17. Литовсько-польська доба в історії українського народу.

Доба, яка тривала від 40-х років XIV ст. до 40-х років XVII ст. — це триста років перебування українських земель під владою литовських та польських князів.

Окрім украй тяжкого феодального, український народ зазнав і принизливого культурно-національного та релігійного гноблення. Польські пани примусово запроваджували католицизм, закривали православні церкви й монастирі, осередки української культури та освіти. Значну роль у цьому відіграла Берестейська унія 1596 p., яка, поставивши за мету зрівняння української церкви та її духовенства з латинським духовним станом у Польській державі, спричинила розкол українського народу, протистояння й жертви.

У відповідь на посилення соціального гніту польських магнатів і шляхти український народ підіймався на боротьбу проти іноземних гнобителів. Найбільшим повстанням, яке потрясло до основ феодальну Польщу, був виступ галицьких і буковинських селян під проводом Мухи в 1490—1492 p

В українському суспільстві виникла надзвичайно напружена ситуація. За захист своєї віри виступили селяни, міщани, козаки. Проти унії протестували також значна частина православної шляхти, деякі магнати (князь К. Острозький), більшість духівництва. Було видано чимало полемічних антиуніатських творів.

Заклик до ліквідації унії пробудив небувалий ентузіазм мас, згуртувавши всі прошарки і стани українського суспільства. Унаслідок Визвольної війни 1648—1654 pp. унію було скасовано на Лівобережній Україні. Наприкінці XVIII ст. унію ліквідували й на Правобережній Україні. Але на західноукраїнських землях унія продовжували існувати за підтримки польського уряду.

Наприкінці XV ст. на теренах України появилася нова сила, яка визначила шляхи боротьби за незалежність — українське козацтво.

18. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Польщі.

Внаслідок Люблінської унії 1569 Волинь, Підляшшя, Поділля, Брацлавщина та Київщина перейшли під владу Польщі та створювалася єдина польсько-литовська держава — Річ Посполита, що призвело до подальшого посилення соціального й національно-релігійного гніту.

Люблінська унія, усуваючи з українських земель литовську владу знищила рештки українських державних традицій. Польські магнати, шляхта, католицьке духовенство посилили в Україні соціальний і національний гніт, гальмували розвиток культури, насаджували католицизм. Наймогутніші роди, зокрема такі як Потоцькі, Чарторийські, Острозькі, Вишневецькі, стали "короленятами" і фактично безконтрольно правили Україною. Вони зайняли величезні простори української землі, створюючи справжні латифундії. Землевласниками великих володінь були також католицька та уніатська церкви.

Проте політика колонізації, експансії католицизму викликала підйом руху опору народу України, пробудження його національної свідомості, духовного та культурного піднесення. Зростає таке самобутнє, суто народне явище, як козацтво, утворюється Запорізька Січ, яка стала зародком нової української козацько-старшинської державності.