Тема 3. Теорія екскурсійної справи.

1. Екскурсія, її сутність, основні ознаки.

2. Функції екскурсії.

3. Класифікація екскурсій.

4. Тематичні та оглядові екскурсії.

5. Формування екскурсійної тематики.

6. Елементи педагогіки в екскурсійній роботі.

1.

Слово «екскурсія» походить від латинського «екскурсіо».

Екскурсія – це наочний процес пізнання навколишнього світу. Особливість цього процесу в тому, що він пов’язаний зі заздалегідь підібраними об’єктами, які являють собою основу для розкриття теми і вивчаються на місці їх знаходження.

Екскурсія - цілеспрямований та запрограмований наочний процес пізнання ососбистістю оточуючого світу, побудований на поєднанні зорових, слухових та інших вражень, який проходить під керівництвом кваліфікованого фахівця – екскурсовода.

Екскурсія – туристсична послуга тривалістю до 24 годин у супроводі екскурсовода за заздалегідь затвержденим мершрутом для забезпечення задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб туристів.

Основою екскурсії є наявність двох основних елементів – показу та розповіді, певне поєднання яких дозволяє досягти її ефективності.

Зростання екскурсійності можна прослідкувати на таких етапах сполучень:

• розповідь має перевагу над показом;

• розповідь і показ рівні;

• показ переважає над розповіддю.

1 етап - являє собою усний виступ типу лекція чи доповіді, де наочність використовується незначною мірою. Лектор ілюструє свій виступ навчально-наочними посібниками – репродукція картин, креслення, картами, фотографіями тощо.

2 етап - поєднання елементів які складають екскурсію, при яких розповідь рівна показу. Питома вага наочності, яка супроводжує усний виступ (розповідь) збільшується. При цьому зрівнюються в своєму значенні та виховному впливі на екскурсантів обидва складові елемента – розповідь і показ. Екскурсант виступає одночасно як слухач і глядач. В цьому випадку показ об’єктів відбувається на невеликій швидкості автобусу.

3 етап - поєднання показу та розповіді набуває дедалі (ще) більш екскурсійного характеру. Показ, який збільшився в обсязі, тепер займає чільне місце в екскурсії. У розповіді важлива роль відводиться аналізу об’єктів, які сприймає зір. Вона ведеться в екскурсійній формі: у вигляді коментаріїв, довідки, пояснення, вступного слова тощо. Це в основному показ об’єктів на зупинці з вікна автобусу, без виходу групи і найбільше сприймання відбувається безпосередньо біля пам’ятки при підході до неї.

Кількісно показ та розповідь в екскурсіях весь час змінюються. Це залежить від числа об’єктів по темі, фактичного матеріалу, який їх характеризує, та подій, з ними пов’язаних.

У практичній діяльності екскурсія розглядається в декількох аспектах:

• як самостійна форма виховання або складова частина інших форм виховання (патріотичного, трудового, екстетичного);

• як одна з форм навчання або складова частина інших форм;

• як форма роботи з масовою аудиторією;

• як епізодичний (разовий) захід, частина тематичного циклу, а також як один із щаблів пізнання;

• як форма міжособистісного спілкування екскурсовода з екскурсантами, екскурсантів один з одним, форма спілкування екскурсантів з об'єктами;

• як форма поширення наукових знань, ідейного виховання;

• як форма організації культурного дозвілля;

• як невід'ємна частина організованого туризму.

Важливим відправним моментом в організації екскурсійної роботи є дотримання ознак екскурсії. Вітсутність хоча б однієї з названих нижче семи ознак позбавляє права називати проведений захід екскурсією.

Рис. 1. Схема екскурсійного процесу.