4 Методичні вказівки

Опрацьовуючи матеріал теми, звернути увагу, що вимоги виробничої санітарії обов’язково враховуються при проектуванні виробничих приміщень, процесів і технологічного обладнання. При цьому зазначається, що в процесі виробництва мають бути відсутніми або мінімальними (нижче припустимих значень): виділення в повітря приміщень, атмосферу та стічні води шкідливих або з неприємним запахом речовин, а також виділення теплоти і вологості в робочих приміщеннях; шум, вібрація, ультразвук, електромагнітні хвилі радіочастот, статична електрика та іонізуюче випромінювання.

Сільськогосподарські підприємства розміщують в перспективних зонах сільських населених пунктів, відокремлюючи їх від житлового масиву, доріг та інших об’єктів і виробництв санітарно-захисною зоною.

Не допускається розміщення сільськогосподарських підприємств, складів і сховищ сільськогосподарської продукції в місцях, в яких рівень ґрунтових вод менше 1,5 м, в місцях можливих обвалів, залягання корисних копалин тощо; складів мінеральних добрив і пестицидів ближче як за 2 км від рибогосподарських водойм; свинокомплексів і птахофабрик у другому поясі джерел водопостачання населених пунктів.

При цьому особливу увагу звертають на можливість забруднення повітря, джерел води (річок, водойм) шкідливими відходами виробництва як в процесі його функціонування, так і на випадок аварії. Стічні води з підприємств перед скиданням у водойми треба очищати від хімічних, механічних, біологічних та інших забруднень.

Звернути увагу на сільськогосподарські підприємства, що потребують санітарно-захисних зон та сільськогосподарські підприємства, для яких розміри санітарно-захисних зон визначаються з розрахунку розсіювання викидів до допустимих концентрацій.

Запам’ятайте, що ширина санітарно-захисної зони залежить від ступеня шкідливості виробництва і класу підприємства і встановлюється: для тваринницьких комплексів по вирощуванню і відгодівлі свиней (12…24 тис. голів) – 1500 м; по вирощуванню і відгодівлі молодняку великої рогатої худоби (1…5 тис. голів) – 500м; по виробництву молока на 800…1200 голів – 300 м; для птахівничих підприємств до 100000 курей-несучок, до 1 млн. бройлерів на рік – 300 м; для теплиць і парників з біологічним підігрівом – 100 м; для сховищ фруктів, овочів, картоплі і зерна – 50 м, для складів зберігання мінеральних добрив та пестицидів до 20 т – 200 м.

При більших розмірах виробництв розмір санітарно-захисної зони відповідно збільшується.

Звернути увагу на вимогу до розташування промислового майданчика сільськогосподарського підприємства, споруд і будівель на промисловому майданчику, до виробничих та санітарно-побутових приміщень.

Розглянути питання енерго- та водопостачання, каналізації, транспортних комунікацій.

¨ Теоретичні відомості

Вимоги до санітарного стану території

Територія підприємства має бути огородженою і впорядкованою, освітлюватися в нічний час, постійно утримуватися в чистоті і порядку.

В огородженні території підприємства, де передбачено 10 і більше постів профілактичного обслуговування та ремонту, слід передбачати не менше двох воріт для в’їзду (виїзду). Ворота основного в’їзду на територію підприємства слід розташовувати на відстані не меншій від найбільшої довжини автомобілів та сільгосптехніки, що експлуатується на підприємстві, включаючи автопоїзди, від основного проїзду вулиці, дороги. Ширина в’їзних воріт на територію підприємства має розраховуватися за найбільшою шириною сільгоспмашин, що використовуються і ремонтуються, плюс 1,5 м, але не менше 4,5 м.

Стулчасті ворота виробничих приміщень повинні відкриватися назовні, а ворота для в’їзду на територію підприємства і виїзду з неї – усередину.

Ворота мають бути обладнані пристроями, що виключають їх самовільне закриття або відкриття. Виїзд (в’їзд) автомобілів і сільгосптехніки із цокольних або підвальних поверхів будівлі через перший поверх не допускається (дозволяється тільки через зовнішні ворота). Підйомні ворота мають бути обладнані уловлювачами (фіксаторами), які забезпечують утримання воріт в піднятому положенні у випадку обриву тросів або несправності механізму підйому і спуску.

У разі наявності у виробничих приміщеннях профілактичного обслуговування і ремонту транспортних засобів конвеєрів, управління зовнішніми воротами, через які передбачається виїзд і в’їзд автомобілів, має бути зблоковане з роботою конвеєрів і управлінням тепловими завісами. Повітряні завіси застосовують для запобігання надходження холодного зовнішнього повітря через ворота в приміщення. Такі установки можуть подавати холодне або підігріте повітря.

В’їзди у виробничі приміщення не повинні мати порогів і виступів, а в’їзний уклон не повинен перевищувати 5.

Територія підприємства має бути обладнана водовідводами і водостоками. Люки водостоків та інших підземних споруд повинні знаходитися в закритому положенні. При виконанні ремонтних, земляних та інших робіт на території підприємства відкриті люки, траншеї та ями мають бути огороджені. У місцях переходу через траншеї встановлюються перехідні містки шириною не менше ніж 1 м з перилами висотою 0,9 м.

На території підприємства мають бути проїзди для руху автомобілів і пішохідні доріжки з твердим покриттям. Улітку їх необхідно очищати від бруду, а взимку – від снігу і криги.

Ширина проїздів на території підприємства повинна бути не менше ніж 6 м при двосторонньому русі і не менше ніж 3 м – при односторонньому. Ширина пішохідної доріжки має бути не менше 1,5 м.

Для проходження працюючих на територію підприємства має бути влаштована прохідна.

Для стоянки власного транспорту слід передбачати місце на окремих майданчиках поза межами території підприємства. Рух особистого транспорту по території підприємства забороняється.

Обладнання та агрегати, що підлягають списанню або ремонту, при зберіганні їх поза приміщеннями повинні розміщуватись на окремих рівних майданчиках з твердим покриттям. Для попередження падіння агрегатів, самовільного руху автомобілів і падіння вивішених їх частин слід установлювати спеціальні підставки, упори.

У виробничих приміщеннях і на території зберігання деталей, вузлів, агрегатів і різного металу має бути організоване в окремих місцях на стелажах.

Виробничі відходи, сміття, непридатні деталі, вузли і агрегати повинні своєчасно прибиратися і накопичуватися на спеціально відведених майданчиках.

Небезпечні зони і дільниці на території та у виробничих приміщеннях, перебування та виконання робіт на яких пов’язане з небезпекою для працюючих, слід позначити сигнальними кольорами ,знаками безпеки і дорожніми знаками.

Вимоги до санітарного стану виробничих приміщень.

Виробничі і допоміжні приміщення та споруди необхідно використовувати тільки за призначенням, яке передбачено проектом.

Підлога в приміщеннях будь-якого призначення має бути рівною з твердим покриттям, непроникною для ґрунтових вод, без виступів і вибоїн. Матеріали, що застосовуються для покриття підлоги, повинні мати гладку і неслизьку поверхню, зручну для очищення, задовольняти експлуатаційним вимогам даного приміщення.

Приміщення повинні відповідати категоріям, класам і групам, які встановлюються згідно з Переліком категорій приміщень і споруд за вибухопожежною та пожежною небезпекою і класів вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон за правилами будови електрообладнання.

Виробничі приміщення мають забезпечувати безпечне виконання всіх технологічних операцій. Повітря робочої зони, шум, вібрація, освітлення тощо на робочих місцях виробничих приміщень, повинні відповідати вимогам чинних нормативних актів. При розміщенні в загальному виробничому приміщенні дільниць (робочих місць), на яких згідно з технологічним процесом виділяються шкідливі речовини (газ, пил, аерозолі тощо), тепло, створюється шум, їх необхідно розташовувати в окремих приміщеннях, ізольованих від інших стінами до стелі. Приміщення, в яких обладнують постійні робочі місця, повинні відповідати таким санітарним нормам: висота від підлоги до стелі не менше 3,2 м, об’єм повітря на одного працівника не менше 15 м³, площа робочого місця – 4,5 м². Виробничі приміщення, в яких на одного працівника припадає менше 20 м³ повітря, треба обладнати вентиляцією з подачею повітря не менше 30 м³/год на одного працівника. У приміщеннях переробки сільськогосподарської продукції на одного працівника допускається об’єм повітря – 13 м³, площа підлоги – 4 м².

Ширина проходів повинна бути не менше 0,7 м, а ширина евакуаційних виходів при кількості працівників до 50 чоловік повинна становити не менше 0,9 м. Розміри воріт залежать від габаритних розмірів навантаженої машини: ширина воріт перевищує на 0,6 м ширину машини, а висота – на 0,2 м. При в’їзді у приміщення встановлюють пандуси, похил яких повинен бути не більше 10.

Ширина маршів, площадок сходів, коридорів проходів і дверей, що служать для евакуації людей повинні становити не менше: маршів і площадок сходів – 1,2 м; коридорів і переходів між будинками – 1,4 м; проходів – 1 м; дверей – 0,8 м.

Робочі місця і приміщення слід постійно прибирати і утримувати в хорошому санітарному стані.

Вимоги до санітарно-побутових приміщень.

Робітники підприємства мають бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями залежно від того, до якої групи належать виробничі процеси, які вони виконують.

Гардеробні (за винятком гардеробних для вуличного одягу), душові, умивальні та вбиральні обладнуються окремо для чоловіків і жінок. Гардеробні обладнуються вішалками відкритого типу (гачки) або шафами для зберігання вуличного, домашнього і робочого (спеціального) одягу. Зберігання домашнього і робочого одягу на вішалках має бути роздільним. При спис очному складі працюючих на підприємстві до 50 чоловік допускається влаштування загальних гардеробних для всіх груп виробничих процесів. При гардеробних для сушіння спецодягу, спецвзуття мають бути приміщення, оснащені відповідним обладнанням. Шафи для зберігання різних видів одягу можуть закриватися або бути відкритими (тобто незакритими з лицьового боку), з відділеннями, кожне з яких обладнується поперечником для плічок або гачками, місця для головних уборів, взуття, туалетних предметів. У гардеробних необхідно встановлювати лавки шириною 300 мм, що встановлюються біля шаф на всю довжину їх рядів.

Кількість кранів в умивальних, сіток у душових слід розрахувати за чисельністю працюючих у зміні, які одночасно закінчують роботу, виходячи з груп виробничих процесів і розрахункової чисельності осіб на одну душову сітку або кран. В умивальних слід передбачати гачки для рушників і одягу, ємності для рідкого мила або полиці для кускового мила. Біля умивальників мають завжди бути в достатній кількості мило і сухі чисті рушники або електрорушники.

Кількість санітарних приладів – підлогових чаш (унітазів) і пісуарів – у вбиральнях, розташованих у виробничих приміщеннях, має визначатися з розрахунку один санітарний прилад на 18 чоловіків і 12 жінок у найбільш чисельній зміні, а в убиральнях, розташованих в адміністративних будівлях, - із розрахунку один санітарний прилад на 45 чоловіків і 30 жінок. Вхід в убиральню має бути через тамбур. При вбиральнях передбачаються умивальники з розрахунку один умивальник на 4 унітази і на 4 пісуари, але не менше одного умивальника на кожну вбиральню.

При кількості жінок, що працюють у найбільш чисельну зміну, від 15 і більше має бути передбачене приміщення для особистої гігієни жінок з гігієнічним душем. При великій кількості жінок кількість кабін особистої гігієни жінок має розраховуватись у співвідношенні 1 кабіна на 75 жінок. Для прання, хімчистки і ремонту спецодягу і спецвзуття на підприємстві повинні передбачатися пральня і відділення хімчистки з приміщеннями для ремонту одягу і взуття.

При кількості працюючих у найбільш чисельній зміні 200 чоловік і більше слід передбачати їдальню, а при меншій кількості працюючих – їдальню-роздавальню.

Водопостачання і каналізація.

Підприємства повинні бути обладнані господарчо-питним і виробничим водопостачанням, а також фекальною і виробничою каналізацією.

Виробничі дільниці мають забезпечуватися питною водою. Для постачання питної води слід передбачати автомати, фонтанчики та інші пристрої. Улаштування внутрішнього господарчо-питного водопроводу у виробничих і допоміжних приміщеннях є обов’язковим у разі відсутності централізованого джерела водопостачання і при кількості працюючих у зміну не більше 25 осіб; у цих випадках забезпечення працюючих питною водою здійснюється з урахуванням місцевих умов.

Відстань від робочих місць до джерел питного водопостачання у виробничих приміщеннях не повинна перевищувати 75 м, на відкритих площадках – 50 м. Температура питної води повинна бути не вище 20С і не нижче 8С.

Підприємства, які не мають можливості підключення до каналізаційної системи, повинні передбачати влаштування (будівництво) зовнішніх убиралень з вигрібними ямами або ємкостями. Вигрібні ями слід своєчасно очищати, а вбиральні утримувати в належному санітарному стані.

Стічні води від миття сільгоспмашин та автомобілів, миття підлоги в приміщеннях для зберігання або обслуговування автомобілів, які містять горючі рідини та завислі речовини, перед злиттям у каналізаційну мережу повинні очищатися в місцевих очисних установках. Після очищення стічних вод від миття машин вміст завислих речовин і нафтопродуктів не повинен перевищувати встановлених норм.

Видалення осаду з очисних установок пропускною здатністю більше 1,5 л/с має бути механізованим. Осади і зібрані нафтопродукти з очисних споруд видаляються в міру їх накопичення.

´ Питання для самоконтролю

1. Від чого залежить розмір санітарно-захисної зони?

2. Які розміри санітарно-захисної зони встановлюють для сільськогосподарських підприємств або окремих виробництв?

3. Де розміщують сільськогосподарські підприємства?

4. Які вимоги пред’являються до санітарного стану території підприємств?

5. Яким вимогам повинні відповідати виробничі приміщення при обладнанні в них робочих місць?

6. Які вимоги пред’являються до маршів, площадок сходів, коридорів і проходів?

7. Які вимоги пред’являються до санітарно-побутових приміщень?

8. Які вимоги пред’являються до енерго-, водопостачання, каналізації на підприємствах?

Тема. Основи техніки безпеки.

Питання програми.

Поняття, мета і завдання техніки безпеки. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.

Технічні засоби забезпечення безпеки і вимоги до них. Типові рішення технічних засобів захисту. Кольори і знаки безпеки.

Електробезпека .Електротравматизм в Україні.

Особливості дії електричного струму на організм людини і тварин. Причини електротравм. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом. Допустимі значення струмів і напруг.

Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом. Система заходів і засобів безпечної експлуатації електроустановок.

Вимоги електробезпеки до обслуговуючого персоналу. Організація безпечної експлуатації електроустановок.

Захист від статичної електрики.

Блискавкозахист.

Безпека праці при експлуатації енергосилового обладнання.

Безпека праці при виконанні транспортних і навантажувально-розвантажувальних робіт.

& Прочитайте

Л-10, с.174…184; Л-11, с.106…109; Л-12, с.82…143