2.Хімічний склад води

Серед хімічних параметрів якості води для сома найбільш важливі такі, як вміст кисню, вуглекислого газу та активна реакція (рН) води, а також концентрація органічних і неорганічних сполук. Кисень у водоймах утворюється за рахунок фотосинтезу мікроводоростей в денний час, а в ночі всі живі організми його інтенсивно поглинають. В ставковому господарстві і в басейнах, де містяться соміки , часто застосовують штучну аерацію води. Вміст розчиненого у воді кисню залежить від температури рідини. В умовах дефіциту кисню знижуються виживаність темп зростання молоді сома. При зниженні відсотка насичення кисню до 53-60% виживаність зародків зменшується більш ніж на одну третину. А зменшення насичення води киснем до 40-60% знижує темп зростання молоді в 1,5-2 рази. Навіть при 70%-ном насиченні киснем води відзначається деяке падіння темпу зростання сома.       Важливо знати, що рівень насичення киснем води не повинен бути нижче 70% його рівноважної концентрації: при 5 ° С - 9 мг / л, 10 ° С - 8 мг / л, 15 ° С - 7 мг / л, 20 ° С - 6,3 і при 25 ° С -5,8 мг / л.     Вуглекислота в водоймах утворюється перш за все в результаті біохімічних процесів розкладання органічної речовини, життєдіяльності водних тварин і рослин, а також мікроорганізмів. Вуглекислий газ накопичується при вирощуванні сомиків з високим вмістом органічних речовин у воді, а також при вирощуванні риб в умовах високої щільності посадки. Влітку, коли водні рослини поглинають вуглекислоту, її у воді дуже мало або зовсім немає. Взимку, особливо під льодом і при відсутності проточної води, вуглекислий газ може розчинятися у великих кількостях у воді, роблячи шкідливий вплив на риб. Прісні водойми у густо населеній зоні часто забруднені різними органічними речовинами. Окислюваність нефільтрованої води представлена ​​сумою розчинених сполук і зважених часток, а фільтрованої - тільки розчинними органічними сполуками, яких завжди багато при високій біологічної продуктивності водойм. Низька окислюваність - показник бідності води органічними сполуками. Для ставкових господарств вода вважається придатною при окислюваності до 20 мг О2 на 1 літр води, понад-вважається забрудненою і для водопостачання риборозплідника не придатна, бо така води викликає захворювання риб.     Жорсткість води виражається в градусах - одному градусу жорсткості відповідає 10 мг кальцію або 7,19 мг магнію в 1 л води. Бажана жорсткість води не повинна перевищувати 12-15 °, хоча деякі риби переносять загальну жорсткість близько 100 °,    Загальний вміст сполук азоту в придонних шарах неглибоких водойм доходить до 2-3 мг / л. Зміст більше 3 мг / л показує початок забруднення, а більше 10 мг - дуже сильне забруднення органічними речовинами. При знесенні талої води з удобрених полів поблизу водойм забруднення може походити від сполук мінерального азоту, але в цілому зміст аміаку до 1,5 мг / л і нітратів до 1-2 мг / л бажано для кожної водойми.   Фосфор не робить на рибу безпосереднього впливу. У чистих джерелах міститься Р2О5 до 0,5 мг / л, понад 2 мг / л - забруднена вода, понад 5 мг / л - дуже сильно забруднена вода. При високому забрудненні водойм фосфором інтенсивно розвиваються синьо-зелені водорості, які своїми виділеннями негативно діють на рибу. Після загибелі восени вони осідають на дно, виникають гниття і поглинання кисню, які можуть відбуватися і взимку під кригою.    У більшості водойм, за винятком поповнюваних стоками з удобрених полів, спостерігається дефіцит фосфору внаслідок того, що його сполуки концентруються в придонних шарах і зв'язуються солями скислої заліза а при нестачі кисню перетворюються в нерозчинну форму.    Наявність фосфору в водних джерелах для риборозплідників з річок допустимо до 0,5 мг / л, при надходженні з водосховищ та озер-до 1-1,5 мгР2О5 на 1 л води.   Недолік заліза лімітує розвиток водоростей. Висока концентрація заліза (більше 1,5-2 мг / л) має зворотну дію - пригнічує розвиток деяких водоростей, особливо в умовах кислого середовища. З припливом грунтової води у водойму привносяться зазвичай еакісние солі заліза, які при наявності кисню переходять у окислення стан. Зазвичай в ставках недолік заліза спостерігається рідко. Допустима кількість заліза для літніх рибоводних ставків 1,5-2 мг / л, а для зимувальних не більше 1 мг / л.  Кількість марганцю для нормального розвитку водоростей становить 0,001-0,21 мг / л. В умовах накопичення на дні водойм значних кількостей мулу і створення анаеробних умов можуть виділятися метан в результаті розкладання клітковини і сірководень-продукт анаеробного розкладання білка. Обидва цих вільних газу при низькому вмісті кисню стають отруйними для всіх водних тварин.    Отруйну дію сірководню обумовлено зв'язуванням заліза, що входить в гемоглобін крові. На окислення одного міліграма сірководню поглинається 1,88 мг кисню. Влітку шкідливу дію речовини нейтралізується вітровим рухом води, яка збагачує її киснем атмосфери. У зимовий час на окислення сірководню витрачається кисень до повного його виснаження у воді. В цьому випадку загибель риби відбувається від нестачі кисню навіть при дуже малих концентраціях сірководню. Анаеробні процеси відновлюють все окислені елементи мулу, перетворюючи їх у нерозчинні і неусвояемие фітопланктоном форми.     Багато сірководню утворюється від випадкових скидів у річки та водойми фекальних стоків, від тваринницьких комплексів або надходження сульфатів добрив. Хімічним шляхом сірководень виникає при повільному протіканні води, багатої сульфатами, через вугільні або бітумінозні солі, які відновлюють сульфати до сірководню.     Значна кількість гумусових речовин, поряд великою кількістю сульфатів, може привести до утворення сірководню в результаті відновлення сульфатредуцірующімі бактеріями сірчанокислих солей гуміновими кислотами. Ці процеси призводять до пригнічення багатьох видів донної фауни, яка служить їжею для риб. Знижується рибопродуктивність, аж до повної загибелі риби.

Розрахнкова частина