26.Інновації та інноваційні процеси, їх види і характеристика.

Інновації- новостворені і вдосконалені конкурентоспроможні технології і продукти, а також організаційно - технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного чи ін. хар-ру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соц.сфери.

Інновації мають такі властивості: науково-технічна новизна, можливість виробничого використання, комерційна реалізація.

У загальному розумінні інноваційні процеси є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі. Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження їх у господарську практику визнається за нововведення.

Поширення інновацій – це інформ. процес, форма і швидкість якого залежить від особливостей сприйняття інф-ції господарськими суб’єктами, їх здатності практично використовувати цю інф-цію. Дифузія інновацій - це поширення уже освоєної і використовуваної інновації в нових умовах або місцях використання. В реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведень залежить від різних чинників: ф-ми прийняття рішень, способу передачі інф-ції.

За своїм характером інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємозв’язані види: Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів, технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва. Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств;економічні — методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні — різні форми активізації людського чинника (стимулювання творчої діяльності; поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці; охорона здоров’я людини і охорона довкілля; створення комфортних умов життя тощо); юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та організацій.

27.Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.

Узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. При цьому розрізняють народногосподарський та госпрозрахунковий (комерційний) ефект.

Народногосподарський ек.ефект визначається через порівнювання результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, з погляду їхнього впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни. Комерційний ек.ефект дає змогу оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих організацій, підприємств.

Сумарний економічний ефект від застосування нововведень визначається як різниця між результатами і витратами на їх досягнення за певний розрахунковий період, тобто .

Загальні результати технічних нововведень визначаються як сума основних(Рt°) і супровідних (Рtс) результатів: Рт= Рt°+ Рtс . Оцінка основних результатів для нових засобів праці тривалого використання : Р_осн =Ц_t*N_t*П_t , для нових предметів праці Р_осн =Ц_t*N_t/В_t.

Сумарні витрати на реалізацію технічного нововведення за розрахунковий період включають витрати на виробництво та використання продукції, тобто При цьому витрати як на виробництво, так і на використання продукції обчислюються однаково: , де — поточні витрати на виробництво (використання) продукції в році ;

— одночасні витрати на виробництво (використання) продукції у році ;

— залишкова вартість основних фондів, що вибувають у році .