1.Визначте предмет філософії як особливої галузі літературного знання.

Філософія – це особлива галузь гуманітарного знання, яка досліджує граничні підвалини буття і людини; вчення про загальне, універсальне, те, що повторюється. На відміну від окремих наук, що вивчають лише деякі області дійсності, предмет філософії охоплює найзагальніші риси дійсності, основи буття і пізнання, що вивчаються не безпосередньо, а через узагальнення даних інших наук та осмислення всієї існуючоїкультури, її світоглядних структур. Таким чином філософія — раціональна самосвідомість людства, наслідок його прагнення збагнути глибинні основи буття і місце людини у світі.

2. Що таке світогляд? Назвіть історичні типи світогляду та дайте їх порівняльну характеристику.

Світогляд – це система знань, переконань цілісних орієнтацій, певних практичних навичок людини, яка складається протягом всього життя.

Основні проблеми: Який слід? Яка людина? Яке вона займає місце.

Головним чином світогляд є у кожної людини, а філософія виступає як теоретична серцевина світогляду.

Світогляд відрізняється від інших елементів духовного світу людини тим, що він, по-перше, є поглядом людини на якусь окрему сторону світу, а саме на світ у цілому; по-друге, світогляд – це ставлення людини до оточуючого її світу.

Типи світогляду:

• Міфологічний (емоційно – образний);

• Релігійний;

• Науковий;

• Філософський.

Міфологічний або емоційно-образний світогляд – виник у первісному суспільстві. Людивміюли говорити, але не вміюли писати, в них існували тільки пісні, культи, обряди. Світ – одушевлений, аніма.

Основними рисами були:

• Уявлення про кровно-родинні зв’язки природних сил та явищ;

• Персоніфікація та уособлення природних сил та способів людської діяльності, тобто явища природи могли отримувати певні імена; «оживлялися» з тим, щоб їх пояснити, щоб, таким чином, була змога звернутися до них, «задобрити», принести жертву і т.д.;

• Міфи сприймались як реальність;

• Людина у міфологічному світогляді розумілася як іграшка в руках природних чи надприродних сил, а її життєвий шлях визначався долею, фатумом: вважалась, що всі людські дії, вчинки та весь життєвий шлях було наперед визначено. Таким чином визначалася пасивно-пристосовницька поведінка людини.

Під час розвитку суспільного життя, тобто переходом від його первісним форм до більш високих, міф поступово втрачає своє значення як особливий ступінь розвитку суспільної свідомості. Так виникає потреба в пошукові нових відповідей на ті самі важливі, я б навіть сказала корінні питання світогляду – про походження світу, людини, культурних навичок, сенсу життя… На них намагається дати відповіді наступна нова історична форма світогляду – релігія.

За своєю природою релігійний світогляд є антропоморфічним і теїстичним, тобто Бог сприймається як істота, що має людську подобу та людські властивості. Основою релігії та релігійного світогляду є ідея креаціонізму — створення Богом світу з нічого.

Основними рисами релігійного світогляду були такі:

• Поділ світу на поцейбічний («земний») і потойбічний («небесний»);

• Віра в існування надприродних сил та відведення їм головної ролі у світобудові та житті людей;

• Наявність культу – системи усталених ритуалів, догматів;

• Поклоніння Богові як вищій істоті.

Зокрема в епоху середньовіччя світогляд для людей був такий, як зображення світу в тому плані, що він тимчасовий, плинний, а отже такою була і людина. Основними цінностями тут були любов, надія і віра до Бога, людина – раб Божий. Головним був абсолютний догмат віри і багато людей спалювалися на вогнищі, якщо не приймали таку віру. І, зокрема, в 13ст. Тома Аквінський проголосив свою теорію «двоїстої істини», тобто істини розуму і істини віри. Він говорив, що вони не заперечують одна одну, а доповнюють. За це він був визнаний святим, бо таким чином загасив вогнище інквізиції.

Науковий світоглядгрунтується на принципах раціонального пізнання, має чітку структуру, логічно оформлений. Він відкидає догматизм, виходить із критичного ставлення до змісту світоглядних уявлень, спирається на обов'язкову їх практичну перевірку. Науковий світогляд є базою для формування переконань. Людина – володар світу.

Філософія є теоретичною формою світогляду, бо у вирішенні онтологічних і гносеологічних проблем виходить із світоглядних принципів та настанов. Вона пропонує їх розв'язання стосовно буття людини, через розуміння її сутності й призначення. У філософських ученнях на основі узагальнення, аналізу знання, набутого завдяки природничим і гуманітарним дисциплінам про світ (його структуру, закономірності) створюється цілісна картина світу, розглядається питання про природу людини, її походження й способи існування. Таким чином, філософія — це узагальнене знання про світ у цілому, основні сфери його буття (про природу, суспільство, свідомість), а також закономірності функціонування й розвитку цих сфер.