
- •Пердмет, принципи та джерела історії України.
- •Хронологія історії України
- •Охарактеризуйте “неолітичну революцію” первісного суспільства.
- •Назвіть основні риси Трипільської культури.
- •Скіфи та їх державні утворення.
- •Культура і побут античних міст-держав Північного Причнорномор'я.
- •Походження східних слов'ян та їх розселення на території України.
- •Утворення Київської Русі, її політичний та соціально-економічний розвиток.
- •Київські князі — Олег.
- •Київські князі — Володимир Великий.
- •Київські князі — Ярослав Мудрий.
- •Хрещення Київської Русі.
- •Культура Київської Русі.
- •Утворення г.-в. Князівства, його політичний та соціально-економічний розвиток.
- •Державотворча діяльність Данила Галицького.
- •Феодальна роздробленість к.Р: причини,характер та наслідки.
- •Литовсько-польська доба в історії українського народу.
- •Українські землі у складі Великого князівства Литовського та Польщі.
- •Охарактеризуйте Люблінську унію.
- •21.Україна у складі Речі Посполитої (др. Половина 16 -пер. Половина 17 ст.)
- •22.Охарактеризуйте освітняну діяльність Петра Могили.
- •23.Розкажіть про перші навчальні заклади на Україні
- •24. Українське козацтво: причини виникнення, теорії походження, еволюція.
- •25.Запорізька Січ та її військовий та суспільно-політичний устрій. Виникнення, теорії походження.
- •26.Гетман Петро Сагайдачний
- •28.Програма б.Хмельницького щодо Побудови козацької держави на основі ідеї української соборності.
- •29.Дайте оцінку Переяславській Раді 1654р
- •30.Поясніть значення Чорної Ради під Ніжином 1663р
- •31.Боротьба за збереження Української козацької держави і.Виговського
- •32. Боротьба за збереження Української козацької держави ю.Хмеьницького
- •33. Боротьба за збереження Української козацької держави п.Дорошенка.
- •34.Найхарактерніші ознаки Української козацької республіки 17ст. ,її суспільний і державний устрій.
- •35. Розвиток сільського господарства в Україні в 17ст.
- •37. Назвіть основні риси періоду Руїни.
- •38.Гетьманування і.Мазепи.
- •40. Полтавська битва
- •41. Обмеження автономії України Петром 1 та його наступниками
- •42. Гетьман Пилип Орлик і його Конституція 1710р
- •43. Антиукраїнська політика Петра 1 та Катерини 2.
- •44.Перша і Друга малоросійські колегії.
- •45. Тимчасове відновлення гетьманщини на Україні
- •46.Гетьманування Кирила Розумовського.
- •47. Зруйнування Запорізької Січі урядом Катерини 2, подальша доля козацтва.
- •48.Особливості територіально-політичного та економічного розвитку Гетьманщини в другій половині 17-18 ст.
- •49.Гайдамацький та Опришківський рухи на Україні
- •50.Декабристський рух на Україні.
- •51.Початок українського національного відродження
- •52. Кирило-Мифодіївське товариство, його програма та практична діяльність
- •53.Тарас Шевченко його громадсько-політична діяльність.
- •54. Скасування кріпосного права та його соціально-економічні наслідки в Україні
- •55. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х рр. 19ст
- •56.Аграрна реформа п.А.Столипіна, їїекномічні і політичні наслідки.
- •57.Національно-визвольний рух другої половини 19ст.: громади, народовці, москвофіли
- •58. Народницький рух, його значення
- •59. Культура Ураїни у 19ст
- •60. Освіта і наука у 19ст.
55. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х рр. 19ст
Реформа місцевого самоврядування проводилася в 2 етапи: 1864 р. — земська реформа, 1870 р. — реформа міського самоврядування.За цією реформою з 1864 р. — у повітах і губерніях запроваджувалися земські збори, що обирали свої виконавчі органи — земські управи (відповідно повітові й губернські). З 1870 р. у містах запроваджувалися міські думи, що обирали свій виконавчий орган — міські управи.
Функції земств і міських дум:
• були позбавлені політичних прав і займалися виключно місцевими господарськими та соціальними питаннями (опікуванням і утриманням шкіл, лікарень, пошт, психлікарень, ветеринарних служб і т. п.);
• їхня компетенція й дієвість істотно обмежувалися урядовим рішенням 1867 р., яким заборонялося збирати податки з промислових підприємств, що позбавило земства фінансових важелів;
• відповідно до указу від 19 серпня 1879 р., губернатори одержали право відкликання так званих «неблагонадійних» гласних земств на свій розсуд;
• обмеженість виконавчої влади, тому що для виконання своїх постанов (збору податків, будівництва шкіл, лікарень і т. п.) вони зверталися до вищих державних установ, їм не підпорядкованих.
Значення земств і міських дум:
• вирішували багато господарських проблем, займалися благодійницькою діяльністю;
• відіграли велику роль у статистичному вивченні господарства Росії й України та їх території (земства щороку випускали статистичні збірники про наявність на своїй території кількості селян, городян, дітей, лісових угідь і т. п.);
• були «п’ятим колесом у возі російського державного управління», бо не мали реальної влади, були під контролем, 80–85 % коштів витрачали на своє утримання.
Судова реформа:
Була викликана невідповідністю старого законодавства новим умовам. Наприклад, за старим законодавством селянин не міг виступати в суді від свого імені, а за «Маніфестом» 1861 р. селянин став особисто вільним. За цією реформою замість станового суду (окремо для селян, дворян) запроваджувався єдиний для всіх безстановий суд, що складався з коронного суду (у кримінальних справах) і мирового суду (у цивільних і дрібних кримінальних справах). Була введена незалежність суду від адміністративних органів (губернаторів, міністрів і т. п.). Рішення суду вважалося остаточним і могло бути оскаржене лише вищою судовою інстанцією тільки в разі порушення порядку судочинства. Судові засідання стали більш демократичними: на зміну закритому судовому засіданню прийшло відкрите, публічне. Запроваджувалися суд присяжних, змагальність сторін (прокурор — адвокат) та ін.Судова реформа 1964 року — це найбільш послідовна з буржуазних реформ у Росії середини XIX ст., яка, втім, зберегла чимало станово-феодальних пережитків. Наприклад, залишався окремий суд для духівництва (консисторія), військовослужбовців (трибунал) і Особливий Верховний суд для вищих сановників. З 1866 р. судові чиновники ставилися в залежність від губернатора й підкорялися «його законним вимогам». З 19 травня 1871 р. політичні справи замість суду стала розглядати жандармерія.
Військова реформа:
Військова реформа була викликана необхідністю реорганізації армії після поразки в Кримській війні. За цією реформою:
• для солдатів замість рекрутських наборів запроваджувалася загальна військова повинність (від якої звільнялись особи з вищою освітою, духівництво, інородці та ін.). Скорочувався термін служби з 20 років спочатку до 12, а потім до 6 років у сухопутних військах і 7 років у військово-морському флоті. Були заборонені тілесні покарання;
• для офіцерів проведена реформа військово-навчальних закладів, за якою засновувалися військові гімназії, юнкерські училища, збільшувалася кількість місць у військових академіях та Академії Генерального штабу;
• було реорганізовано військове відомство у військове міністерство, якому стали підкорятися всі галузі військового управління, було створено 15 військових округів, відбувалося переозброєння й переобмундирування армії.
У результаті цієї реформи посилилися мобільність та боєздатність російської армії.
Фінансова реформа:
Фінансова реформа була викликана необхідністю впорядкування фінансів після Кримської війни й пошуку коштів для проведення селянської реформи та переведення країни на шлях капіталістичного розвитку.
За цією реформою:
• засновувався Держбанк, що сконцентрував у собі усі фінанси держави;
• скасовані система відкупів територій і непрямі податки (за сіль, вино, тютюн тощо), які стали збирати замість приватних осіб державні акцизні установи;
• з 1862 р. стали публікуватися в пресі всі доходи й витрати держави.
Значення цієї реформи: вона впорядкувала фінанси держави, але в цілому залишилася половинчастою, бо основний тягар податків, як і раніше, несло селянство, тоді як дворянство було звільнене від податків, хоч і з’їдало величезну частину державної скарбниці (50 % коштів витрачалося на утримання армії й державного апарату).
Реформа народної освіти:
Необхідність цієї реформи була викликана збільшенням попиту на фахівців у зв’язку з початком капіталістичного розвитку (потреба в інженерах, механіках, лікарях і т. д.). За цією реформою:
• почалося бурхливе створення початкових, середніх шкіл, училищ, гімназій (у 1856 р. 8 тис. по всій Росії, у 1896 р. — 78,7 тис.);
• проведена реформа початкової та середньої освіти: запроваджувався буржуазний принцип рівності всіх станів і національностей, було дозволено відкривати приватні школи. Навчання поділялося на класичне (гімназії, що готували до університетів) і реальне (училища, що готували до вищих технічних навчальних закладів);
• надана автономія університетам, які одержали право самостійно вирішувати всі свої наукові, навчальні, адміністративні, фінансові та інші питання.
У цілому реформи 60-х ― 70-х рр. в Україні сприяли значному пожвавленню громадсько-політичного життя, спрямовуючи країну шляхом модернізаційних перетворень в економіці та демократизації суспільства. Так, земства та міські думи в Україні стали школою для кількох поколінь українських діячів. Проте значна частина населення (як селяни, так і передова інтелігенція) не були задоволені обмеженими реформами і вимагали подальших змін. Тому остаточно стабілізувати ситуацію в країні уряду не вдалося.