Біржова діяльність і маркетинг торгово-посередницьких послуг

1. Розвиток біржової торгівлі.

2. Види біржових контрактів й угод у системі маркетингу.

3. Маркетинг біржових послуг

Розвиток біржової торгівлі

Зародження біржі пов’язане з розвитком торгівельних відносин. Перші збори купців у Японії відносяться до І в.н.е., у Древньому Римі - до кінця II в., у Флоренції - до XIII в.н.е. До початку XVII в. у європейських державах склалися регулярно діючі ринки оптової торгівлі, які власне кажучи стали прямими попередниками сучасних бірж. Слово “біржа” придбало нинішнє значення завдяки мінялам й маклерові Ван дер Бурсі, що жили в XV в. у м. Брюге (Нідерланди). На площі біля його будинку перебували готель і склад товарів, тут збиралися купці з різних країн для торгівлі векселями, товарами, обміну інформацією. Герб на будинку міняли складався із трьох гаманців (гаманець). У Росії біржа виникла в 1703 р. по вказівці Петра І. Нижегородська й Рибінська товарні біржі були створені в 1842 р. Розквіт біржової торгівлі в Росії припав на 80-і - 90-і pp. XIX в. В 1896 р. відкрилася перша товарна біржа в Москві.

Спочатку торговці привозили свої товари безпосередньо на біржові склади. Потім біржова оптова торгівля стала вестися по зразках. Крім цінових угод, на біржах проводилися страхування товарів, а також торгівельні операції з векселями. Згодом біржі розділилися на товарні і фондові, хоча продовжують існувати й універсальні біржі, що проводять операції купівлі-продажу як товарів, так і цінних паперів.

Якщо на зорі свого існування біржа сприймалася найбільше як певне місце купівлі-продажу, то для сучасної біржі купівля-продаж товарів не є першорядним завданням. Головними для біржі стали: визначення цін товарів на перспективу й забезпечення цінової гласності, узгодження планового й фактичного попиту та пропозиції; страхування від коливань цін.

У цей час біржа сприймається як складний функціонально-інформаційний організм, призначений для всебічної організації ринку й ринкової діяльності. Інструментом, що дозволяє визначити перспективну ціну в маркетингу, є біржа.

Вихідна вимога до торгів на біржі - гласність. Ціна, по якій на біржі заключаються контракти на доставку продукції, завжди визначається гласно. Завдяки голосному торгу виявлена ціна відразу ж надходить у комп’ютерну систему, і наступного дня економічні й фінансові газети публікують ціни, по яких заключалися контракти по кожному біржовому товару. Кожний продавець і покупець, у якому би місці він не перебував, перш ніж укласти контракт на купівлю-продаж продукції, може ознайомитися із цінами на найбільших біржах світу.

Сучасна біржа - це місце заключения планів-контрактів на доставку продукції виходячи із прогнозованого попиту та пропозиції. Зміна прогнозних оцінок залежно від безлічі подій, що відбуваються (кліматичних умов, економічних, політичних, соціальних процесів) виражається в продажі “зайвих” планів-контрактів або придбанні нових.

2. Види біржових контрактів й угод у системі маркетингу

У біржовому контракті обмовляються строки поставки товару, ціна товару, його якість і кількість. Наявність товару на біржі в момент висновку угоди не є необхідною умовою.

У біржовій практиці розрізняються два головних типи угод: угоди на реальний товар і ф'ючерсні угоди. При здійсненні угоди на реальний товар продавець повинен мати у своєму розпорядженні товар у наявності й пред’явити його до поставки в строк, що передбачає в біржовому контракті. Тому угоди на реальний товар підрозділяються на “кэш”-угоди (або “спот”) і “форвард”-угоди. “Кэш”-угода являє собою угоду на наявний товар. У цьому випадку продавець повинен здати товар на біржовий склад й одержати спеціальне складське свідоцтво - варрант. До покупця варрант переходить після висновку угоди, по ньому він одержує товар з біржового складу. При даному виді угоди строк поставки товару зі складу покупцеві визначається біржовими правилами від одного до 15 днів. “Форвард”-угоди, або угоди на строк, передбачають поставку реального товару в майбутньому. При заключенні біржового контракту в цьому випадку обмовляються ціна товару й строк його поставки. Продавець поставляє товар на склад, одержує варрант, оплачує страхування свого товару і його зберігання на складі. Коли минає строк поставки, продавець передає варрант покупцеві в обмін на чек.

Ф’ючерсні (термінові) угоди здійснюються з товарами, яких у момент заключения угоди в наявності немає. Фактично відбувається акт купівлі-продажу права на майбутній товар. При висновку ф’ючерсної угоди в контракті фіксуються ціна товару й строки його поставки. Строки поставки визначаються спеціально прийнятими на біржах стандартами.

Контракти по ф’ючерсних угодах з’явилися в 1860 р. Фермерам у центральних і західних частинах США доводилося відвозити свій урожай зерна на ринок у Чікаго восени, при цьому вони прагнули одержати від торговців зерном оптимальну ціну. Природно, що ціни різко падали в умовах надлишкової поставки, і фермерам найчастіше доводилося скидати свою продукцію в озеро Мічиган після невдалих спроб одержати хоч яку-небудь ціну. До наступної весни поставки скорочувалися, а ціна пшениці піднімалася.

Для створення більше стабільних і вигідних умов торгівлі для себе група торговців із Чікаго організувала в 1848 р. Чиказьку Палату Торгівлі (ЧПТ). Вона як і раніше є однієї з найбільших бірж ф'ючерсних угод у світі. Спочатку ЧПТ займалася лише заключениям термінових контрактів, тобто на поставку пшениці за договірною ціною в більш пізній період року, коли поставки були низькими. Однак до 1860 р. була зроблена стандартизація обсягів, якості й дат поставки, що дозволило торговцям більш вільно вирішувати один з одним питання майбутніх поставок пшениці й поклало початок сучасному ринку термінових угод.

Поступово контракти по ф’ючерсних угодах стали включати більше широкий перелік товарів, таких, як бавовна, соєві боби, масло й метали, золото й мідь. Ці угоди були уведені в Чикаго на конкуруючому ринку в ЧПТ, на Міжнародному Валютному Ринку (МБР), що є в цей час частиною Чиказької Торговельної Біржі (ЧТБ). У січні 1976 р. МБР уклав контракт на поставку тримісячних векселів. Із часом ф'ючерсні угоди одержали широке поширення практично на всіх товарних

біржах світу. Обсяг торгівлі, пов'язаний з ф’ючерсними угодами, значно перевершує обсяг торгівлі з наявним товаром.

Метою ф’ючерсної угоди, -є одержання різниці між ціною контракту в момент його висновку и ціною в день закінчення контракту. Якщо за цей період ціна підвищиться, то продавець програє. Щоб сплатити різницю між передбачуваною в контракті ціною й реальною ціною, продавець укладає офсетну, або зворотну угоду, тобто угоду на покупку такої ж партії товарів по нової, уже реальній ціні на момент закінчення ф’ючерсної угоди. Покупець також укладає офсетну угоду на продаж такої ж партії товару за новою ціною й одержує виграну різницю. При заключені офсетного контракту ф'ючерсний контракт ліквідується. Особливість заключення ф’ючерсних угод на відміну від контрактів на реальний товар полягає в тому, що ф’ючерсні угоди обов'язково реєструються в Розрахунковій палаті. З моменту такої реєстрації продавець і покупець перестають бути прямими суб'єктами акту купівлі-продажу, здійснюючи свою діяльність безпосередньо лише з Розрахунковою палатою.

Ф’ючерсні угоди застосовуються для страхування від можливих втрат у випадку зміни ринкових цін при заключенні угод на реальний товар. Страховочна операція одержала спеціальну назву - хеджування. Операція хеджуваня полягає в тому/що фірма, продаючи реальний товар на біржі або поза нею з поставкою в майбутньому, бажаючи використати існуючий у момент висновку угоди рівень цін, одночасно робить на терміновій біржі зворотню операцію, тобто купує ф’ючерсні контракти на той же строк і на ту ж кількість товару. Після здачі або приймання товару здійснюється відповідно продаж або викуп ф'ючерсних контрактів.

Операції хеджування діляться на хеджування продажем і хеджування покупкою. При хеджуванні продажем ф’ючерсні контракти продають. Хеджування продажем застосовують для забезпечення продажної ціни реального товару, що є або буде перебувати у власності фірм, що добувають або переробляють сировина. При хеджуванні покупкою ф'ючерсні контракти купують і використають як кошти, що гарантують закупівельну ціну для фірм, що

споживають сировину. Принцип страхування в цьому випадку укладається в тім, що якщо в угоді одна сторона губить як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф'ючерсів на ту ж кількість товару, і навпаки. Тому покупець реального товару здійснює хеджування продажем, а продавець реального товару -хеджування покупкою. Таким чином, ф’ючерсні операції страхують угоди на покупку реального товару від можливих збитків у зв'язку зі зміною ринкових цін на товар.

Залежно від цілей, які переслідуються при проведенні операції хеджування, виділяються різні види хеджування:

звичайне (чисте) хеджування здійснюється з метою уникнути цінових ризиків і відбувається в повній балансовій відповідності із зустрічними зобов’язаннями на ринку реального товару й ф’ючерсному ринку;

арбітражне хеджування, що враховує витрати на зберігання, проводиться винятково для витягу вигоди з очікуваної сприятливої зміни в співвідношенні цін реального товару й біржових котирувань із різними строками поставок. При надлишку товару це співвідношення цін (котирування на далекі строки поставки вище, ніж на ближні) дозволяє за рахунок хеджування фінансувати витрати по зберіганню товару;

селективне хеджування проводиться, якщо угода на ф’ючерсному ринку виконується не одночасно з висновком угоди на реальний товар і не на адекватну кількість. Здійснення угоди на біржі значною мірою ґрунтується на очікуваному напрямку й ступені зміни цін реального товару;

що передбачає хеджування укладається в покупці або продажі ф'ючерсного контракту ще до того, як зроблена угода з реальним товаром.

Операція хеджування може бути проведена через опціон. Опціон вважається особливим видом біржових операцій, що припускає заключения договірного зобов’язання на купівлю або продаж певного виду цінностей або фінансових прав по заздалегідь установленій у момент заключения угоди ціні в межах погодженого періоду. Цю ціну називають базисною ціною або ціною здійснення опціону, а також ціною заключения угоди.

Виділяються три головних види опціону:

1. Опціон із правом покупки надає право, але не зобов’язує купувати певний ф’ючерсний контракт, товар або нетоварну цінність за даною ціною;

2. Опціон із правом продажу надає право, але не зобов’язує продавати певний ф’ючерсний контракт або нетоварну цінність за даною ціною;

3. Подвійний опціон надає право покупцеві купити або продати контракт або інший вид цінностей (але не купити й продати одночасно) за базисною ціною. Подвійний опціон використається при надзвичайно нестійкій ринковій кон’юнктурі.

Опціони застосовуються для страхування частини виторгу в умовах невизначеності підсумків виробництва (наприклад, у випадку майбутніх поставок зерна), а також для захисту від втрат у зв’язку з іншими ризиками, що перебувають поза полем зору страхових компаній.

Розповсюдженими біржовими операціями є спекулятивні угоди, які виконуються з метою одержання прибутку в умовах коливання цін. Спекулятивний прибуток виходить із різниці між ціною біржового контракту в день його підписання й ціною в день його виконання. Виділяють різні види спекулятивних операцій. Так, спекулянти можуть скуповувати біржові контракти для їхнього наступного перепродажу по більш високій ціні. Цей вид спекуляції називається грою на підвищення цін. Спекулянтів у цьому випадку називають “биками” 1, а покупку біржового контракту - довгою позицією. Продаж раніше купленого контракту при спекуляції на підвищенні цін називають ліквідацією. Інший вид спекуляції - гра на зниження цін. Спекулянти продають біржові контракти з метою наступного їхнього відкупу по більш низьких цінах. Таких спекулянтів прийнято називати “ведмедями”, продаж контракту - придбанням короткої позиції, а його наступний відкуп - покриттям. Таким чином, що грають на підвищення подібні до биків, які прагнуть “підняти на роги”; граючі на зниження, як ведмеді, “підминають під себе”.

1. “Бик” - торговець, що очікує підвищення цін на ринку й сприяє цьому, виробництво й випускати добре, що зарекомендував себе товар. При цьому підприємці запропонують його по більше низькій ціні з метою залучення покупців. Згодом пропозиція даного виду продукції задовольнить попит, ринок стане насиченим, а ціни стабілізуються на певному рівні. Якщо ж виробника новітнього виду продукції осягне на біржі невдача, тобто товар не буде користуватися попитом, ціна піде вниз і буде падати доти, поки дана товарна партія не виявиться реалізованою.

Внаслідок незбалансованості попиту та пропозиції покупці або продавці реального товару бувають не готові до здійснення акту купівлі-продажу. Тоді попит або пропозицію тимчасово підтримують посередники, які через механізм хеджування знімають ризики від наступного зниження або підвищення цін і забезпечують достатній прибуток.