2.Класифікація видів підприємств.

Слід зазначити, що у відповідності з формами власності, що передбачені Законом України “Про власність”, можуть діяти підприємства таких видів:

1. Індивідуальне підприємство, що засноване на особистій власності фізичної особи і її особистій праці;

2. Сімейне підприємство, що засноване на власності і праці громадян України, членів однієї сім'ї, які живуть разом;

3. Колективне підприємство, яке засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого уставного товариства, громадської або релігійної організації;

4. Приватне підприємство, що засноване на власності окремого громадянина з правом найму робочої сили;

5. Державне комунальне підприємство, що засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;

6. Державне підприємство, яке засновано на загальнодержавній власності;

7. Спільне підприємство, що засноване на об'єднанні майна різних власників (змішана форма власності);

8. Орендне підприємство, яке надано в повне господарське ведення колективу (володіння майном зостається в руках держави, а функції розпорядження та використання передаються трудовому колективу).

Залежно від розмірів розрізняють підприємства великі, середні й малі. До малих належать підприємства в яких наявна чисельність працюючих становить: в промисловості та будівництві – до 200 чоловік, у науці та науковому обслуговуванні – до 100, в інших галузях виробничої сфери до 25, в роздрібній торгівлі – до 15 чоловік.

В залежності від сфери діяльності існують промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні та інші спеціалізовані підприємства.

Тема 3.3.Капітал, витрати підприємства і прибуток

1.Капітал як економічна категорія товарного виробництва.

2.Витрати виробництва – їх суть та класифікація.

3.Валовий дохід і прибуток підприємства.

Література Климко Г.Н. ОЕТ ст.224.236.232

Політична економія НМП ст.91.

1.Капітал як економічна категорія товарного виробництва.

Капітал – це авансова вартість , що в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто самозростає.

Загальна формула руху капіталу : Г-Т-Г/, де Г = Г+ДГ, а ДГ – це приріст грошей первісною сумою.

Перетворення звичайних грошових знаків на капітал включає- технічні, техніко-організаційні,соціально-економічні моменти.По-перше, виробник (власник капіталу) повинен вступити у відносини з іншими виробниками з приводу купівлі засобів виробництва. По-друге, якщо його наявного капіталу недостатньо для організації ефективного виробництва, йому доведеться звертатися до кредитних установ. По-третє, він мусить прийняти певну кількість працівників, щоб забезпечити ефективне функціонування засобів виробництва, якщо його потребують обсяги виробництва.

Отже, перетворюючи свої гроші на капітал, виробник має вступити в економісні відносини з підприємствами, що виробляють необхідні йому товари та послуги, та з індивідами, що через певні причини отримують засоби для існування не завдяки власній підприємницькій діяльності, а шляхом найму за гроші. Отже, капітал- це категорія, що виражає не стільки технічні чи організаційні, скільки соціально-економічні відносини, тобто капітал як такий може існувати лише за певних соіально-економічних умов.

Такими умовами є :

1. високорозвинені товарне виробництво і обіг

2. наявність такої мотивації діяльностіва виробника, як особисте збагачення

3. зосередження у частини господарюючих агентів значної частини засобів виробництва тобто певний ступінь концентрації виробництва капіталу

4. відсутність власних засобів виробництва у частини господарюючих агентів, що змушує їх найматися.

Багато дослідників вважають, що капітал – це сукупність засобів виробництва які приносять доход їхньому власникові .

А. Сміт розглядав капітад як запас, що використовується для господарських потреб їхньому власникові.

Д.Рікардо – як ту частину багатства, що зайнятв у виробництві і необхідна для приведення в дію праці.

Дж.С.Мілль – як попередньо накопичений запас продуктів минулої праці, який забезпечує необхідні для виробничої діяльності будівлі, охорону, знаряддя і матеріали , а також харчування та ін. засоби існування для робітників на час виробничого процесу.

Перелічені підходи до вивчення капіталу дещо односоронні, повязують цю категорію з сукупністю речових факторів виробництва.

Якщо розглядати капітал як певне вкладення, що дає змогу отримувати доход, то до нього треба відносити і вкладення у робочу силу. Цей підхід запропонований Г.Беккером і Дж.Мінсером має назву «концепції людського капіталу». Під ним розуміють витрати, що сприяють майбутньому збільшенню доходів індивіда.

Усі розглянуті підходи можна характеризувати як народногосподарські.

З погляду підприємця капітал є сумою вартісної оціе\нкимайна і коштів підприємця, які він може використати на господарські потреби.