та ін.).

В – ілювіальний – горизонт, який формується під гумусним або елювіальним горизонтом і в який вимиваються продукти руйнування з розташованого вище горизонту. В залежності від поступаючих речовин виділяють ілювіально-гумусний (Вh), ілювіально-залізистий (Вf), ілювіально-глинистий (Вt), сольовий (Вsa) горизонти. В чорноземах та каштанових ґрунтах вертикальне переміщення речовин не проявляється, тому горизонт В має назву перехідного і по інтенсивності забарвлення ділиться на В1 і В2.

G – глейовий – горизонт, що формується в умовах постійного надмірного зволоження, має сизе або оливкове забарвлення, іноді з іржавими плямами.

С – материнська порода, на якій утворився ґрунт.

D – підстілаюча порода, виділяється у тих випадках, коли ґрунтові горизонти утворилися на одній породі, а її підстилає порода з іншими властивостями [3].

Різноманітні природні умови зумовлюють велику різноманітність ґрунтових профілів. За характером співвідношення генетичних горизонтів всі ґрунтові профілі поділяють на дві великі групи: прості і складні. В межах кожної групи виділяють кілька типів ґрунтових профілів.

До групи простих профілів належать ґрунти з примітивним, неповнорозвиненим, нормальним, слабкодефереційованим і еродованим профілями.

До групи складних профілів належать профілі реліктового, багаточленного, полі циклічного, перевернутого глибоким обробітком, строкатого мозаїчного ґрунтів. Переважна кількість сучасних зональних і інтрозональних ґрунтів мають нормальний тип будови профілю, який і потрібно детально вивчити [6].