Зміни статутного фонду

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижчою від номінальної. Ця умова не поширюється на випадки, коли збільшення статутного фонду проводиться шляхом передачі майна у натуральній формі. Збільшення статутного фонду здійснюється через випуск акцій, обмін облігацій на акції, збільшення номінальної вартості акцій.

Рішення про збільшення статутного фонду акціонерного товариства приймається загальними зборами акціонерів. Збільшення статутного фонду може здійснюватися також за рішенням правління (якщо це передбачено статутом), але не більш ніж на 1/3 величини статутного фонду.

Рішення про зменшення статутного фонду також приймається правлінням акціонерного товариства та здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або вилучення ; певної кількості акцій із обігу шляхом викупу їх у власників.

Усі процедури зі статутним фондом призводять до змін статуту акціонерного товариства, який підлягає реєстрації органом, що зареєстрував створення товариства.

Повні та командитні товариства створюють статутний фонд, розмір якого законами України не регламентований.

У повному товаристві статутний фонд складається із пайових внесків засновників. Зміни статутного фонду здійснюються за рішенням засновників.

Статутний фонд командитного товариства формується за рахунок пайових внесків вкладників – командитів. Вкладники командитного товариства повинні вносити внески у розмірі, способами та у порядку, які обумовлені засновницьким договором. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50% майна товариства, вказаного у засновницькому договорі.

Рішення про збільшення або зменшення статутного фонду приймаються тільки зборами учасників. Вони несуть солідарну та повну відповідальність за діяльність товариства.

Необхідно пам'ятати, що порядок створення різних юридичних форм підприємств, формування статутного фонду, прийняття рішень визначається законодавством країни. Тому розглянуті вище процедури специфічні для України та регламентуються тільки її законодавством.

Державна реєстрація

Реєстраційний етап утворення підприємства має такі складові (рис. 4.4):

- Формування пакета реєстраційної документації

- Внесення необхідної суми статутного фонду та обов'язкових платежів

- Отримання свідоцтва про реєстрацію

- Отримання ідентифікаційного коду та печатки

- Постановка на облік у статуправлінні

- Реєстрація у податковій адміністрації та пенсійному фонді

- Відкриття рахунку в установах банку

Державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності здійснюють у виконавчому комітеті міської, районної (в місті) ради народних депутатів або в районній раді за місцезнаходженням керівного органу (правління, дирекції та ін.) чи місцем проживанням суб'єктів бізнесу.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи — потрібні такі установчі документи:

1) рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення суб'єкта підприємницької діяльності. Таким рішенням за наявності двох і більше власників (або уповноважених ними органів) є засновницький договір;

2) статут (якщо це передбачено законодавством щодо створюваної організаційно-правової форми господарювання);

3) реєстраційна картка, заповнена у трьох примірниках (крім ідентифікаційного коду) і підписана заявником. Заповнена реєстраційна карта слугує водночас заявою про державну реєстрацію. У разі потреби орган державної реєстрації надає допомогу в заповненні картки;

4) документ, який підтверджує сплату реєстраційного збору;

5) нотаріально завірена копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Цей документ подається тоді, коли власником (одним із власників) підприємницької діяльності є юридична особа.

Орган державної реєстрації не має права вимагати інших документів або оформлених за іншими вимогами.