2.Основні статті балансу підприємства, в яких відображається позиковий капітал.

У статті "Довгострокові кредити банків" показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язанням.

У статті "Інші довгострокові фінансові зобов'язання" наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки.

У статті "Короткострокові кредити банків" відображається сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

У статті "Векселі видані" показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

У статті "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" показується сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

У статті "Поточні зобов'язання за одержаними авансами" відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).

У статті "Поточні зобов'язання із розрахунків з бюджетом" показується заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

У статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці" відображається заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату.

3. Позикова політика підприємства

Суб'єкт господарювання залучає позиковий капітал згідно з розро­бленої та затвердженої власниками підприємства політикою запози­чень (позиковою політикою), яка формулюється у складі загальної фі­нансової політики підприємства.

В рамках політики запозичень:

- узгоджується структура капіталу в частині співвідношення власних і позикових засобів,

- визначається структура позикових засобів у частині співвідно­шення довгострокового, середньострокового і короткострокового за позичення;

- обґрунтовується вибір джерел і інструментів запозичень, наприклад:

між довгостроковим банківським кредитуванням, кредитуванням шляхом випуску облігацій або фінансовим лізингом;

між короткостроковим банківським кредитуванням, факторингом або залученням товарних кредитів;

• впроваджуються заходи по запобіганню ризиків запозичень;

• виявляється доцільність конкретного запозичення з огляду на ціну позики, порівнянно з середньоринковою вар­тістю кредитних ресурсів, рентабельність від реалізації проекту, який фінансується цією позикою.

Практика реалізації позикової політики включає послідовні етапи від збирання фінансової інформації до оцінки ефективності залучення позики.

Етап 1. Формування інформаційної бази для управління позико­вими ресурсами.

Етап 2. Аналіз фактичного позикового капіталу підприємства:

- аналіз обсягу і структури позикового капіталу за попередні періоди;

- аналіз складу фактичних джерел позикового капіталу за умовами залучення позикових ресурсів;

- аналіз ефективності використання залучених позик.

Етап 3. Визначення потреби у позиковому капіталі на основі про­гнозу операційної та інвестиційної діяльності.

Етап 4. Вибір оптимальних джерел та умов залучення позикових ресурсів

Етап 5. Оцінка ефективності формування позикового капіталу під­приємства (планової структури позикового капіталу):

- на основі застосування ефекту фінансового важеля;

- на основі оцінки вартості капіталу по джерелах залучення і в цілому підприємства;

• на відповідність політиці фінансування активів всіх видів;

• на відповідність стратегічній меті діяльності підприємства.

Етап 6. Розробка заходів з реалізації позикової політики підприєм­ства.