4. Назвіть основні риси Трипільської культури.

Трипільська культура датується IV —III тис. до н.е. її характерними особливості такі: поселення зводилися на відкритих місцях без оборонних споруд; житло споруджувалося по колу, одне біля одного, середина залишалася порожньою; хати будувалися каркасні; проміжки між стовпами заплітали лозою й обмазували ззовні та зсередини товстим шаром глини; розміри будівель становили 100 —140 м2; стіни розписували яскравими фарбами, різнокольоровим орнаментом. Житло ділилося на кімнати, в яких, напевно, жили окремі члени родини. Помешкання опалювалося піччю, складеною з глиняних вальків. За підрахунками, у такому будинку мешкало 20 осіб, отже поселення налічувало близько 500 — 600 осіб. Очолювала таку родину жінка, оскільки, як засвідчують пам'ятки, це був час матріархату.

Центр селища використовувався як загін для громадської худоби. Це були скотарсько-хліборобські громади з колективною власністю на худобу.

Провідними галузями господарства трипільців були орне землеробство, скотарство. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові, льон.

5. Скіфи та їх державні утворення.

В середині сьомого століття до нашої ери в південно-українських степах з'являються племена скіфів, що частково витісняють і асимілюють Кімерійців. Наприкінці шостого століття скіфи утворюють могутнє державне об'єднання, до складу якого входить степове населення України.

Скіфію населяли різні племена - царські скіфи - найбагатші, що вважали всіх своїми рабами; кочівники, землероби, Еліно-скіфи, хлібороби (орачі). Найбільше піднесення держави пов'язують з правлінням Атея, що в четвертому столітті об'єднав під своєю владою майже всю країну.

Зародкова форма державності перетворюється на класичну деспотичну монархію. Главою був цар, влада якого передавалась в спадщину, була необмеженою. Цар був верховним воєначальником, верховним жерцем, міг здійснювати обов'язки судді. навколо царя утворюється апарат управління, що складався з близьких родичів правителя, слуг, військової верхівки. З них утворювався дорадчий орган - царська рада. Народні збори всіх воїнів, які обговорювали найважливіші питання і приймали важливі рішення.

Скіфи поділялися на три царства або базілеї: одне із них очолював головний цар, а два інших молодші царі, ймовірно сини головного царя. Царства поділялися на номи, на чолі яких стояли посадовці номарки. Столиця це сучасне кам'янське городище поблизу Нікополя. В кінці третього століття до нашої ери розпочинається заключний період історіі цієї держави. Під тиском сарматів скіфи відходять в нижнє подніпров'я та степовий крим. Була заснована нова держава зі столицею Неаполіс, сучасний Сімферополь. В літературі цю державу називають малою Скіфією.

Далі скіфська держава занепадає під впливом різних войовничих племен. В третьому столітті нашої ери існування припиняється.

Основним джерелом права у скіфів був звичай, що згодом на догоду правлячій верхівці був перетворений на звичаєве право.

Договірні відносини: купівлі-продажу, міни, дарування скріплюваися лякою, кров'ю. Рівень захисту приватної власності і забезпечення виконання договору в значній мірі залежав від соціального статусу власника. Регламентувалося також стягнення данини. Відмова від її сплати вважалася достатнім приводом для застосування сили або початку воєнних дій. Розвиваються і шлюбно-сімейні відносини. Вони грунтувалися на засадах патріархату. Жінки навіть не мали права на власність. Практикувалося багатожонство, а жінка була повною власністю чоловіка. Починає розвиватися кримінальне право. Найнебезпечнішими злочинами вважалися злочини проти царя, його родини, оточеня. Також віровідступництво, невиконання звичаїв. Була смертна кара, вигнання, калічення. Вид покарання призначав суддя, що мав необмеженіправа на тлумачення правових норм.

Друге - третє століття Скіфи зникають