
- •1. Загальні основи економічного розвитку суспільства.
- •Тема 1.1 Предмет і метод економічної теорії.
- •Предмет економічної теорії
- •2.Основні Функції економічної теорії.
- •3 Економічні категорії і закони.
- •4. Методи дослідження економічних явищ.
- •Тема 1.2.Економічні потреби і виробничі можливості суспільства.Е 1,2 Зміст економічної діяльно000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000
- •2.Закон зростання потреб і механізм його дії.
- •Тема 1.3.Фактори,процес і результати виробництва
- •1.Фактори виробництва,їх види,роль. Основні способи взаємодії факторів виробництва.
- •2.Суспільний поділ праці – класифікація та техніко-економічні ознаки.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 1.4. Економічна система суспільства.
- •1 Сутність та елементи економічної системи
- •2.Класифікація економічних систем.
- •3.Особливості розвитку економічної системи в Україні
- •Тема 1.5. Економічні відносини власності.
- •Об’єкти і суб’єкти власності.
- •3.Типи, форми і види власності.
- •4.Тенденції в розвитку відносин власності в Україні.
- •Питання для самоконтролю.
- •2. Товарне виробництво та ринок.
- •Тема 2.1.Форми організації суспільного виробництва.
- •Натуральне виробництво – сутність, риси, історичні межі.
- •2.Товарне виробництво – причини виникнення, сутність, ознаки і роль в розвитку суспільства.
- •4.Альтернативні теорії вартості
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 2.2. Гроші. Товарно – грошові відносини.
- •1.Сутність грошей. Еволюція і типи грошей
- •2.Функції грошей . Грошовий обіг і його закони.
- •3.Грошова система та її елементи. Типи грошових систем
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 2.3. Ринок як економічна форма організації суспільного вирообництва.
- •1.Умови формування,сутність і функції ринку.
- •2.Основні категорії ринку попит і пропозиція.,ринкова ціна
- •3.Конкуренція,її форми та типи,вплив на розвиток суспільного виробництва
- •Тема 2.4. Структура та інфраструктура ринку.
- •1 Класифікація видів ринків
- •2.Ринок предметів споживання
- •3.Фінансовий ринок, цого складові елементи.
- •Класифікація фінансового ринку
- •4.Інфраструктура ринку і її роль в регулюванні економічних процесів.
- •Питання для самоконтролю.
- •3.Мікроекономіка
- •Тема 3.1. Підприємництво в ринковій економіці.
- •1.Умови, зміст, основні принципи підприємницької діяльності
- •2.Обєкти та суб’єкти,види,організаційні форми підприємництва.
- •3.Загальні економіко – правові основи розвитку підприємництва в Україні.
- •4. Функції підприємництва.
- •Тема 3.2. Підприємство-первинна ланка ринкової економіки
- •1.Сутність підприємств, принципи,функції. Життєвий цикл підприємства.
- •2.Класифікація видів підприємств.
- •Тема 3.3.Капітал, витрати підприємства і прибуток
- •2.Витрати виробництва – їх суть та класифікація.
- •3.Валовий дохід і прибуток підприємства.
- •Тема 3.4. Особливості підприємництва в аграрному секторі
- •1.Аграрне виробництво,його особливості.Організаційні форми підприємництва в аграрному секторі.
- •2.Земля як товар. Ціна землі та чинники,що її визначають.
- •3. Сутність сучасної аграрної реформи в Україні та особливості розвитку с-г підприємництва
- •Тема 3.5. Підприємство на ринку продукту в умовах різних видів конкуренції.
- •1.Основні моделі ринку
- •2.Особливості ринку досконалої конкуренції.
- •3.Особливості ринку монополістичної конкуренції
- •4.Олігополістична структура ринку.
- •5.Монопольний ринок та шляхи його виникнення
- •Тема 3.6. Підприємство на ринку факторів виробництва
- •1.Особливості ринку факторів виробництва, об’єкти і суб’єкти
- •2. Особливості ринку праці,його об’єкти і суб’єкти
- •3.Заробітна плата як ціна товару
- •4.Ринок капіталів,його суб’єкти і об’єкти
- •5.Поняття про інвестиції та інвестиційний попит
- •Тема 3.7.Домогосподарства в ринковій економіці
- •1. Сутність домогосподарства та його функції
- •2.Оптимальний план споживання
- •3.Попит і пропозиція домогосподарства і основні чинники,що його визначають
- •Тема 3.8. Система розподілу доходів на мікроекономічному рівні.
- •1.Сімейний бюджет доходи-видатки. Дефіцит сімейного бюджету,шляхи його подолання.
- •2.Поняття про прожитковий мінімум та прожитковий споживчий бюджет
- •4.Макроекономіка
- •Тема 4.1. Суспільне відтворення та економічне зростання
- •1.Сутність, елементи,типи суспільного відтворення.
- •2.Економічне зростання-суть,цілі,фактори,типи.
- •3.Глобальні проблеми зростання економіки України
- •Тема 4.2. Форми суспільного продукту в процесі відтворення.
- •1.Суспільний продукт і його форми.
- •Сучасні форми суспільного продукту.
- •3.Національне багатство, його зміст і структура.
- •Тема 4.3.Економічна рівновага і циклічність суспільного розвитку.
- •2.Циклічність економічного розвитку.
- •3.Середні,малі цикли,довгі хвилі
- •Тема 4.4.Зайнятість,безробіття та інфляція.
- •Тема 4.5.Державне регулювання національної економіки.
- •1Основні форми державного регулювання.
- •Методи регулювання економіки
- •2.Фіскальна політика держави,її функції.Податкова політика і податкова система.Види податків.
- •5.Світова економічна система.
- •Тема 5.1.Формування та закономірності розвитку світової економіки.
- •Тема 5.2. Суть і форми міжнародних економічних відносин.
- •1. Сучасні міжнародні економічні відносини
- •2.Міжнародна тогрівля та її економічні основи.
- •5.Міжнародні валютні відносини та міжнародна валютна система
- •Тема 5.3. Економічні аспекти глобальних проблем
- •1. Причини виникнення та сутність глобальних проблем.
- •2.Основні глобальні проблеми сучасності
- •3.Глобальні проблеми і шляхи їх розвязання людством.
- •4.Роль міжнародного співробітництва у розв’язанні глобальних проблем.
- •2. Міжнародне співробітництво у вирішенні загальнолюдських проблем збереження цивілізації
3. Сутність сучасної аграрної реформи в Україні та особливості розвитку с-г підприємництва
Аграрна реформа – це процес трансформації економічних відносин в аграрному секторі.
Аграрні реформи передбачають трансформацію економічної власності, реформу ціноутворення, оподаткування, рентних платежів, заробітної плати тощо, тобто усієї сукупності економічних відносин.
У країнах Центральної і Східної Європи аграрні реформи здійснювалися
шляхом заснування акціонерних товариств, ваучерних та державних
акціонерних товариств, створення індивідуальних фермерських господарств
(заснованих на праці господаря і членів його сім’ї, а також на найманій
праці), кооперативів та ін.
Переважає за таких перетворень колективна форма власності. Так, у
Східній Німеччині в середині 90-х років ХХ ст. новостворені селянські
господарства (середній розмір ділянок – до 140 га) разом з особистими
підсобними господарствами використовували менше 20%
сільськогосподарських угідь, нові кооперативи (середній розмір ділянок –
приблизно 1500 га), майже 40%, товариства з обмеженою відповідальністю
(до 950 га) – менше 25% угідь. У Чехії селянські господарства
використовують менше 20% угідь, нові сільськогосподарські кооперативи –
майже 50%, господарські товариства – 17%. Винятком з цієї закономірності
є Польща (де на селянські господарства припадає майже 75 угідь), Албанія
і Румунія.
В Україні аграрна реформа розпочалася в грудні 1990 року. Тоді, ще за
радянських часів, Верховна Рада Української РСР ухвалила Постанову «Про
земельну реформу», відповідно до якої всі землі було оголошено об’єктом
земельної реформи. А вже в березні 1992 року (усього через 15 місяців)
Верховна Рада прийняла нову Постанову «Про прискорення земельної реформи
та приватизацію землі», уперше поставивши завдання з приватизації землі.
То були цілком логічні і політично виважені кроки нової влади молодої
Української держави.
Шлях реформування аграрного сектору в Україні, якщо порівнювати із
державами Центральної і Східної Європи, був значною мірою унікальний.
Наші аграрні перетворення здійснювалися у п’яти напрямках:
Перший – господарська реформа. Вона передбачала перетворення колгоспів і
радгоспів на приватно-ринкові структури, збереження цілісності земельних
масивів та майнових комплексів великих підприємств, вільний вибір
селянами різних форм господарювання.
Другий – земельна реформа. Вона була спрямована на втілення в життя
гасла «Земля належить тим, хто на ній працює». Треба було навіки
закріпити й надійно захистити права власності селян на землю.
Третій – формування аграрного ринку на місці старої планово-розподільчої
системи збуту продукції. Мільйони працівників, спеціалістів та
керівників господарств треба навчити ринковим методам ведення
господарства, заробляти доходи не в держави, а на вільному ринку,
зокрема і зовнішньому.
Четвертий напрям – фінансова стабілізація. Слід належним чином фінансово
оздоровити аграрний сектор, зняти з нього непосильний борговий та
податковий тягар, відкрити шлях інвестиціям і кредитам, зупинити
наростання цінових диспропорцій, безробіття та падіння доходів селян.
П’ятий напрям – соціальний розвиток. Перед нашою державою постала
глобальна проблема – перетворити села з трудових придатків колгоспів і
радгоспів на самодостатні й самоврядні територіальні громади, створити в
них нормальні умови для життя, побуту, праці й відпочинку.
Варто відмітити, що аграрне реформування в Україні було набагато
складніше, ніж, наприклад, в Польщі, Чехії, Угорщині чи Словенії. Там
переважно збереглися власність селян на землю й засади аграрного ринку,
а соціальний розвиток сіл був набагато вищий. Україна з початку 90-х
років опинилася в глибокій економічній кризі.
Перелом в аграрному секторі наступив в Україні тоді, коли почали
створюватися господарські структури ринкового типу, здійснюватися
приватизація, почав формуватися аграрний ринок. Реальні зрушення в
аграрній сфері розпочалися з кінця 90-х років. За останні п’ять років
(2000-2004, з урахуванням прогнозу на поточний рік), середньорічний
приріст сільськогосподарської продукції в Україні становить 6%.
Ці темпи вищі, ніж були в усі радянські п’ятирічки, крім повоєнної. Це
результат появи реального власника, господаря землі, зацікавленого у
своїй праці та відповідального за свою діяльність.
Цей феномен селянина-господаря вдруге підтвердився на теренах України.
За свідченням відомого українського вченого Михайла Туган-Барановського,
протягом півстоліття після скасування кріпацтва сільське господарство
розвивалося удвічі швидше, ніж за такий самий період кріпаччини. А за
наступні 22 роки так званого соціалістичного господарювання на селі
(1918-1940 роки) темпи знову впали удвічі.
Отже, завдяки аграрній реформі відбуваються позитивні зрушення в
аграрній сфері. Але поки що аграрні перетворення не закінчилися.
Тривалість процесу аграрних перетворень об’єктивно потребує
послідовності аграрної політики. Нинішнє десятиліття, очевидно, буде
продовженням курсу реформ. Тільки за таких умов можна розраховувати на
швидкий економічний і соціальний розвиток села.