5.Забезпечення фінансових позик

Кредитоспроможність підприємства підвищується наданням кре­дитору майна у заставу, що знижує ризик позики тим, що кредитор у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором по­зики, може задовольнити свої вимоги шляхом продажу майна у заставі, або реалізувати надані під позику гарантії.

Застосування застави як захисту кредитора від ризику неповернен­ня позики регулюється законами України "Про заставу", "Про іпоте­ку", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну дія­льність в Україні" та інші.

Забезпеченням позики може бути: застава; поручительство; гарантія; свідоцтво страховика. Розглянемо ці види забезпечень більш докладно.

Застава

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Фінансова робота із забезпе­чення кредитів заставою передбачає документальне оформлення на­ступного:

• оцінка майна, яке надається у заставу (визначення ринкової вартості майна та дисконту при кредитуванні);

• підтвердження права власності на предмет застави;

• підтвердження відсутності заборони на заставлене майно (майно незакладене, неарештоване, згода співвласників);

• наявність договору страхування предметів застави;

• реєстрація предметів застави у єдиному державному реєстрі заставного майна;

• нотаріальне засвідчення договору застави.

Заставодавцем є сам позичальник або майновий поручитель, тобто третя особа, яка надала своє майно у заставу.

Предмет застави.

Предметом застави можуть бути:

1) Майно (в тому числі цінні папери, товари в обороті):

- майно, яке може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

- майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

При заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

2) Майнові права (права вимоги по зобов'язаннях, в яких заставодавець є кредитором, так і ті, що можуть виникнути в майбутньому).

Заставлене майно передається заставоутримувачу (кредитору) двома способами:

• безпосередньою передачею заставленого майна кредитору або іншій особі, призначеної кредитором;

• переданням кредитору лише майнових прав на заставу із залишенням самого майна у розпорядженні заставодавця для його подальшого використання у виробничому процесі. Вказаним способом у заставу надається виробниче обладнання, виробничі запаси, готова продукція на складі виробника.

Поручительство та гарантія та при отриманні позики

Поручительство як кредитне забезпечення відрізняється від гаран­тії більшою повнотою зобов'язань перед кредитором.

Поручительство - це оформлене договором додаткове до догово­ру позики зобов'язання стосовно кредитора між кредитором і поручи­телем для забезпечення виконання основного зобов'язання.

Відповід­но до такого договору поручитель бере на себе зобов'язання перед кредиторам третьої особи (боржника) відповідати цілком або частко­во за виконання зобов'язання за кредитною угодою.

Поручитель, якщо договором не передбачено інше, відповідає за боржника за усіма його зобов'язаннями. Після того як поручитель ви­конав за боржника зобов'язання, на нього переходять усі права креди­тора щодо стягнення заборгованості. Тому поручитель має право зво­ротної вимоги до боржника в розмірі сплаченої за нього суми.

Гарантія - це зобов'язання третьої особи задовольнити вимоги кредитора у разі настання певних, заздалегідь обумовлених гарантій­них випадків. Гарант, після виконання зобов'язання боржника, не має права вимагати від боржника відшкодування виплаченої за гарантією суми, якщо інше не обумовлено в умовах надання гарантії.